З життя
Коли я вперше відвідала батьків чоловіка, мені було соромно за мої старі взуття.
З першого візиту до батьків мого чоловіка мені було дуже соромно через моє взуття, яке було старим і поношеним. Мої ноги були мокрі, але майбутня свекруха робила вигляд, що цього не помічає. Наступного дня вона запросила мене до себе і подарувала нові черевики.
У дитинстві тато часто їздив у відрядження, а мама займалася моїм вихованням. Він любив мене, завжди привозив подарунки з поїздок. Мама не проявляла стільки тепла. Одного дня тато поїхав і більше не повернувся. Весь подальший час мама звинувачувала мене у його від’їзді.
У школі у мене не було друзів, я ходила в старому шкільному одязі, який мама знайшла на смітнику. Вона казала: «Носи те, що є. Мені треба влаштовувати своє життя. Я не маю для тебе грошей». У мене не було іншого вибору, і я покірно носила цей одяг. Сама прала, прасувала, шила ненависний одяг і носила його до п’ятого класу.
Пізніше сусідка дала мені форму своєї дочки, яка вже закінчила школу. Я носила її до закінчення навчання. Взуття також не змінювалося роками, поки не стало замалим. Врешті-решт я закінчила школу з відзнакою та вирішила вступити до університету на економічний факультет. В університеті теж носила одяг, який мені віддавали подруги, коли їм він уже не був потрібний.
Одного разу я познайомилася з Домініком, який закінчив університет кілька років тому. Ми почали зустрічатися, і він вирішив представити мене своїм батькам. Коли я їх відвідала, мені знову стало соромно за моє старе і зношене взуття. Мої ноги були мокрі, але майбутня свекруха робила вигляд, що це не помічає. Наступного дня вона запросила мене до себе і подарувала нові черевики.
Я боялася, що батьки Домініка мене не полюблять, але вони швидко стали ставитися до мене як до члена родини. Я й гадки не маю, чим заслужила таке прийняття. На весілля вони подарували нам дім, а після закінчення університету свекор запропонував мені роботу в своїй компанії, де я почала заробляти дуже добре. Нарешті я змогла придбати все, що мені потрібно. Я ніколи не перестану дякувати Богу за те, як склалося моє життя.
Коли мама дізналася, що я вийшла заміж, маю хорошу роботу і власний дім, вона швидко прийшла просити про фінансову підтримку. Однак нашу розмову почула свекруха. Вона подзвонила чоловіку і сину, щоб вони якнайшвидше приїхали додому. Мій чоловік остаточно пояснив моїй матері, що вона не повинна нічого від мене очікувати. В кінці він сказав їй, що дуже вдячний за доньку, але щоб сама більше до нас не приходила. Відтоді мама не контактує зі мною, а я з радістю очікую народження дитини.
Мамам, які такі ж як моя, я хотіла б дати пораду: не поводьтеся так зі своїми дітьми, адже колись вони відплатять вам тим самим.
Morning Found Me on the Same Edge of the Bed Where I Collapsed the Night Before
I woke at the edge of the same bed where Id collapsed the night before. My eyes burned, my mouth...
When Anna Pulled the Cord…
When Emily tugged the string tied around the sack, the fabric loosened slowly, rustling softly. For a moment, it seemed...
**”I See You, Don’t Hide. What Are You Doing in Our Stairwell?” – The Cat Gave a Guilty Look While Silently Shaking Its Frost-Clumped Paws by the Puddle of Melted Ice from Its Fur.**
“I see you, don’t hide. What are you doing in our stairwell?” The cat looked up guiltily, silently shuffling its...
Morning Found Me on the Same Edge of the Bed Where I Collapsed the Night Before
I woke slumped at the edge of the same bed where Id collapsed the night before. My eyes burned, my...
Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every movement was precise, coldly calculated. She knew: this was no simple return. This was her revenge.
**Diary Entry 12th October** I stepped slowly onto the perfectly trimmed lawn, as if walking onto a stage. Every movement...
The Little Gray Cat Sat by the Vet Clinic Door, Crying… With a Tiny Kitten Lying at Her Feet
A small grey cat sat by the door of the veterinary clinic, mewing softly. At its feet lay a tiny...
Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every move was precise, coldly calculated. She knew: this wasn’t just a simple return. This was her revenge.
Charlotte stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if walking onto a stage. Every movement was precise, coldly measured....
That Night I Stepped Onto the Street, Not Knowing Where the Road Would Lead. My Suitcase Felt Heavy as Stone, Yet I Clutched It Like It Held My Very Freedom.
When I stepped onto the street that night, I had no idea where my path would lead. My suitcase felt...