Коли моя сестра передала своє майно дочці, я багато разів її попереджала

В момент, коли моя сестра вирішила передати своє майно у дарунок доньці, я не раз говорила їй: “Ти розумна жінка, Марічка. Я бачила багато в житті, але знаєш, як усе може повернутися. Іноді діти доглядають за батьками до останнього, а іноді їм важливий лише спадок. Якщо ти зараз віддаси свою квартиру, на старість можеш залишитися без даху над головою. Обміркуй це.” Сестра лише сміялася і все ж подарувала квартиру доньці, адже син жив далеко. Сім років сестра жила у своїй квартирі, проте потім Оксана розтринькала майно.

Коли моя сестра вирішила передати своє майно доньці, я сказала їй: “Ти мудра жінка, Марічка. Я бачила багато в житті, але знаєш, як усе буває. Іноді діти доглядають за батьками до останнього, а іноді їм важливий лише спадок. Якщо ти зараз віддаси свою квартиру, на старість можеш залишитися без даху над головою. Обміркуй це.”

Ніколи не забуду погляду сестри, коли я те говорила. Вона довго сміялася, а потім навіть образилася. Як могла я так говорити про її доньку, яку знала з дитинства. Я намагалася пояснити, що мої наміри добрі. Справа була не в тому, що Оксана – погана людина, але життя непередбачуване, не варто так легко відмовлятися від свого майна.

Сестра мене не послухала. Вона передала спадок доньці, бо не хотіла, щоб квартира дісталася синові, який уже давно живе далеко зі своєю дружиною і не відвідує матір.

Спочатку сім років Марічка жила у своїй рідній квартирі. Потім Оксана повідомила, що планує продати квартиру, щоб відкрити власну справу. Вона вирішила на цей період зняти однокімнатну квартиру для себе і матері. Марічка була невдоволена такою новиною, але не заперечувала доньці. Одного дня, дівчина повідомила, що її бізнес збанкрутував, їй довелося позичати гроші і потрапити у борги. Тому вона вирішила виїхати за кордон, не зважаючи на думку матері.

Поки донька була за кордоном, син вирішив допомогти матері певною сумою грошей, та наголошував, що більшого зробити не може. Гроші швидко розійшлися, і залишилася лише скромна пенсія Марічки.

Одного дня сестра приїхала до мене в село. Просила дати їй хоча б невеличку кімнатку у моєму домі, а коли донька повернеться в країну, забере її до міста. Але я добре знала, що Оксана ніколи не забере матір. Їй це було не цікаво. Крім того, бачила сум у Марічки. Я хотіла б забрати її до себе, проте мої діти були проти. Говорили, що не хочуть доглядати за старою незнайомою людиною, бо одного дня вся опіка ляже на їхні плечі.

Я запросила сестру додому, нагодувала. Вона весь час мала смуток в очах. Вона навіть не усвідомлювала, яку помилку зробила, віддаючи квартиру доньці. І це попри те, що я її попереджала. Вона глибоко вірить, що Оксана повернеться і забере її до себе.

Тепер я шукаю вихід з цієї ситуації. З одного боку, я розумію своїх дітей, а з іншого, мені шкода Марічку.