З життя
Коли син оголосив батькам про знайомство з дівчиною, вони зраділи.
Коли Микита повідомив батькам, що хоче познайомити їх зі своєю дівчиною, вони зраділи. Мама й тато Микити були з тих, хто розумів, що рано чи пізно їхній син піде у власне життя, що йому потрібно створювати свою родину. Та й вік уже підходящий — скоро буде двадцять п’ять, дорослий вік для серйозних стосунків.
Микита жив із батьками. Але не тому, що був маминим синком або не вистачало грошей на оренду житла. Просто збирав на власну квартиру, не бажав зв’язуватись з кредитами. А батьки його підтримували. У них велика квартира, місця всім вистачало. До того ж, вони не втручались в особисте життя один одного, ніколи не вимагали звіту від сина — де він був і чому так пізно повернувся додому.
Та й Микита не зловживав. Не вимагав готувати йому їжу або прати речі. Словом, життя було комфортним для всіх, та ще й вдавалося накопичити гроші. А тут — дівчина. Перша, яку він вирішив познайомити з батьками.
— Що приготувати до столу? — спитала мама. — Що твоя Олена любить?
— Мам, особливо нічого не готуй. Вона за фігурою стежить, — усміхнувся Микита. — Смажене не їсть, жирне також, алкоголь не п’є.
— Що ж, це похвально, — посміхнулася мама. — Добре, зроблю щось дієтичне.
Олена їм сподобалася. Розумна, начитана дівчина. Вона справді майже нічого не їла, і маму Микити трохи збентежило, що Олена відмовилася спробувати легкий десерт, який мама приготувала. Сказала, що цукор — це зло, і всім варто про це задуматися.
Ще вона ненароком підмітила, що варто змінити оббивку на дивані.
— У вас непоганий ремонт, але видно, що кіт трохи подер диван. Це не так дорого, я можу дати вам контакти.
Звісно, нічого такого в цьому не було. Але до цього моменту мама Микити і не думала, що це якась проблема. Диван не був знищений, лише трохи подряпаний. Коли їхній кіт Бегемот був маленьким, кілька разів зачіпав його, але швидко зрозумів, що так робити не можна. І якщо не придивлятися, цих подряпин не видно.
Але коли Олена пішла, мама Микити раз по раз поглядала на цей диван. І ці кілька подряпаних місць тепер постійно кидалися їй в очі.
Проте в усьому іншому Олена була милою і привітною. Ввічливо себе поводила, подякувала за гостинність, і батьки Микити вирішили, що нічого страшного в тому, що вона сказала, немає. Вона ж з найкращих намірів. А вже питання з харчуванням справді надто особисте. Не варто намагатися нагодувати тим, що людина не любить або не їсть з якоїсь причини.
Кілька місяців Микита зустрічався з Оленою. Вона ще кілька разів бувала у них в гостях, але без жодних застіль.
І ось Микита наважився на розмову з батьками.
— Мам, тату, я хочу з’їхатися з Оленою. Я її люблю, і ми хочемо розвивати наші стосунки.
Батьки переглянулися. Їм здавалося, що все відбувається надто швидко. З іншого боку, це не їхня справа, тільки дітям вирішувати, в якому темпі їм рухатись далі.
— Я розумію, що вам, швидше за все, буде некомфортно, якщо я приведу Олену сюди. Та й це неправильно. Тому я візьму кредит на квартиру. У мене є половина суми, так що платіж буде невеликим.
— Що ж, якщо ти так хочеш, — знизала мама плечима.
— Так, хочу. Але квартирі, яку я знайшов, потрібен невеликий ремонт. Ми можемо пожити з Оленою у вас, поки ремонт не завершиться? Це буквально місяць, не більше.
— Звісно, синочку, живіть, — знизала мама плечима. Вона щиро вважала, що нічого страшного в цьому немає. Та й Олена їм подобалася.
Незабаром дівчина переїхала до батьків Микити. Її добре прийняли, сказали, щоб не соромилася і почувалася як вдома.
Але це була лише ввічлива фраза, яку кажуть, щоб людина розслабилася. А Олена сприйняла це буквально. І в цьому стала криється велика проблема.
За кілька днів, коли мама Микити зібралася готувати вечерю, вона не змогла знайти соняшникову олію.
— Оленко, ти не бачила, де олія? — запитала вона у майбутньої невістки.
— Я її викинула, — вона хлопнула очима.
— Навіщо?
— Я подумала, що буде краще, якщо ми всі почнемо харчуватися правильно. І, чесно кажучи, мене завжди нудить від запаху смаженого.
Мама Микити зітхнула. У чомусь вона, може, і має рацію, але вони звикли жити по-іншому. Наприклад, тато Микити обожнює котлети, які готує його дружина. Та й смажену картоплю вони всією сім’єю люблять.
— Олено, пробач, звісно, але ми звикли до смаженого. Я не змушую тебе їсти те, що я готую, але і ти не змушуй нас змінювати свої смаки.
— Вибачте, я не хотіла, — потупила очі Олена. — Я просто про здоров’я піклуюся.
Мамі Микити одразу стало якось незручно.
— Це похвально. Але ми такі, які ми є. І не потрібно нас виправляти.
— Гаразд, я зрозуміла.
Звісно, мама Микити купила нову олію, але тепер щоразу, коли вона щось смажила, її мучило сумління. Ніби хтось нав’язав їй почуття вини.
Але це був лише початок. Якось мама Микити повернулася з роботи і виявила, що на вікнах у вітальні більше немає її улюблених штор. І замість них висить щось тонке, незрозумілого сірого кольору.
— А де штори? — запитала вона у Олени.
— Вони вже зовсім старомодні. Я повісила свої, ми їх у вас і залишимо. Зразу стало свіжіше у вітальні, чи не так?
Мама Микити важко зітхнула. Ні, не свіжо, а сіро й понуро.
— Олено, мені подобалися старі. Куди ти їх поділа? Сподіваюся, не викинула?
— Ні, — надулася дівчина, — але я думала, вам ці сподобаються.
— Це не моє, — м’яко сказала майбутня свекруха. — Заберіть їх собі.
Незабаром з’ясувалося, що частини посуду просто немає у шафі. Мама Микити вже чудово знала, хто доклав до цього руку.
— Вони були якісь старі, ми вам на свято подаруємо сервіз, а то якось некрасиво зустрічати гостей з різними тарілками. І, до речі, я викликала майстра, який перетягне вам диван. Тканину обрала на свій смак, у мене добре розвинене почуття стилю.
Мама Микити кипіла. Але посваритися з майбутньою невісткою не хотіла. Розуміла, що вона все це робить не зі зла. Чи то мудрості їй не вистачає, чи то вона прикидається такою наївною.
— Олено, послухай, — посадила дівчину на диван мама Микити. — Я розумію, що ти хочеш внести свою лепту в наш спільний побут. Але ви з Микитою скоро переїдете, а це наш з чоловіком дім. І мені б не хотілося, щоб у ньому щось змінювалося без моєї згоди.
— Я ж із найкращих міркувань, — сказала Олена.
— Я знаю. Але нічого більше не роби. І майстру скажи, щоб не приїжджав.
Олена образилася. Ввечері висловила все Микиті, що її старання ніхто не цінує. А вона ж хотіла, як краще.
Але хлопець її не підтримав.
— Оленко, але це справді їхнє життя і їхній дім. І, думаю, ти б не хотіла, щоб у твоїй оселі щось змінювали без твоєї згоди.
— Якби зробили краще, я б була тільки рада, — не погоджувалася вона.
— «Краще» — поняття розтяжиме. Для тебе добре одне, для моїх батьків інше.
Олена розсердилась, але сперечатися більше не стала.
А мама Микити несподівано зрозуміла, що чекає-не дочекається, коли Микита закінчить ремонт. Вона завжди вважала, що може ужитися з ким завгодно. Вона ж сама по собі не конфліктна, тож ніяких проблем виникнути не мало б. Але вона і не думала, що біда прийде звідти, звідки й не чекали. І, начебто, нічого поганого у Олени в намірах не було, а так нею втомилась.
Олена ж припинила все змінювати. Але, мабуть, їй і справді хотілося хоч якось допомогти, тому вона затіяла генеральне прибирання. «Щоб відробити своє проживання» — так вона говорила. І, наче, в цьому немає нічого поганого, але й тут Олена вчинила необачно.
Кожен очищений метр площі не обходився без її коментарів.
— Я сьогодні під ванною прибралася. Ви там, певно, ніколи не прибирали? Напевно, забуваєте про це місце. Але, нічого, я там все вимила.
— Дякую, Олено, — зітхала мама Микити.
— Ой, я цілий день розбирала комору. Нічого, що я частину речей викинула? Повірте, там такий мотлох був, не здивуюся, якщо все це зберігається ще з дитинства Микити.
— Нічого, Олено…
— Я ледве відсунула диван. Під ним клубки котячої шерсті! Так і до алергії недалеко. Коли ми поїдемо, ви не забувайте це робити. Бо шкідливо дихати всім цим.
— Добре, Олено…
Мама з усім погоджувалась і рахувала дні до того моменту, як вони з’їдуть. В якийсь момент вона просто махнула рукою. Олені не пояснити, вона щиро не розуміє, що можна озвучувати вголос, а що не варто. Недарма кажуть, що простота — гірше за крадіжку.
І коли син з нареченою від’їжджали, мамі Микити хотілося влаштувати свято.
Перед від’їздом Олена підійшла до мами Микити й обняла її.
— Дякую вам за гостинність. Мені було дуже приємно жити з вами.
— І мені з тобою, Олено, — усміхнулася майбутня свекруха.
Вони зачинили за молодими двері, і мама Микити поглянула на свого чоловіка.
— Хороша вона дівчина, – посміхнулась вона. — Просто ще зовсім молода.
— Нічого, життя навчить її своїм правилам, — усміхнувся тато Микити. — І, зізнатися, прибралася вона у нас дійсно добре.
— Так. Правда, тепер доведеться купити новий посуд і тобі шапку. Бо Олена твою викинула, вирішивши, що це старий мотлох.
— А я давно говорив, що пора змінити стиль, — розсміявся тато Микити.
Насправді, стосунки між невісткою і свекрухою надалі були хорошими. Просто вони не жили разом. І мама Микити знала, що, щоб не трапилося, цей досвід вона повторювати не буде. Мир дорожче.
A Dog, a Proposal, and a Happy Ending: How a Free Pup Led to Love, Laughter, and a New Family – A Heartwarming English Tale
I stumbled into a reason to propose. A strange, dreamlike tale Thank you ever so much for your kind supportall...
The Pensioner Told Me She Hasn’t Seen Her Son in Over Six Years – “When Was the Last Time Your Son Spoke to You?” I Asked My Neighbour… And In That Moment, My Heart Broke
“How long has it been since your son last spoke to you?” I asked my neighbour, and I felt a...
“We Sold You the House—But We Have the Right to Stay for a Week,” the Owners Claimed. In 1975, We Moved from the Countryside to the Edge of Town, Bought a House, and Got Quite a Shock… Back in the village, neighbours always lent a helping hand—my parents were no different. So, when the previous owners of our new home asked if they could stay a couple more weeks while sorting out paperwork, my parents agreed. But these folks owned an enormous, vicious dog—one they didn’t want to take with them, as he never listened to us. To this day, I remember that dog. A week went by, then two, then three—yet the former owners still lived in OUR house! They slept through to dinnertime, rarely left, and showed no intention of moving. Worst of all was their attitude—they acted as though they still owned the place, especially the mother. Time and again, my parents reminded them of the deal, but their “move-out” date kept shifting. Meanwhile, they let their dog roam, never minding where he did his business—right in our garden. We were afraid to go outside; the dog attacked everyone. Over and over, my parents pleaded: keep the dog on a lead! But as soon as my father left for work and my brother and sister went to school, the dog was immediately back in the garden. In the end, it was the dog who helped my father get rid of these cheeky squatters. One day, my sister came home from school, opening the garden gate unthinkingly. The big black brute knocked her down—miraculously, she wasn’t badly hurt, just her coat ripped. They chained up the dog, then blamed my little sister for coming home too early. And that evening, all hell broke loose! Dad came back from work, and—without even taking off his coat—dragged the old lady right out into the street, still in her house dress, with her daughter and husband running behind. Every belonging of these bold squatters flew over the fence into the mud and puddles. They tried to set their dog on my dad, but the dog, seeing the chaos, tucked his tail and hid in his kennel. He wasn’t about to leave. An hour later, every last thing they owned was on the pavement, the gate was locked, and their dog sat outside with them, shut out for good.
Weve sold you the house. Were entitled to stay for a week, declared the former owners. It was 1975, and...
For about a year, my son had been living with Kate, but we’d never met her parents – it struck me as odd, so I decided to investigate I’ve always tried to raise my son to respect women first and foremost – his grandmother, his mother, his wife, his daughter. In my opinion, that’s the greatest quality a man can have: respect for women. My husband and I gave our son a wonderful upbringing and education and made sure he had everything he needed to get through life with ease. We didn’t want to help him with anything else, but we still bought him a two-bedroom flat. He did work to support himself, but he couldn’t quite afford a place of his own. We didn’t give him the flat right away, in fact, we didn’t even tell him we’d bought it. And why? Because our son was living with his girlfriend – that’s why. For about a year, he’d been living with Kate, but we’d never met her parents and I always found that strange. Later, I discovered that Kate’s mum used to be a neighbour of one of my friends. She told me something that really unsettled me. It turned out, Kate’s mother threw her husband out when he started earning less, but the real madness started after… She began seeing a married – but wealthy – man. Kate’s grandmother, just like her daughter, also had a relationship with a married man. She would even force both her daughter and granddaughter to trek out to his country house to help on his farm. Because of this, my son already found himself tangled up in his future mother-in-law’s affairs. But what concerns me most is that Kate’s mother and grandmother are turning her against her father. It’s clear the girl cares for her dad, but these two women have put her relationship with him in jeopardy. And to top it all off, Kate has decided to drop out of university. She believes it’s a man’s job to look after the family. I agree to some extent, and I raised my son for that, but heaven forbid they face any real life problems. What sort of safety net will there be if something goes wrong? How would she support her husband if that happened? By the way, I’ve put the flat back in my own name, because I know I’ve raised a bit of a soft touch, as we say. Yes, property bought before marriage isn’t divided after a divorce, but Kate is such a clever woman, she could very well send my “gentleman” packing with nothing but his socks.
So, listen, for about a year now my sons been living with this girl, Emily, but wed never met her...
– Needless to Say, This Is All My Fault! – My Boyfriend’s Sister Sobs. – I Never Imagined Something Like This Could Happen! And Now I Have No Idea What to Do Next. I Don’t Even Know How to Handle This Without Losing Face. My Boyfriend’s Sister Got Married a Few Years Ago. After the Wedding, It Was Decided the Newlyweds Would Live with the Husband’s Mother. His Parents Have a Spacious Three-Bedroom Flat and Only One Son. – I’ll Keep One Room, and the Rest Is Yours! – Promised the Mother-in-Law. – We’re All Well-Mannered People, So I’m Sure We’ll Get Along Just Fine. – We Can Always Move Out! – The Husband Assured His Wife. – I Don’t See Anything Wrong in Trying to Live with My Mum. If It Doesn’t Work, We Can Always Get Our Own Place…. That’s Exactly What Happened. As It Turned Out, Living Together Was Quite the Challenge. Both Daughter-in-Law and Mother-in-Law Tried, but Things Got Worse Each Day. Resentments Built Up and Arguments Became More Frequent. – You Said If We Couldn’t Get Along, We’d Move Out! – Cried the Wife. – Well, Haven’t We Managed So Far? – His Mother Smiled Condescendingly. – These Are Little Things, and It’s Not Worth Packing Up and Leaving Over Them. Exactly a Year After the Wedding, His Wife Became Pregnant and Gave Birth to a Healthy Son. The Arrival of the Grandchild Coincided with the Mother-in-Law Quitting Her Old Job and Struggling to Find New Work, as Employers Hesitated to Hire Someone Approaching Retirement. The Daughter-in-Law and Mother-in-Law Had to Spend All Day Together, Neither Having Anywhere Else to Go, and Tensions at Home Only Grew. Her Husband Simply Shrugged and Listened to Their Complaints, as He Was the Sole Breadwinner. – We Can’t Just Leave Mum Right Now—She Has No Income. I Can’t Leave Her on Her Own, and I Can’t Afford to Support Her and Rent a Flat for Us. Once She Finds Something, We’ll Move Out! But the Young Woman’s Patience Wore Thin. She Packed Up Her Things, and Her Son’s, and Moved Back in with Her Own Mum. She Told Her Husband She’d Never Set Foot in His Mother’s House Again, and If He Cared About Family, He’d Have to Sort Something Out. She Was Sure Her Beloved Would Try Everything to Bring Them Back Together. But She’d Judged Wrong. It’s Been Over Three Months Since She Moved Out, and Her Husband Hasn’t Tried to Win Her Back. He Still Lives with His Mum, Talks to His Wife and Child on Video after Work, and Visits Them on Weekends at His Mother-in-Law’s House. He Gets the Care and Attention of Two Women at Once; the Parent Gets Sympathy for Her Son, Left with an Angry Wife, and Doesn’t Have to Deal with the Child at All. The Husband Has It Made! And the Mother-in-Law Hasn’t Really Lost Anything, Either! The Young Woman Is Far from Happy with This Situation. She Loves Her Husband Very Much, Though She Knows He’s Not Doing the Right Thing. – What Did You Expect When You Left? – He Asks. – You Can Always Come Back If You Want. It’s Unlikely the Wife Plans to Leave Her Own Mum or Rent a Flat. The Woman, Now on Maternity Leave, Just Can’t Afford It. Is This Really the End of the Family? Do You Think She Still Has Any Chance of Going Back to Her Mother-in-Law’s House Without Losing Her Dignity?
Needless to say, this is all my fault! my mates sister sobbed. I could never have imagined things would turn...
“Mum, he wants me to do this for him… He says all good wives can do it… Does that mean I’m not good? Please teach me… If everyone else can, surely I should be able to as well…” I’m Still Amazed My Niece Found a Husband—Perhaps Just Because of Her Mum When Alina was a child, my sister refused to send her to nursery school; as a teenager, she wasn’t allowed out, she spent all her time at home—she became a bit of a recluse. When Alina was at university in our town, her mother made sure she always came home before 6pm. At 20, her mum would phone at half seven, shouting if she wasn’t home yet. It was absurd, just nonsense. Alina met her future husband in her second year at university; they studied together in the library, he was two years older, shared his notes with her, helped her out—a friendship that blossomed into love and eventually into dating. That’s when my niece began defiantly breaking her mother’s rules. The niece eventually married and her mother finally allowed her to start a new life of her own. Now let me tell you a recent story. I was at my sister’s house when Alina called, her voice breaking between tears and giggles so much we could barely understand her: “Mum, he wants me to do this for him… He says all good wives can do it… Does that mean I’m not a good wife? Please teach me… If everyone else can, surely I should be able to as well…” At that moment, my sister’s expression changed instantly; she told her daughter to calm down and asked what exactly all good wives are supposed to be able to do. “Make soup, Mum,” she said, and we burst out laughing. “Don’t laugh at me! You never taught me how, I’ve looked up recipes online but they never taste right!” So, my sister and I quickly taught her, step by step, how to make soup, giggling at each other all the while. That evening, my niece called to thank us—her husband had complimented her, saying it was delicious. And, best of all, according to her, she’s now a proper wife!
Honestly, Im still a bit staggered that my niece actually found herself a bloke, especially considering the way her mum...
People Adopt Children from Orphanages, So I Chose to Bring My Grandmother Home from Her Care Facility—Despite All My Friends and Neighbours Disagreeing and Saying Times Are Tough, I Knew in My Heart It Was the Right Thing to Do
There was a time, not so long ago yet distant enough for it to feel like another life, when people...
Recently, I Visited My Daughter-in-Law and Was Shocked to Find a Cleaner Hired for the House—Despite Always Telling My Son His Wife’s Finances Didn’t Matter, I Can’t Understand How They Afford a Housekeeper with Their Modest Means, Especially Since My Husband and I Bought and Renovated Their Home and Still Help Them Out—When I Found Out My Daughter-in-Law Became a ‘Blogger’ During Maternity Leave and Hired Help, I Felt Betrayed and Insisted If Anyone Should Be Paid to Clean, It Should Be Me—But My Son Sees Nothing Wrong—Am I in the Wrong for Feeling Upset?
The other day, I popped round to visit my daughter-in-law, only to find a complete stranger bustling about doing the...