З життя
Кошмар відпустки: привиди минулого і загроза розлучення
Декретний відпустив став для мене, Оксани, справжнім випробуванням, яке ледь не зруйнувало нашу родину. У невеликому місті на березі Дніпра три роки декрету з першою дитиною перетворили мій шлюб з Олегом на справжнє поле битви. Тепер, коли життя налагодилося, чоловік наполягає на другій дитині, але спогади про ті темні дні наповнюють мене панікою. Його наполегливість загрожує повернути нас до сварок і, можливо, до розлучення. Як мені захистити себе, не втративши родину?
Коли наш син, Андрійко, народився, я була сповнена надій. До декрету наше життя з Олегом було ідеальним. Ми зустрічалися два роки, потім ще два жили разом, не реєструючи шлюб. Сварок не було — ні через побут, ні через гроші. Ми ділили обов’язки порівну, обговорювали всі витрати й завжди знаходили спільну мову. Дитину ми планували, готувалися до труднощів, але я навіть не уявляла, наскільки важкою виявиться реальність. Олег, якого я вважала люблячим і розуміючим, змінився до невпізнання, і наш шлюб затріщав по швам.
Перші місяці з малюком були пеклом. Я, недосвідчена мама, не знала, як упоратися з плачем, коліками, безсонними ночами. Усе моє життя оберталося навколо Андрійка, а Олег цього не розумів. Він вважав, що я просто годуватиму дитину раз у три години, даватиму пустушку і весь день бутиму вільною. «Ти ж вдома, що там складного?» — казав він, дорікаючи, що я перестала готувати складні вечері, рідше прибираю, а його сорочки не завжди випрасувані. Коли я розігрівала учорашній борщ, він кривився: «Це вже неможливо їсти!» Але допомагати мені він не збирався. «Я працюю на двох роботах, а ти вдома сидиш, могла б і сама впоратися», — кидав він, ігноруючи те, що я 24 години на добу зайнята дитиною.
Сварки спалахували з будь-якого приводу: пил на полиці, немита сковорода, учорашня їжа. Олег відмовлявся допомагати навіть у вихідні, зустрічаючи мої прохання криком: «Моя мати з трьома дітьми впоралася, город садила, щодня їжу готувала! А ти з однією дитиною в квартирі не можеш упоратися!» Його слова били, як лозина. Я почувалася нікчемною, а його байдужість вбивала кохання, яке я до нього відчувала. Але найболючішим став фінансовий контроль. Як тільки я пішла у декрет і перестала заробляти, Олег вирішив, що я «марнотратна». Він вимагав списки покупок, але купував лише те, що вважав потрібним. Одного разу він викреслив візит до перукарні: «І так гарно виглядаєш, немає сенсу витрачати гроші». Я задихалася від приниження.
Мій ідеальний шлюб перетворився на клітку. Я мріяла піти, але не могла: свого житла не було, роботи теж. Крізь сльози я вирішила: дочекаюся кінця декрету, вийду на роботу й піду з Андрійком. Ця думка давала сили терпіти. Але наприкінці декрету щось змінилося. Олег раптом запросив мене до салону краси, купив новий одяг, щоб я «виглядала на всі сто» перед поверненням на роботу. Коли Андрійко пішов у садочок, а я повернулася до офісу, Олег став іншим. Він знову був тим турботливим, люблячим чоловіком, у якого я закохалася. Допомагав по господарству, перестав рахувати кожну копійку, і я не вірила власним очам. Сварки почали забуватися, образи згасали, і я відклала думки про розлучення. Ми знову стали родиною.
Але цей крихкий світ опинився під загрозою. Кілька місяців тому Олег оголосив: «Оксанко, я хочу другу дитину». Його слова вдарили, як грім. Спогади про декрет — крики, докори, самотність — нахлинули з новою силою. «Ти ж знаєш, як мені було тяжко, — намагалася я пояснити. — Я не хочу ще раз через це проходити». Але він відмахнувся: «Тепер я заробляю більше, ми впораємося. Мені потрібен син, спадкоємець!» Його наполегливість зростала, і я бачила в його очах той самий холод, що був у декреті. Він не чув мене, не хотів розуміти, як мене лякає перспектива знову опинитися замкненою вдома.
Кожна розмова про другу дитину закінчується напругою. Олег тисне все сильніше, а я відчуваю, як паніка стискає груди. Я уявляю безсонні ночі, його докори, фінансовий контроль — і мені стає фізично погано. «Я не готова, Олеже, — кажу я. — Дай мені час». Але він не відступає: «Ти просто егоїстка, думаєш лише про себе!» Його слова ранять, і я бачу, як тінь того нервового, крикливого Олега повертається. Я боюся, що ми знову опинимося на межі розлучення, але не можу змусити себе погодитися на декрет. Ті три роки ледь не зламали мене, і я не хочу ризикувати своїм здоров’ям, своїм шлюбом, своєю душею.
Вночі я лежу без сну, розриваючись між страхом і почуттям провини. Олег мріє про велику родину, а я не можу дати йому те, чого він хоче. Може, я й справді егоїстка? Чи це він не бачить, наскільки глибоко мене поранив у минулому? Я люблю його, люблю Андрійка, але думка про другу дитину — ніж у серце.Я вдихаю глибоко і шукаю в собі сили знайти слова, які зможуть досягти його серця.
An Unexpected Inheritance from an Ex-Husband or a Surprising Gift from the Mother-in-Law: How Elaine Ended Up Caring for Her Former Mother-in-Law and Uncovered a Legacy She Never Anticipated
Inheritance from the Ex-Husband or a Surprise from the Mother-in-Law As something of a parting gift from her alcoholic ex-husband,...
Raised by My Gran: Grateful for Her Care, but Her Love Came with Strings Attached
It was my grandmother who raised me. Of course, Im grateful to her, but in truth, her love had its...
“Two Weeks to Pack Up and Find Somewhere Else to Live: Daughters Offended After Mum Draws the Line”
“Two weeks to pack your things and find somewhere else to live.” The daughters were offended. Sarah lost her husband...
Twenty Years Later, I Recognise My Younger Self in the Boy On the Eve of His Wedding, Arthur Suspected Martha of Cheating—Even Though She Swore She Was Faithful, He Refused to Listen. Two Decades On, He Met Her Son—His Spitting Image… They Shared a Storybook Romance—Passionate, Extraordinary, and the Envy of All Around Them. Just as They Prepared for the Wedding That Never Happened, Martha Revealed She Was Pregnant. Instead of Joy, Arthur Accused Her of Infidelity, Insisting the Baby Couldn’t Be His. Devastated, Martha Gave Birth and Raised the Child Alone, Despite Pleas from Friends Who Saw Her Devotion. Arthur Offered Abortion, but She Refused—and Waited in Vain for His Apology. They Lived Separate Lives. Whenever Their Paths Crossed, Arthur Looked Away, Refusing to Recall the Past He’d Buried. Raising Her Son as a Single Mum Was a Struggle, but Martha Poured Her Heart into It, Working Multiple Jobs to Give Him a Good Life. Her Son, Chris, Became Her Pride and Protector, Earning a Degree, Serving in the Forces, and Finding Work. He Stopped Asking About His Father—He Understood Without Words. At Twenty, Chris Was the Image of Arthur—The Man Martha Had Loved So Deeply. One Day, Their Paths Crossed: Martha, Arthur, and Chris, All Together. Arthur Couldn’t Deny the Likeness and Was Stunned into Silence. Three Days Later, Arthur Came to Martha and Asked, “Can You Forgive Me?” “Long Ago…” Martha Whispered. And So, the Stories of ‘Daddy’ Came Alive—As Chris Met His Father for the First Time.
Twenty years later I see in this boy a spitting image of my younger self. The evening before the wedding,...
“What Do You Mean You Won’t Change Your Name?!” My Mother-in-Law Yelled at the Registry Office
What do you mean you dont want to change your surname? my mother-in-law shouted across the registry office. Emily never...
How My Mother-in-Law Ended Up Without a Home: Why I Refuse to Support My Brother-in-Law’s Family or Rent Them a Flat, and the Story of the Three-Bedroom Apartment I Bought Before Marriage
How My Mother-in-Law Ended Up Without a Home I’m convinced we have no obligation to support my brother-in-law and his...
My Mother-in-Law Decided to Move into My Flat and Gave Her Own Home to Her Daughter: Now My Husband Expects Me to Welcome His Mum into the Home I Bought Myself
My mother-in-law has decided she wants to move into my flat and give her own place to her daughter. My...
You Steal from My Son—He Can’t Even Afford a Lightbulb! On Sunday morning, I was tucked under a blanket on the sofa. My husband had gone to visit his mum to “change the lightbulbs,” but of course, the real reason for calling her darling son over was something else entirely: “Son, did you forget that Igor’s birthday is today?” My husband is a real spendthrift. His salary barely lasts a few days. Thankfully, he gives me enough to cover the bills and groceries, but the rest goes on the latest video games and everything that goes with them. I don’t mind, really—I’d rather let him enjoy his hobbies than have him drinking in the shed or disappearing off to nightclubs. Besides, I once read that the first forty years of childhood are the hardest for a man. But I’m not telling you all this for sympathy. I’m explaining why my husband’s pockets are always empty! I don’t have those problems; I even manage to save a little, and often lend my husband money when he’s desperate—but never for his mum, his nieces, or his sister. Of course, I remembered Igor’s birthday, so I bought him a present a week ago. Before my husband headed over to the family, I handed him the gift and settled down to watch a film. I didn’t go—there’s no love lost between me and the in-laws. They think I don’t love him because I won’t let him spend our money on them or babysit his sister’s kids. Once, I agreed to watch his sister’s little ones for an hour, but they picked them up half a day later! I was late for work, and when I dared to complain, his mum and sister called me shameless and rude. After that, I refused every request for babysitting, though I never minded my husband spending time with the kids—honestly, I liked playing with them too. Not long after my husband left, the whole family turned up at our house, nieces in tow. His mum marched straight in and declared: “We’ve decided that since it’s Igor’s birthday, we’ll give him a tablet he picked out himself—worth £400. You owe me £200 for your share. So, pay up.” I might buy the boy a tablet, but never such an expensive one. Naturally, I refused to hand over any money. Even my husband started having a go at me for being greedy. So, I opened the laptop, called Igor over, and within five minutes, we’d chosen a gadget together that he really liked. He raced off to his mother, who was still sulking in the hallway. My sister-in-law always seems to have sticky fingers—something valuable tends to “stick” to them. My mother-in-law, needless to say, wasn’t impressed and immediately kicked off: “No one asked you to do that! You were supposed to give us the money. My son can’t even buy a lightbulb for himself—give me £200 now! You know that’s my son’s money.” She even tried rummaging through my handbag, which was on the nightstand. I shot my husband a look and hissed, “You have three minutes to get them out of this house!” So my husband dragged his mother out the door—three minutes was all he needed. And honestly, I’d much rather my husband spends his money on games than have his mum pocket the lot. Better he spends it on what makes him happy, than let those freeloaders nick it from him. Sitting here now, I think—maybe I should have married an orphan!
Youre robbing my son, he cant even afford a light bulb! Sunday morning. I lay wrapped up on the sofa,...