З життя
Кредитка порожня, в холодильнику вітер гуляє
На картці майже не залишилось грошей, навіть з кредитних коштів залишилася одна гривня, в холодильнику порожньо… А з трави на тебе дивляться дві прекрасні, але дуже голодні очі. Що б зробила звичайна людина в такій ситуації? Хто його знає! Іра ніколи не вважала себе звичайною, тому перед нею не постало питання вибору. Яка різниця, як голодувати — разом чи окремо. Вдвох навіть якось веселіше, вдвох — завжди цікавіше.
Та кошеня дивилося то дивилося, але в руки ніяк не давалося. Увесь його вигляд говорив чітко і ясно:
– Так, жінко… Руки геть від мене! А то знаю я вас — затрогаєте мене всю, а погодувати не дасте. Сюди клади їжу, сюди! Тут зручне місце, скільки вже можна біля нього крутитися?
Довелося Ірині за кошеням побігати. Обидві запихалися… Маленька киця стомилася і все ж здалася.
– Гаразд, бери мене, я втомилася.
Кошеня на руках було майже невагоме. Воно нічого не важило — ніби всередині яскравої, пухнастої шубки нічого не було. І на чому тільки котяча душа трималася? Виключно на силі кошачого духу і бажання жити — тому що вже два дні кошеняті взагалі нічого не перепадало. Та й до цього воно теж не сказати, щоб особливо бенкетувало. Засохлий краєчок піци, половина котлети, та паличку з залишками морозива облизав. Ось і все, що знайшло за кілька днів, залишившись без мами, маленьке, голодне кошеня.
Ірина несла кицю і роздумувала. Голод, звісно, іноді добре, їй би це для фігури не завадило. Але дитину ж треба годувати! І вона вирішила відкинути свою гордість. Ця гордість дуже заважала їй жити. Виключно з гордості вона не стала ділити з чоловіком спільно набутий будинок. А все ж це він всі два роки шлюбу їй зраджував! Через цю гордість не прийняла допомогу матері та батька. І ця гордість погнала її в зовсім чуже місто. У місто, у якому вона опинилися зовсім одна — без рідних, без друзів і без грошей.
Але заради кошеняти Іра забула про свою гордість. Зайшла до магазину, невеличкого, біля дому. Там товпилися люди: підвипивший чоловік, молода сімейна пара та літня жінка.
– Доброго дня. – Звернулася Іра до продавчині. – Ви мене знаєте, я живу в третьому під’їзді. Не дайте мені в борг пару пакетиків вологого корму? Я віддам через кілька днів, зараз у мене немає ні копійки. А з зарплати відразу ж принесу… Ось, підібрала кошеня, а нагодувати його зовсім нічим.
Підвипивший чоловік глянув на Ірину важким, дуже невдоволеним поглядом.
– Пару пакетиків? Не вигадуй! Хіба цим кошеня прогодуєш? Яловичину брати треба! Ось той шматок для мене зважте. І тріску ще, два хвости. Скільки з мене? — Розплатився і простягнув пакет Ірі. — На, годуй свою пухнасту мордочку. А то — два пакетики, два пакетики. Ех, жінки-жінки… — пробурмотав і пішов.
– Доню, візьми молочка. — До Ірини підійшла літня жінка і простягнула літрову упаковку. — Кошеня маленьке, вони це люблять. Бери-бери, для малого не шкода. — Зітхнула співчутливо і також пішла. Молода пара переглянулася, вони зрозуміли один одного без слів. Дівчина підійшла до прилавка:
– Дайте нам корм для кошенят 10 пакетиків, хліб, рис і кефір.
Як ви розумієте, це також дісталося Ірині. Як же їй було незручно перед людьми, але всі вони давали їй продукти самі, від чистого серця. Іра несла кошеня і продукти додому. Кошеня пищало і намагалося прорватися до пакету. Аромат свіжого м’яса зводив малечу з розуму. А Ірина ніяк не могла зрозуміти… Як це так? Окремо їм двом було погано і безпросвітно. Іра тільки-но змогла влаштуватися на роботу і перша зарплата буде лише в кінці цього тижня. Кошеня теж — кілька днів бігало голодним. Але сьогодні, коли вона його забрала, зворушило відразу кілька, таких різних людей.
Вдома, після вечері, дві дівчини (велика і маленька) грали, а вночі кошеня вдячно муркотіло біля плеча.
– Ти думаєш, це я тебе нагодувала? — Погладжуючи маленьку лапку, запитала у кошеняти Ірина. — Помиляєшся. Це ти нагодував мене!
I’ve Been Married to My Wife for 34 Years, but Now I’ve Fallen in Love with Another Woman—At 65, I’m Torn and Don’t Know What to Do
Alright, mate, let me tell you what’s been going on with me. So, my name’s Edward. Im 65 now. Ive...
I’ve Had Enough of Impromptu Weekend Visits: How My Brother-in-Law’s Family Took Over Our Home (and My Life) Until I Finally Stood My Ground – Was I Wrong to Set Boundaries When Uninvited Guests Showed Up With Kids, Expected Meals, and Never Asked About Our Plans?
I’ve simply had enough of you lot turning up every weekend! Perhaps youve met the sort of person who genuinely...
I’ve Had Enough of Impromptu Weekend Visits: How My Brother-in-Law’s Family Took Over Our Home (and My Life) Until I Finally Stood My Ground – Was I Wrong to Set Boundaries When Uninvited Guests Showed Up With Kids, Expected Meals, and Never Asked About Our Plans?
I’ve simply had enough of you lot turning up every weekend! Perhaps youve met the sort of person who genuinely...
How Can a Mother Do Such a Thing? She Sent Her Four-Year-Old Son to a Children’s Home Rather Than Get Him Treated – A Tale of Heartbreak, True Friendship, and a Second Chance at Family
How on earth do such mothers exist! She sent her own child off to a childrens home because she couldnt...
My Sister-in-Law Spent Her Summer at a Holiday Resort While We Renovated the House, and Now She Expects to Live in Comfort With Us We suggested pitching in together with my sister-in-law to renovate the family home, but she flatly refused, claiming she didn’t need it. Now she wants to move in with us because her half has no modern comforts—her own fault! The house belonged to my husband’s grandmother, and after she passed, it was split between my husband and his sister. It was old and neglected, but we decided to renovate and make it our home. It’s a semi-detached property with two entrances, so two families could live there comfortably without getting in each other’s way. The garden and outbuildings are shared, and both sides have the same number of rooms. The inheritance was sorted after we married, and everything went smoothly. My mother-in-law immediately declined her share—she was a city person through and through. She told her son and daughter to do as they liked. My husband and my brother-in-law scraped together enough to repair the roof and shore up the foundations. We wanted to keep going, but my sister-in-law threw a tantrum. She wanted nothing to do with this “shabby old cottage.” Her husband just kept his head down—he never argues with her. We planned to move in. The village was close to town, we had a car, and were sick of living in a cramped one-bedroom flat. Building from scratch would’ve cost a fortune. For my sister-in-law, the house was just a holiday destination—she’d pop over in summer to barbecue or relax. She told us not to count on her help. Over four years, we completely renovated our half: bathroom, heating, electrics, new windows, even a conservatory. We took out loans, but it was worth chasing our dream. We worked tirelessly, day and night. All this time, my sister-in-law jetted off on holidays, showing no interest in the house or her share. She lived for pleasure—until she had a baby and went on maternity leave. That was the end of her travels and her cash flow. Suddenly, she remembered her share. With a baby in tow, she wanted space and fresh air for him to run around. By then, our half was finished and we’d let out our old flat. We never touched her side, but it had deteriorated badly over the years. I don’t see how they could have stayed—no heating, outdoor loo, it was unliveable. Even so, she turned up with her suitcase and begged to stay “just a week”—I let her in. Her son is loud, and like her, she does whatever she wants with no regard for anyone else. I work from home, so it drove me mad; I moved in with a friend for a bit, who actually appreciated having someone look after her house while she was away. I ended up staying away almost a month. First at my friend’s, then my mum fell ill and needed care. Honestly, I forgot about my sister-in-law, assuming she’d long since gone home. Imagine my shock when I returned and found her still there, making herself at home. I asked when she planned to leave. “Why would I go anywhere? I have a small child and I’m comfortable here,” she replied. “We’ll take you back to town tomorrow,” I said. “I don’t want to go.” “You haven’t even bothered to clean your side, so back you go—this isn’t a hotel.” “You’ve no right to throw me out! This is my house!” “Your house is on the other side of the wall. Go stay there.” She tried to turn my husband against me, but he also told her she’d outstayed her welcome. She sulked and left. A few hours later, my mother-in-law started ringing: “You had no right to kick her out—it’s her property!” “She could have stayed in her own half, she’s the lady of that house,” my husband said. “With a child? There isn’t even heating or a proper loo! You should have looked after your sister.” My husband finally lost his patience and told his mum everything: how we’d offered to renovate together, how it would have cost less—and she’d refused. Why was everyone blaming us now? We offered to buy her out—she named a price so high we could have bought a brand new house for it. Not a satisfactory solution for us. Now there’s constant tension. My mother-in-law is perpetually offended. Alina is a nuisance. They visit rarely, but when they do it’s noisy parties, petty sabotage, and damages in the garden. We’ve decided to build a fence and completely separate our section. There’s no more compromise—that’s what my sister-in-law wanted.
My sister-in-law spent her holidays at a cosy seaside resort while we were knee-deep in renovating our house, and now...
She Thought Her Husband Had a Big Appetite—Turns Out His Sister Was Stealing Food from Their Fridge
So, picture thisIm standing in front of my fridge, door wide open, absolutely baffled where all the foods vanished to....
My Childhood Friend Came to Visit—She Chose Not to Have Children, Preferring to Live for Herself and Now at 60 Has No Regrets About Her Life Choices
An old childhood friend of mine came for a visit. She never had childrenshed decided long ago not to. She...
I Came to Visit Because I Missed You, But My Own Grown Children Feel Like Strangers – A Mother’s Story of Disappointment and Longing for Closer Family Ties
I arrived to visit, missing you, but children feel like strangers now Diary Entry Parents are meant to always care...