Connect with us

Storie di vita

Куди ж ви зібралися? Ми ж до вас у гості приїхали!

Published

on

– Куди це ви зібралися? Ми ж до вас у гості приїхали, – підбоченилася діверка.

– Терпіти не можу твою сестру! – пробурчала Ганна, невдоволено скривившись. – Вона мене дратує!

– І не тільки тебе! – підтримав дружину Максим.

– Усе намагається втрутитися і вважає себе найрозумнішою. Ти б тільки бачив, з яким переможним виглядом вона дивиться, коли їй вдається мене зачепити, – процідила крізь зуби Ганна. – То в мене освіта не така, то туш стара…

– Вона завжди була такою, – знизав плечима чоловік. – На жаль, це повністю провина моєї мами, яка їй усе дозволяла і балувала.

– Добре, що ми живемо за сто кілометрів від твоєї родини, – закотила очі жінка.

Свекруха Інна Володимирівна і діверка Аліна жили у місті, а подружжя – у маленькому селищі неподалік.

Обидві жінки були вдовами й проживали в одній квартирі, тому, коли Максим і Ганна приїжджали до матері, вони автоматично приїжджали і до Аліни.

Сестра чоловіка категорично не могла терпіти невістку, тому суперечки між ними були неминучі.

Перші декілька візитів Ганна терпіла мовчки, а потім вирішила дати Аліні відсіч, бо бачивши її слабкість, Інна Володимирівна також почала чіплятися до невістки.

Після цього кожен візит до матері перетворювався на скандал, і подружжя вирішило більше не їздити до родини чоловіка.

Інна Володимирівна відразу це зрозуміла й почала дзвонити синові, щоб вимагати пояснень.

– Чому не приїжджаєте? Два тижні вже не бачили тебе. Не думав, що мама і сестра сумують за тобою? – почала докоряти жінка.

– У нас багато справ, ніколи, – не бажаючи вдаватися в деталі, сухо відповів Максим.

– Чим же, цікаво? – недовірливо перепитала Інна Володимирівна. – Твоя жінка забороняє? Минулого разу вона поїхала з таким обличчям, ніби сто лимонів з’їла.

– Кажу ж, у нас багато справ, – відповів Максим і швидко попрощався з матір’ю.

Проте через годину жінка знову подзвонила синові й повідомила, що вони з Аліною збираються приїхати до селища.

– Навіщо? – здивовано запитав чоловік.

– До подружки дитинства хочу заїхати й тебе заодно відвідати, раз ти сам не можеш приїхати, – діловито пояснила Інна Володимирівна.

Максим миттєво змінився в обличчі. Він спеціально не поїхав до родичів, щоб вони приїхали.

– Нас, мабуть, вдома не буде, – бажаючи відговорити матір і сестру від візиту, повідомив чоловік.

– Куди зібралися? – з невдоволенням запитала Інна Володимирівна. – Мені здається, що ви просто не бажаєте нас бачити. Якщо так, то просто скажіть прямо.

– Ми їдемо на день народження до знайомих, – вигадав на ходу Максим.

– Ну їдьте, хоч мама з сестрою не часто приїжджають, – образливо сказала жінка і поклала трубку.

Максим відчув себе винним перед матір’ю й сестрою, але, згадавши про те, як родички поводяться при зустрічі з Ганною, перестав переживати.

Про те, що мати й сестра хотіли нав’язатися до них у гості, він вирішив не розповідати дружині, аби не турбувати даремно.

Проте через три години він зрозумів, що даремно так вчинив. Коли в двері подзвонили, відчиняти побігла Ганна.

Побачивши усміхнені обличчя свекрухи й діверки, жінка розгубилася. Родину в гості вона аж ніяк не чекала.

Максим, згадавши про матір і сестру тільки в той момент, коли дружина побігла відчиняти двері, вибіг у передпокій.

– Ганю, ти готова? Ти ще не вдяглася? – усудливо сказав чоловік, роблячи вигляд, що не помітив незваних гостей.

– Куди? – Ганна розгублено подивилася на Максима.

– На день народження. Ти забула чи що? – натягнуто усміхнувся чоловік. – О, мамо, Аліна, а ви як тут опинилися?

– Приїхали в гості, я ж телефонувала тобі, – незворушно відповіла Інна Володимирівна. – Може, впустите нас і не триматимете на порозі?

– Ні, не можемо, від’їжджаємо. Ганю, швидше одягайся, – скомандував Максим і схопив дружину за руку.

Ганна запитально подивилася на чоловіка, і коли той підморгнув їй, зрозуміла, що він просто намагається випровадити незваних гостей.

– Куди це ви зібралися? Ми ж до вас у гості приїхали, – обурено заявила Аліна. – Не пізно на день народження їхати?

– Ні, нам на восьму годину, – знову зірвався Максим. – За півгодини вже маємо бути на місці.

– Ти в домашніх штанях поїдеш? – усміхнулася Інна Володимирівна, звернувши увагу на одяг сина.

– Ой, забув переодягтися, – почервонів до коренів волосся чоловік і побіг до кімнати.

Аліна й Інна Володимирівна недовірливо подивилися їм услід і переглянулися.

Жінки з трудом вірили, що Максиму й Ганні потрібно було кудись їхати.

Вони були впевнені, що подружжя спеціально придумало історію з днем народження, аби від них звільнитися.

– Ради нас не можна відмінити вашу поїздку? – запитала Інна Володимирівна, коли в передпокій вийшов переодягнутий син.

– Ні, не можна, – заперечив Максим, поправивши комір сорочки. – Нас давно запросили. До того ж, місце за кожного гостя сплачене. Ми не можемо не поїхати. Приїжджайте через тиждень, – додав він, знаючи, що мати образиться й відмовиться.

– Можливо, ми тоді залишимось у квартирі, поки вас не буде? – запитала Аліна, оглянувшись навколо. – Почекаємо, так би мовити.

– Ні, навіщо? – категорично заперечив чоловік. – Вам же начебто є куди їхати? Хіба не так?

– Ну у сина краще, ніж у старої подруги, – захихотіла Інна Володимирівна. – До того ж, ми у неї вже були, і вона не дуже була раді вас бачити.

– Підкинути до автовокзалу? – запитав Максим, натякаючи на те, що мати й сестру він у квартирі не залишить.

– Уже й автобусів до міста немає, а ти ж, мабуть, не зможеш відвезти нас, – хитро усміхнулася Аліна.

– Можу зняти для вас на ніч готель, – запропонував вихід чоловік. – Більше, на жаль, нічим допомогти не можу.

Інна Володимирівна сердито нахмурила брови. Відповідь сина її розчарувала. Жінка сподівалася, що Максим все-таки дозволить їм залишитися.

– Значить, у готель? – прорізався голос у Аліни. – Боїтеся залишити нас у своїй квартирі? Думаєте, що обкрадемо?

– Ні, просто не хочемо. Що ви будете тут робити одні, без нас? – втрутилася в розмову Ганна. – Ми не хочемо, щоб хтось перебував у квартирі в нашу відсутність.

– Давайте я вас все-таки до готелю довезу, – бажаючи розрядити атмосферу, знову запропонував Максим.

– Ми обійдемося! – відповіла Інна Володимирівна і, розвернувшись, вийшла з квартири.

Слідом за нею вибігла Аліна, вигороджуючи прокльони й невдоволення в бік брата й невістки.

Побачивши у вікно, як вони вибігли з під’їзду, Максим і Ганна з полегшенням зітхнули.

Вигадана поїздка на день народження відкладалася. Тепер у ній не було ніякої потреби.

Інна Володимирівна з Аліною викликали таксі й поїхали до міста, вирішивши більше ніколи не спілкуватися з нерозторопними родичами.

Максим тільки згадав про них, коли потрібно було приїхати на прийом до лікаря і десь пообідати.

Двері чоловікові відчинила сестра Аліна. Побачивши брата, вона сухо промовила, що вони з матір’ю ось-ось підуть, а чужого в чиїй квартирі не бажають залишати.

Максим із невдоволенням зрозумів, що мати й сестра на нього смертельно образилися.

Після цієї зустрічі стосунки між чоловіком і родичками остаточно розладналися.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × 5 =

Також цікаво:

EN2 години ago

Danny Mercer’s 100th House, Paid Off, Toledo, Ohio

In the fall of 1977, Danny Mercer was eighteen, two months out of Rogers High School with no diploma and...

Storie di vita3 години ago

Qualche giorno fa mia figlia mi ha telefonato mentre stavo sistemando la cucina.

A una certa età, il programma ideale per il sabato sera è un pigiama comodo, una tisana calda e nessuno...

EN4 години ago

The $150 the Churro Cart Made Off Kate Hudson’s Kiss Scene on Ninth Avenue

I've run my cart on the corner of West 45th and Ninth for eleven years. Coffee, churros, the occasional bacon-egg-and-cheese...

EN5 години ago

Seven Years in the Shadows, One Night of Courage

At one in the morning, a boy walked into the police station on Elm Street in Rockford, Illinois. He gripped...

EN7 години ago

The Dog Who Knocked Over a Folding Table on East Passyunk

I run the front counter at a vet clinic on East Passyunk in South Philly, and most of what I...

Storie di vita8 години ago

Quando erano piccoli, desideravo continuamente qualche minuto di silenzio.

«Figli miei, quando non ci sarò più, promettetemi che non diventerete degli estranei che si incontrano soltanto ai funerali.» È...

Storie di vita8 години ago

Quando non ci sarò più, chi riunirà i miei figli attorno alla stessa tavola? Il desiderio di una madre per il loro futuro

Vorrei dire loro qualcosa che forse non sono mai riuscita a esprimere fino in fondo, perché noi mamme, a volte,...

EN9 години ago

The Coat I Never Brought Back to Walter Hayes

I was standing on a folding stage behind a ribbon the color of a stop sign, and a reporter from...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.