Цiкаво
Купальники для мусульманок: фото
Більшість жінок на літній сезон мають у власному гардеробі кілька купальників, які вони підбирають відповідно до власних смаків. Хтось любить суцільну купальну одежу, коли плавки поєднуються з верхньою частиною. Хтось любить яскраві насичені тони, а хтось – темні. Дівчата полюбляють бікіні, які також бувають різними за кольором і кроєм.
Звичайно, важливо, щоб купальник гарно сидів на фігурі, підкреслював її переваги і приховував недоліки. Саме за таким принципом вибирають жінки купальний одяг.
У такому питанні не позаздриш жінкам-мусульманкам, що зобов’язані прикривати цілком власне тіло, залишаючи відкритими лише обличчя, кисті рук і ступні.
Ось як виглядають їхні купальні костюми:
Y a-t-il un an de ça et un demi-litre de café renversé, je me souviens de tout — Grenoble, quai de la gare
Ça fait vingt-deux ans que je tiens le kiosque à journaux devant la gare de Grenoble, juste en face de...
La Treizième Année
Je n’ai pas crié. Je n’ai pas cassé le verre que je tenais. Je suis restée debout dans l’embrasure de...
Der Tag, an dem Malte vor der Tür stand und wusste: die Werkstatt gehört ihm nicht mehr
Sechsunddreißig Wochen schwanger saß Nora Brenneke im Wartezimmer der Praxisklinik in Münster, eine Hand auf den Bauch gepresst, während warme...
Le Testament de Céleste
La sage-femme m'a proposé un fauteuil roulant à onze heures moins vingt, un mardi de novembre. J'ai regardé mon téléphone...
Nie oddam za darmo jedenastu lat
Sylwia weszła do mieszkania chwilę po dziewiętnastej. Miała za sobą jedenaście godzin pracy i najdłuższy dzień od trzech miesięcy. Dwa...
My Two Moms, My Three Daughters, and a Dog Named Rocket
The first time I saw her, she was sixty years old and arguing with me over a beagle puppy in...
Tomas Müller stand seit siebenundzwanzig Jahren hinter der Fleischtheke in der alten Markthalle von Bielefeld. Er kannte jede Art von Kunden. Die, die am Monatsende mit gesenktem Kopf kamen und nur nach Hackfleisch fragten. Die, die für den Sonntagsbraten die teuren Stücke wollten und dabei auf die Uhr schauten, als könnte das Fleisch schneller reifen, wenn man es nur ungeduldig genug anstarrt. Und er kannte die, die Angst hatten. Angst erkennt man an den Händen. Nicht an den Augen. Die Hände einer verängstigten Person tun Dinge, die der Kopf nicht kontrolliert: sie zählen Münzen zweimal, sie halten den Einkaufskorb, als wäre darin etwas, das jeden Moment weglaufen könnte, sie berühren immer wieder denselben Punkt am eigenen Mantel.
An einem Dienstagmorgen im November war diese Frau zum ersten Mal da. Siebenundsiebzig Jahre alt, schmale Schultern, ein dunkelgrüner Wollmantel,...
Ключі від «Таврії», яку мама боялася навіть завести
Мамі шістдесят три. У жовтні вона вперше сяде за кермо сама — без нас на пасажирському сидінні, без нашого «не...