З життя
Квартира-потрапляння: Житло в центрі зі своєю історією.
Нещодавно потрапила до квартири в центрі Києва, яку здали одразу після смерті власниці. Величезна занедбана квартира з чорним ходом. Нові власники – дуже далекі і, мабуть, дуже жадібні родичі. Вони нічого не винесли, не прибрали, не намагались зберегти. І жити в такій атмосфері було дивно – без дозволу торкатися всього, наче власниця вийшла в магазин за хлібом.
Спершу здавалося, що хтось повернеться, побачить мене і запитає голосом завуча: що це ви тут робите? Але ні, ніхто не прийшов. Біля телевізора клубок муліне. Ґудзики у вазочці. Чеські різнокольорові келихи, гарні, але часто використовувалися – з них явно часто пили вино. За склом фотографія іноземної дівчинки в мантії та шапочці з китичкою. У коморі акуратно запаковані зимові пальта і черевики типу боти. Свіжі календарі у всіх кімнатах – перекидні, відривні, настінні, наче якась манія. Тут слідкували за часом. На кухні у шафці недопиті вітаміни «Кораллового клубу». Тут збиралися жити довго і затишно. Ніяких ліків – ніхто не хворів.
Власниця жила одна у трьох кімнатах. У ванній різні шампуні для кошенят. Усюди сильний котячий дух. Коти тут були на королівському становищі і, мабуть, їх гуртом випровадили слідом за домовиною. І прекрасна бібліотека. Не декоративна, коли сторінки склеєні, а книги підібрані за кольором та висотою. А така жива, читана, видно, що поповнювалася все життя, для задоволення, без снобізму. І альбоми Філонова, і китайська філософія, і Чейз з Устиновою.
А ще багато-багато книг про дідуся власниці квартири. Товстелезних-претовстелезних, набагато товщих за Біблію. На кількох мовах. Усюди про його всесвітню комуністичну значущість, його геній та вдячність народів за його діяння. І ось я прийшла з вулиці, і якби був камін, я могла б підтримувати вогонь за допомогою цієї макулатури. Тоді від неї була б хоч якась користь.
Що залишилось від цієї людини? Київська квартира, здаючи котру, далекі родичі можуть більше не працювати.
Боже, можна померти в будь-який момент, і нічого з того, що було тобі дорогим, вже не буде дорогим нікому. Так, є діти, але й їм не треба нічого мого. У них буде своє. Господи, все, що є у нашому житті матеріального – це такі дрібниці, такі кумедні та незначні речі. Та й самі ми…
Виявилося, що досі у мене була надія на безсмертя)
А тепер ніколи не буду нічого накопичувати, облаштовувати і думати про потім. Життя неможливо облаштувати раз і назавжди, його можна лише продовжувати день за днем.
А накопичувати – лише враження, жити тільки зараз – щоб було що згадати, коли вже нічого не відбуватиметься. Мені показали, що буває ПОТІМ. Нічого. Просто приходять чужі люди, затоптують твої сліди та варять каву у твоїй турці.
“We Really Should Have Prepared for the Baby’s Arrival Sooner! – My Unforgettable Hospital Discharge: My Husband Left Everything Till the Last Minute, the House Was a Mess, and Nothing Was Ready for Our Newborn—Should I Blame Him, My Family, or Myself?”
You should have got everything ready for the baby sooner! My leaving the hospital was rather unusual. My husband was...
“I Don’t Want to Be a Mum! I Want to Go Out!” – My Daughter’s Confession That Shook Our Family My daughter became pregnant at 15 and kept it a secret for months. My husband and I only found out when she was five months along—abortion wasn’t an option. We never learned who the baby’s father was; she barely remembered his age. We were devastated, but our daughter insisted she wanted to be a mum. I knew she didn’t understand what that meant. After a difficult birth, she quickly lost interest in her son, leaving me to care for both of them. When I begged her for help, she replied, “You love him, so adopt him! I’ll be his sister—I want to go out, have fun with my friends, go clubbing!” We feared postnatal depression, but it turned out she simply felt no maternal bond. We eventually became our grandson’s guardians as our daughter grew distant, leaving at night and ignoring her child. For years, nothing changed—until, suddenly, everything did. Our grandson thrived, and one day his mother’s heart melted. She became a devoted mum, cherishing every moment and declaring, “I’m so happy I have a son—he’s the most precious thing in my life!” At last, our family found peace and happiness.
“I don’t want to be a mum! I want to move out!” my daughter tells me. My daughter fell pregnant...
This Is Exactly What I Did When I Found Two Cruise Vouchers in My Husband’s Pocket—One of Them Was in Another Woman’s Name
Honestly, you wont believe what happened. So, this is what I did when I found two vouchers for a sea...
I Paid the Price for My Son’s Happiness: How I Chose and Won the Perfect Daughter-in-Law for My Beloved Son
I paid for my sons happiness For a long time, I wrestled with the thought, but eventually decided I would...
For About an Hour, I Watched Two Soon-to-Be Parents—Barely Out of Sixth Form—at the Gynaecologist’s Waiting Room Recently, I had an appointment with my gynaecologist. As usual, there was a queue and the doctor was running late. Behind me stood a heavily pregnant girl, about eighteen, accompanied by the soon-to-be dad of the same age. These “parents” paid no mind to the queue and acted as they fancied. The father was loudly giggling up and down the corridor because he was having a son: – Isn’t it brilliant, it’s a boy? Heeeeeeeeeeee… He said this about ten times, then suddenly realised: – Oh, we haven’t named him yet! Let’s name him after one of the doctors! He paced the hallway, reading off doctors’ names and making comments on each. On completing his ’rounds’, he plopped down next to the girl, still giggling. An elderly woman passing by politely asked him: – Young man, would you please calm yourself? The lad looked at her, baffled, and replied: – Granny’s pregnant too! Hoo-ha-ha-ha… His girlfriend giggled softly, both of them with equally vacant expressions. With some effort, I managed not to start an argument with the pregnant girl. Next, the soon-to-be dad launched into a new topic—food. – I’m famished! Ya-ya-ya-ya-ya… – I’m hungry, and it’ll be another half hour in this queue… – Let’s go get sausage rolls! We’ll come back after! – I don’t want sausage rolls. – You’ve become so picky! Hoo-ha-ha-ha… Everyone’s head was pounding from listening to them, but thank goodness, the pair finally left—I don’t know if they went for sausage rolls or pasties, but that was irrelevant. The important part was that they were gone. With horror, I thought about what kind of upbringing their child would get. Chances are, that child will turn out just as poorly raised. Maybe the grandparents will step in, but if they raised these two, I doubt things will be any different with the grandchild.
For nearly an hour, I watched the soon-to-be parents, both barely out of sixth form. Not long ago, I had...
I Used to Accuse My Husband of Living in My House—One Weekend He Packed His Bags and Left
I gave my husband an earful, accusing him of living in my flat. One weekend, he quietly packed his bags...
Everyone Thought the Young Woman Was Caring for the Elderly Neighbour Out of Greed for an Inheritance—But They Couldn’t Have Been More Wrong
The girl was looking after her neighbours grandmother, and everyone assumed she was angling for an inheritancebut of course, they...
I Lost the Will to Help My Mother-in-Law After Discovering What She Did—But I Can’t Abandon Her Either
I’ve lost the will to help my mother-in-law after finding out what she did. But I can’t just leave her...