Лена підозрює, що знову зникли продукти після візиту особливої гості

― Бодя, чи не приходила до нас знову твоя Ксенія? ― запитала Олена в чоловіка, заглянувши в напівпорожній холодильник. ― Зазвичай після її візиту вся їжа зникає.
― Так, приходила, ― відповів Богдан. ― Знову скаржилася, що в них немає грошей. Ну, я ж не міг відправити її з порожніми руками, все ж таки сестра.
― Ти, мабуть, ще й грошей їй дав?
― Дав кілька тисяч гривень. Ксенія казала, що в Артема знову проблеми на роботі, і їм навіть нічим платити за квартиру, ― трохи зніяковів Богдан.
― Не дивно… Не розумію, чому вона в 20 років заміж вийшла? Чому твоя мама її не відмовила?
― Ну ти ж знаєш Ксеню. Якщо щось вирішить, зупинити її неможливо. Нехай звикне до самостійного життя швидше.
Олена лише тяжко зітхнула. Самостійність ― це добре, та поки що Ксеня живе за рахунок родичів.

* * *

Артем теж був зовсім молодим хлопцем, який щойно почав заробляти гроші. І він не поспішав радувати дружину подарунками та обновками. Сама Ксенія поки що не хотіла працювати і була впевнена, що Артем має забезпечувати її повністю.
Мати Ксенії і Богдана, Тамара Валентинівна, теж підтримувала дочку. Вона бачила, що молодій сім’ї не вистачає грошей, і завжди допомагала Ксенії фінансово. І просила, щоб Богдан теж долучався.
― Вона молода дівчина, їй потрібно добре виглядати, ― казала Тамара Валентинівна. ― Ксенія поки роботу до душі не знайшла, та й Артем виявився не щедрим. Тож, Богдане, це наш з тобою обов’язок ― допомагати.
І Богдан допомагав як міг. А от Олену це швидко втомило. Вона не розуміла, чому частина зарплати чоловіка має йти на Ксенію. Олена з Богданом самі жили на орендованій квартирі, у всьому економили, щоб швидше накопичити на іпотеку, а тут ще й сестра.

* * *

Якось Олена прийшла додому і побачила свекруху та Ксеню в гостях. Вони з Богданом про щось таємно шепотіли, і, побачивши Олену, одразу замовкли. Було зрозуміло, що розмова серйозна. Олена запитала:
― Можна дізнатися, що ви задумали? Мені здається, що ви знову плануєте фінансову допомогу від нашої родини.
― Ні, дарма так думаєш, ― засміялася Тамара Валентинівна. ― У нас свої справи, сімейні, тебе вони не стосуються.
Олена недовірливо хмикнула та пішла на кухню готувати вечерю. Через п’ять хвилин Ксеня теж туди забігла, безцеремонно відкрила холодильник і занепокоєно промовила:
― Чому тут так порожньо? Олено, ти була в магазині?
― Так, була, ― трохи роздратовано відповіла Олена. ― Зарплата в мене через два дні, тому купувала тільки необхідне. Але якщо хочеш їсти, можу підігріти суп.
― Ні, таке я не хочу. Я в їжі на собі не економлю ― і піцу замовляю, і суші, і з Артемом у кафе виходжу.
― Невже зарплатні Артема вистачає на такі свята? Ти ж часто скаржишся, що у вас немає грошей.
― А я тоді у мами гроші прошу і в Богдана. Це нормально, коли всі в родині допомагають один одному.
Незабаром Тамара Валентинівна і Ксеня пішли. І Олена одразу запитала у чоловіка, навіщо вони приходили.
― Мама збирається продавати дачу і хотіла попросити мене про одну послугу. Щоб усі гроші від продажу віддати Ксені. Вона молода, а для гарного старту життя потрібні гроші.
― І як це розуміти? ― здивувалась Олена. ― Тебе не ображає, що всі гроші дістануться сестрі? Я, як твоя дружина, проти, щоб все віддали Ксені. І я не думаю, що ці гроші підуть їй на користь.
― Олено, краще не втручайся в це, ― сердито сказав Богдан. ― Дача належить моїй мамі, і нехай вона вирішує, кому її віддати.
Богдан не продовжував далі цю розмову і вийшов в іншу кімнату. Він вважав, що мама чинить правильно, і дуже гордився своєю великодушністю, нічого не шкодуючи для Ксені.

* * *

Швидко дачу продали. Олені було заздалегідь зрозуміло, що Ксеня не збирається використовувати гроші розумно. Ресторани, модний одяг, дорога техніка ― все пішло на красиве життя.
А коли гроші скінчилися, Ксеня знову прийшла до мами і почала висловлювати:
― Мамо, мені знову немає за що жити! І я, між іншим, хочу отримати права і купити автомобіль! В тебе більше нічого продати? Деяким батьки квартири купують, забезпечують… Мамо, чому ми такі бідні?
Від цього заявлення Тамара Валентинівна була вражена. Навіть і вона не очікувала, що донька так швидко промотає гроші. Обміркувавши трохи, вона сказала:
― Що з тобою, Ксеня, у нас більше нічого немає. Я думала, ти ці гроші розумно витратиш або почнеш накопичувати. І взагалі, час влаштуватися на роботу. Ти ж навчалася на бухгалтера ― спробуй влаштуватися на якусь фірму.
― Я не збираюся працювати бухгалтером! Я не хочу весь день дивитися в комп’ютер і псувати зір! Мене має забезпечувати чоловік, ну, і ти теж. Мені всього двадцять років! Народили мене, от і все ― крутися як хочеш? Ну, дякую!
― Та зачекай ти, ― спробувала заспокоїти Тамара Валентинівна. ― Зараз щось придумаємо. А що, якщо у Богдана позичити гроші? Скажемо, що потрібно на важливу справу. Вони ж з Оленою на іпотеку збирають, у них точно щось є.
― Ти думаєш, вони багато дадуть? Оця Оленка така скупа, навіть продуктів шкодує. Добре, що хоча б Богдан завжди радий мені допомогти.
― Значить, ідемо до них! ― рішуче заявила Тамара Валентинівна. ― Ти не хвилюйся, мені вони не зможуть відмовити.
Через годину Ксеня з матір’ю були на порозі орендованої квартири Богдана. Побачивши родичок чоловіка, Олена відразу запідозрила неладне ― явно, що вони прийшли не з подарунками, а з якимись проханнями.
― Сину, у нас до тебе дуже важлива справа! ― тривожно сказала Тамара Валентинівна, щойно увійшовши в квартиру. ― Тільки на тебе ми можемо розраховувати.
Олена напружилася. «Ну все, будуть просити гроші!» ― промайнуло в голові. Інший варіант розвитку подій важко було уявити.
― І що у вас сталося?
― Ксеня хоче купити машину, а гроші від продажу дачі у неї вже закінчилися, ― з винуватою усмішкою сказала мама. ― От ми й вирішили, що ви повинні нам допомогти.
Олена не повірила своїм вухам і перепитала:
― Що? Цих грошей вже немає? Ви ж отримали за неї хорошу суму, куди вона могла подітися? Ксеню, тобі потрібно якось обдуманіше підходити до покупок!
― А ти мені не вказуй! ― випалила Ксеня. ― Я ― статусна дівчина, не якась простачка в одязі з ринку! Так, я хочу ходити по ресторанах, салонах краси, користуватися хорошими речами. І я не збираюся всю молодість сидіти в бідності!
― А працювати ти не пробувала? ― піддражнила Олена. ― Кажуть, це допомагає, щоб не просити гроші у родичів.
Богдан злякався, що зараз почнеться скандал, і спробував заспокоїти всіх:
― Зачекайте, давайте спочатку обговоримо все. Грошей на машину у нас, звичайно, немає. Але принаймні невеликою сумою ми зможемо допомогти.
― Оце молодець, сину! ― засіяла Тамара Валентинівна. ― Я так і знала, що ти будеш на нашому боці.
― А мене ви не хочете запитати? ― обурилась Олена. ― Вибачте, але я не збираюся спонсорувати Ксеню, у неї на це є чоловік. От нехай вони з Артемом і думають, як їм купити машину. Коротше, я не дам грошей, і крапка!
Богдан кинув розгублений погляд на матір і спробував умовити дружину:
― Олено, що ти таке кажеш? Це наші спільні гроші, і я теж маю право ними розпоряджатися. Тим більше мама ж просить позичити гроші, а не подарувати. З часом поверне.
― Звичайно, поверну! Або ти думаєш, що я обманщиця? От допоможу трохи Ксенії і відразу все вам поверну.
Олена дійсно відчула себе незручно, ніби не довіряла Тамарі Валентинівні. Але ще гірше було б назавжди попрощатися зі своїми грошима, які зароблялися тяжкою працею.
― Ні, навряд чи ми зможемо вам допомогти, ― вже не так впевнено сказала вона. ― Розумієте, ми збираємо на іпотеку, а це набагато важливіше за машину.
― Гаразд, мамо, пішли звідси, ― роздратовано випалила Ксенія. ― Бачиш, які це люди? Вони дбають лише про себе, а наші проблеми їх не стосуються.
Ксеня різко направилася до виходу, всією своєю поведінкою виказуючи образу. Слідом поспішила й Тамара Валентинівна. Але вона не збиралась здаватися просто так і невдоволено сказала сину:
― Богдане, ми з тобою ще поговоримо! Тобі не здається, що твоя дружина вже тобою командує?

Щойно за матір’ю зачинились двері, Богдан одразу звинуватив Олену:
― Слухай, ну як тобі не соромно? Що учора мама про мене подумає? Що ми не можемо допомогти їй у важкій ситуації? Що гроші для нас важливіші за стосунки з родиною?
― А хіба це складна ситуація? ― обурилась Олена. ― Невже нам із тобою хтось допомагав? Я впевнена, що нам на іпотеку твої родичі й копійки б не дали. Досить, я більше не хочу слухати казки про твою вічно обділену сестру Ксеню.

Через кілька днів Олена та Богдан помирилися. Тільки Олена навіть не здогадувалася, що чоловік вирішив на обман. Він взяв гроші, призначені для іпотеки, і відніс їх мамі.
Коли Тамара Валентинівна побачила сина з заповітним конвертом у руках, одразу ж похвалила його:
― Молодець, сину! Я так і знала, що тебе правильно виховала! І ти не хвилюйся, спочатку ти допоможеш Ксенії, а потім вона тобі. А Олені поки нічого не говори. Ви молоді, ще накопите.

* * *

Якось Олена гортала соцмережі й побачила там нові фотографії Ксенії. На них Ксенія сиділа за кермом невеликої симпатичної машини і просто сяяла від щастя. Олені це здалося дивним, і вона запитала у чоловіка:
― Богдане, а ти знав, що Ксенія все ж купила машину? Невже Артем зумів знайти гроші? Таки хватка у твоєї сестрички, завжди добивається свого.
― Так, я знаю про машину, ― сказав Богдан, не дивлячись на дружину. ― Ми всі скинулися і змогли зробити Ксенії такий подарунок.
― Що значить «ми скинулися»? Ти також давав гроші? Чому мені нічого не сказав?
Богдан мовчав, і Олена все зрозуміла. Вона підбігла до комоду, в якому зберігались запаси, і з жахом побачила, що грошей немає.
― Що ти накоїв? ― загорілася Олена на чоловіка. ― Ти знущаєшся? Ти віддав сестрі всі наші заощадження? Я просто не можу в це повірити! Богдане, ну скажи, як ти міг так вчинити?
Цього разу завжди спокійний чоловік несподівано розлютився і різко підвищив голос:
― Це не твоя справа! Я ― голова сім’ї, і я так вирішив. Нам ще довго збирати на іпотеку, а машина Ксенії потрібна зараз. І якщо ти так погано ставишся до моїх рідних, я ще подумаю, потрібна мені така жена!
― Ах, ось як?! Ні, Богдане, це я подумаю, чи потрібен мені такий чоловік. Точніше, я вже зрозуміла, що ти мені більше не чоловік! Я зараз же їду до мами, а ти не забувай повернути мені половину наших заощаджень!
Олена почала лихоманливо збирати речі. Вона була дуже ображена на чоловіка, але все ж сподівалась, що він її зупинить і перепросить. Але Богдан спокійно сидів перед телевізором, наче нічого й не сталося.
― Значить, це все? Богдане, я справді йду, ― тихо сказала Олена, стоячи перед вхідними дверима.
― Іди. Якщо не зміниш свою поведінку, можеш і не повертатися, ― крижаним голосом промовив Богдан.

Олена поїхала до мами і через місяць подала на розлучення. Складно жити з людиною, яка зовсім тебе не поважає. До речі, про свої заощадження Олена не забула ― під загрозою суду вона змусила Богдана повернути їй належні гроші. І потім гірко сміялася, розповідаючи цю історію подругам: треба ж було ― розійтися через чужу нахабність!