Connect with us

З життя

«Любовь без границ: история о возрасте»

Published

on

«Любовь не стареет: история Антонины»

Когда в наш тихий Елец много лет назад приехала высокая, статная женщина из Вильнюса, весь двор затаил дыхание. Антонина Геннадьевна казалась пришелицей из другого мира — гордая осанка, мягкая улыбка, взгляд, от которого мужчины теряли разум, а женщины… кто завидовал, кто восхищался. Она приехала по распределению после института, и нам, местным, казалось, будто на нашей улице поселилась настоящая аристократка.

Ей не нужны были магазины — лишь кусок ткани, нитки, иголка, и через два дня на ней было пальто, достойное модного ателье. Всё шила сама: платья, кофты, а кружева на её нарядах вызывали шепотки среди соседок. Мы, ребятишки, бегали к ней в гости, играли её яркими зонтами — у неё их был целый сундук! А она, смеясь, учила нас «ходить по-модельному» и разрешала воображать себя на подиуме.

Мужчины вокруг увивались, но замуж Антонина Геннадьевна не спешила. Может, их пугали её независимость, красота и — главное — гордость. Но ближе к сорока всё изменилось. Работая бухгалтером на мебельном комбинате, она закрутила роман с директором. Тот был женат, и сплетни не заставили себя ждать. Особенно когда родился сын — Ваня, вылитый отец. По двору пошли пересуды, косые взгляды. Но Антонина держалась высоко. Уволилась, но не бедствовала — её избранник не оставил: купил квартиру, и, разумеется, мебель была от его фабрики.

Я росла рядом с Ваней — наши песочницы, догонялки, ёлки. Антонина дружила со всеми женщинами во дворе, помогала, шила, всегда встречала с улыбкой. Её дом был как островок тепла — открытая дверь, запах пирогов, добрый взгляд. Но перед школой мы переехали в другой район, и связь оборвалась.

Спустя годы, уже после института, в Рязани я вдруг узнала её легкую походку. Женщина садилась в машину, а мужчина, в чертах которого я с изумлением увидела взрослого Ваню, подавал ей руку. Я подошла — и дверца распахнулась:

— Машенька! Узнала? А я тебя сразу! — это была она, Антонина Геннадьевна, всё та же — элегантная, живая.

Мы поехали вместе, болтали. И вдруг она сказала то, от чего у меня ёкнуло сердце:

— Представляешь, влюбилась… В мои-то годы! С Николаем познакомились в Сочи, думала — мимолётный курорт, а вышло — настоящее чувство. Пять лет вместе… А теперь его дети, взрослые, состоятельные, боятся, будто я «отберу» их наследство. Начались упрёки, давление… Он отступил.

В голосе её дрожала грусть, но глаза горели. Мы попрощались у гостиницы. Она уехала с сыном, а я долго ворочалась в номере.

Прошло два года. В кафе я случайно столкнулась с Ваней. За чашкой чая вспомнили детство, и он рассказал новость:

— Мама не выдержала. Поехала к нему. Без предупреждения. И прямо в пути — инсульт. Мне позвонили из больницы, бросился туда. Врачи руками разводили… Но она выжила. Представляешь? Через месяц вернулась домой.

Я онемела. Женщина за семьдесят бросилась в другой город — ради любви. Не ради денег, не ради выгоды — просто не могла без него. Я спросила:

— Как она сейчас?

Ваня усмехнулся:

— Недавно в шкафу нашёл сумку. Паспорт, тушь, платье, билеты… Опять собралась! Говорю: «Мать, ты же еле очнулась!» А она: «Жить надо, Ваня. Пока сердце бьётся — надо любить».

Я молчала. Перед глазами встала та сама Антонина из детства — яркая, своевольная, никому не подвластная. Она не изменилась. Лишь стала ещё смелее.

И тогда я поняла: любовь не знает седин. Её не втиснешь в сроки. Она приходит, когда душа готова — хоть в девяносто. Главное — не испугаться распахнуть ей дверь.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

одинадцять + 19 =

Також цікаво:

З життя8 хвилин ago

Прокинулися від різкого гавкотіння собаки, яка сиділа посеред кімнати й уважно дивилася на стелю: а потім ми побачили щось жахливе й викликали поліцію

Посеред ночі нас розбудив різкий гавкіт собаки, яка сиділа посеред кімнати й уважно дивилася на стелю. А потім і ми...

З життя1 годину ago

Цінний урок про повагу до інших – навіть у найнесподіваніших ситуаціях

ЩоденникСьогодні я зрозумів, як важливо поважати інших, навіть у найнесподіваніших ситуаціях. Інколи складно знайти відповідь на незручні моменти. Саме так...

З життя1 годину ago

Витримати удари долі

Двері до кабінету відчинилися, і на порозі зявився високий засмаглий чоловік. Він уважно подивився на Вікторію й промовив мяким голосом:...

З життя2 години ago

Подружжя впало з мосту у глибоку річку і ледь не потонуло, коли раптом побачили, як велетенський слон повільно наближається до них, щоб…

Сьогодні стався випадок, який я довго не забуду. Ми з дружиною, Оленою та Ярославом Коваленками, жили в маленькому містечку над...

З життя3 години ago

Поліція знайшла на вулиці дивного діда, який не пам’ятав свого імені та адреси: коли поліцейські знайшли його дім і зайшли всередину, їх очікувало щось жахливе

Патрульні знайшли на вулиці дивного діда, який не памятав ні імені, ні адреси: коли поліцейські знайшли його дім і приїхали...

З життя4 години ago

Я поїхала на дачу, не попередивши чоловіка, щоб дізнатися, що він там робить потай: коли я відчинила двері, мене огорнув жах

**Щоденник**Сьогодні я поїхала на хутір, не сказавши чоловікові. Хотіла зрозуміти, що він там ховає. Двері відчинила і застигла від жаху.У...

З життя4 години ago

Після 60 Років У Шлюбі Я Дізналася, Що Все Моє Життя Було Брехнею

Після 60 років шлюбу я зрозумів, що все моє життя було брехнею. Коли моя дружина, з якою ми прожили шістдесят...

З життя5 години ago

Чоловік наполягав на тесті ДНК, впевнений, що син не його: коли результати були готові, лікар подзвонив і розповів шокуючу правду

Через пятнадцять років спільного виховання сина мій чоловік раптом заявив: Я завжди сумнівався. Давай зробимо тест ДНК.Я розсміялася, бо сама...