Connect with us

З життя

Любовь, раскрывающаяся в супе

Published

on

Он сидел за кухонным столом в их хрущёвке, медленно хлебая борщ. Лицо — как каменное, будто он где-то далеко. А Лида стояла напротив, голос срывался на крик, слова сыпались, как бисер из разорванной нитки. Но это не злость. Это годами копившаяся усталость, что рванула наружу, без предупреждения, без лишних слов.

“Опять одолжил Витьке, да? Тому, у которого вечно то кошелёк дома забыт, то зарплату задержали!” — Лида прижала ладонь ко лбу, чувствуя, как пульсирует висок. “А у нас? Ипотека на эту квартиру, Настенька на факультет журналистики в МГУ поступила — копейки считать приходится! Да маме в Нижнем Новгороде крышу течёт, а ты…”

Она махнула рукой, глядя на коробку с новой люстрой (а стояла та уже вторую неделю), на ковёр, который так и не доехал до химчистки. Всё как в дурном сне — одно и то же, день за днём.

А Игорь молча хлебал борщ. Свекольный, густой, с куском чёрного хлеба. Знакомый вкус — тот самый, что Лида варила ещё в студенческой общаге, когда они только познакомились. Дома дешевле, да и желудку легче. Работал он на заводе, сменами, уставал, но всегда находил силы заскочить домой на обед.

Но вдруг…

Лида замолчала. Остановилась. Взглянула на него — и словно прозрела. Лысина, блестящая под светом лампы «Ильича», морщины на шее, согнутая спина. Тот, кто когда-то носил её на руках по зимнему парку Горького, кто пел под гитару песни Высоцкого, сейчас сидел, опустив глаза в тарелку. Молчал. Глотал не только борщ — глотал всю эту жизнь, день за днём.

И тогда что-то перевернулось внутри.

Она подошла сзади, обняла его, прижалась щекой к его плечу. Вдруг вспомнила, как он, ещё черноволосый, целовал её на Воробьёвых горах, а она смеялась, требуя: “Не бросай меня, понял? Никогда!”

Игорь замер, потом осторожно взял её руки, поцеловал ладонь. Без слов.

Этого хватило.

Потому что любовь — она не в громких словах. Она в этом борще, сваренном в перерыве между отгулом у стоматолога и походом за продуктами. В этих морщинах, в протоптанном годами быте. В том, как двое, седые и уставшие, всё ещё держатся друг за друга — чтобы не унесло ветром. Тем самым, что рано или поздно уносит всех.

Но пока он дует… пусть будет борщ. Пусть будут тёплые руки. Пусть будет этот их дом. И тишина. Та самая, в которой слышно сердце друг друга.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × п'ять =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Сім причин залишити все позаду

**Сім причин піти** — Годі! Досить! — Ганна кинула ганчірку в раковину так, що бризки розлетілися по всій кухні. —...

З життя5 години ago

Сама серед близьких

Одинока серед своїх рідних – Мамо, ну що ти знову переймаєшся! – роздратовано кинула Марічка, навіть не підводячи голови від...

З життя7 години ago

Відгукнулась на пропозицію

**Щоденниковий запис** Марія Степанівна стояла біля вікна, спостерігаючи, як сусідка розвішує білизну на балконі навпроти. Ранкове світло м’яко лягало на...

З життя8 години ago

Знайшла себе серед незнайомців

Олена стояла біля вікна й дивилась, як її донька Соломія завантажує останні коробки в авто. Дівчина метушилася, переставляла сумки, щось...

З життя11 години ago

Кохання без обіймів

**Любовь без права на близькість** Квітневий дощ стукав у вікно, коли Олена Миколаївна підвелася зі свого кабінетного крісла. Білий халат...

З життя12 години ago

Три доби в очікуванні дзвінка

Три дні без дзвінка Валентина Миколаївна вчетверте за ранок підійшла до телефону, зняла слухавку, прислухалася до гудка і поклала його...

З життя15 години ago

Непізнаний, але найближчий

**Чужий, але найближчий** — Галю Миколаївно, та ви що?! Так не можна! — голос Григорія Васильовича тремтів від обурення. —...

З життя18 години ago

Кохання на фоні ненависті

Кохання через ненависть Ганна Петрівна стояла біля вікна й дивилась, як її сусідка Оксана розвішує білизну у дворі. Кожен рух...