Connect with us

Storie di vita

Лист до дочки: образа у відсутності дзвінків у часи без інтернету.

Published

on

Валя написала листа своїй дочці. Вона образилась, бо дочка не телефонувала і рідко приїжджала. Це було давно, тоді не було інтернету та мобільних телефонів. Була пошта. Біля пошти — синя поштова скринька.

Отож, у цю скриньку Валя, ображена й розлючена, вкинула лист з усім, що накипіло.

Вона написала все, що думала. І ще додала, що дочка все відчує на собі. Що і в неї діти виростуть і покинуть її. І чоловік піде, таке всяке буває. А ще можна захворіти, і нікому не буде до тебе діла. І тоді невдячна дочка усвідомить, що не можна забувати рідних. І хоча б з днем народження треба вітати! У підсумку, багато прикрих і неприємних слів написала мати дочці.

А все чому? Бо був день народження. І одна сусідка по дачі запитувала, чи дочка Валі привітала її? Вислала гроші чи подарунок? А може, на ювілей приїде? Ой, невідомо? Дивно, як це мати рідну не зголоситися? — говорила сусідка постійно.

І от, Валя у тумані образи написала і відправила це гнівне послання. А потім схаменулася. Навіщо вона це зробила? З глузду з’їхала, чи що? Навіщо написала образливі й злі слова?

На пошті лист не повертають. Кажуть: мовляв, лист пішов. Валя лише зранку подумала піти на пошту. Але вже було пізно. Немає листа. Летить з приветом до дочки в столицю. Мамині побажання й образи, ось так!

Тож Валя сіла на потяг і за добу дісталась до столиці. Витратила купу грошей, довелося купити квиток у спекулянта. Приїхала — і дізналась, що дочка у лікарні, а зять бігає із двома дітьми і турбами. Просто не хотіли турбувати матір, вирішили, що потім повідомлять. Серйозна справа, – і зять не подзвонив, не привітав, так сталося. А дочка взагалі не могла подзвонити.

Зять зрадів, що теща приїхала. Навіть сказав про знаменне материнське серце. “Ви відчули, Валентина Петрівна, що з Оксаною щось зле. І приїхали допомогти, дякую вам, я тут ледве тримаюся! Це Оксана просила вас не хвилювати!”.

Знаменне серце, треба ж. Валентина Петрівна мало не плакала від сорому, але одразу зайнялася онуками й прибиранням. І щодня бігала на перший поверх до поштових скриньок. І отримала власний злий лист. Навіть руки затремтіли, сльози навернулися, коли вона перечитувала образи, написані рідній Оксанці…

Лист Валентина Петрівна спалила. І подумки попросила пробачення за цей вчинок. Вона робила все, щоб допомогти зятю, піклуватися про дітей, приготувати обід і вечерю… І подумки розмовляла з Оксанкою. До дочки в лікарню не пускали…

Дочка одужала. І щиро дякувала мамі за допомогу, за те, що мама відчула і приїхала. Дарма вони з чоловіком хотіли приховати хворобу. “Що б я без тебе робила, мамочко?” – такі слова говорила дочка, а зять теж хвалив і дякував.

Все добре закінчилося. Бо так вирішило життя. Але краще ніколи не писати і не відправляти листів у гніві, у хвилинній образі. Зараз ці повідомлення приходять миттєво, – інколи вже нічого не змінити.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × чотири =

Також цікаво:

IT21 хвилина ago

Disinfettante per le scarpe

La nostra casa, vista da fuori, sembrava uscita da una rivista. Il cortile sempre spazzato, la recinzione ridipinta puntuale prima...

EN4 години ago

The Night Clementine Slipped Out, and the Folder I Kept for Eleven Weeks

I found the tank empty at 5:40 in the morning, before the first ferry horn even sounded across Puget Sound....

IT8 години ago

Porta chiusa della 3ª B

Quando avevo quindici anni mi iscrissi al liceo classico di via Dante, a Verona, e già nella prima settimana di...

IT10 години ago

La scatola di latta del nonno Learco

Quando la nonna Ines compì ottantuno anni, mi chiese di andare da lei a Pistoia per un giorno preciso: il...

EN12 години ago

The Workshop on Birchwood Lane, Thirty Square Feet of Silence

Carol Whitfield switched off the iron and only then realized she'd been standing there for five minutes, pressing the same...

EN12 години ago

The Rooster Bakery

Maggie Hollis stood behind the counter of her shop on Elm Street when her hands froze over the dough. It...

IT15 години ago

Il peso di un invito

La prima cosa che Celeste Marchetti notò del mio abito fu il colore. La seconda fu che non mi vergognavo...

Storie di vita17 години ago

Alessandro aprì la cartellina con un sorriso arrogante, come se fosse convinto di trovarci qualche documento privo di valore.

Alessandro aprì la cartellina con un sorriso arrogante, come se fosse convinto di trovarci qualche documento privo di valore. Ma...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.