Connect with us

З життя

Мама готова простить отца после пяти лет измен… а мы – нет

Published

on

Сегодня записал бы это в дневник, да руки дрожат. У мамы — сердце шире Волги. Пять лет назад отец поступил с ней по-свински, а она? Стоит сейчас на кухне, чай помешивает, да так спокойно говорит: «Раскаялся, вернуться хочет… Простить надо».

А мы с Петькой — ни в какую. Потому что помним. Забывать такое — все равно что в болото лезть добровольно. Сорок лет душа в душу прожили. Начинали с коммуналки в Люберцах, потом — двушка в Новых Черемушках, трешка у метро, а под конец — коттедж в Барвихе. Отец любил шиковать: немецкие машины каждые три года, ремонт «как у Лужкова», холодильник — чтоб соседи ахнули.

А еще он любил свою бухгалтершу. Да так, что даже на корпоративах не скрывал. И вот объявляет: «Оля беременна, аборт поздно. Буду с ней жить». Ушел бы тихо — ладно. Так нет же! Квартиру, что Петьке на свадьбу обещал, забрал. Дачу подмосковную — себе. Со счета мамины деньги снял — «новой семье нужнее».

Потом полгода таскался, как к себе домой: то бабушкин сервиз забирал, то картину с охоты. Кончилось, когда Петька замок сменил. Квартиру тогда разменяли, чтоб брат с женой отдельно жили. На свадьбу отца не звали — он и не приперся. Денег стало туго, но мама — зубастый финансист — на прежнюю работу вернулась, мы подтянулись.

А у него все посыпалось. Молодая жена, ради которой бросил семью, выкинула его, как использованный билет. Отель «Космос» стал ему домом. И пошли звонки: «Люба, прости дурака… Давай как раньше…» И ведь мама — согласилась! Пришла вчера: «Сыновья, папа мириться хочет…»

Мы с Петькой как гаркнули: «Пусть переступит порог — мы ноги тут больше не помочим!» Любим маму, но простить его — себя не уважать.

Вывод? Кто предал однажды — предаст снова. Не зря в пословице сказано: «Ворон ворону глаз не выклюет».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ятнадцять + тринадцять =

Також цікаво:

З життя23 хвилини ago

Остання жертва

**Остання жертва** — Мам, мені треба з тобою поговорити. — Отаке тривожне початкове речення. — Ірина з тривогою подивилася на...

З життя24 хвилини ago

Дощ веде до щастя

Дощ іде на щастя Після спекотного літа настала холодна й пронизлива осінь, з пронизливими вітрами та нескінченними дощами. По дорозі...

З життя1 годину ago

Святковий подарунок несподіванки

**Новорічний сюрприз** Оля спішила додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Що й казати — у її сумочці лежали два...

З життя1 годину ago

Тобі не втекти від відповідальності, мама

Марiя смажила деруни, коли в двері подзвонили. Вона вийшла з кухнi, щоб відкрити. “Мамо, це до мене”, — зупинив її...

З життя2 години ago

Сила братства

Чоловіча дружба Олег зупинив «Тойоту» біля торгового центру. Виходити з теплого салону не хотілося. Вчора йшов мокрий сніг, що переходив...

З життя3 години ago

Чи це мій син?

Ось адаптована історія, переписана для української культури: Марійка піднялася на другий поверх офісу, не зустрівши жодного колеги, і була цьому...

З життя4 години ago

Сила почуттів

Колись, давно, у маленькому селі на Поділлі жив чоловік на ім’я Василь. Довго він сидів, дивився на телефон, мов чари...

З життя5 години ago

Талант, що вражає

Артистка Марія зайшла у вагон метро й опустилась на сидіння. Навіщо вона вдягла черевики на підборах? Та тому, що в...