Connect with us

З життя

Мама моментально разгадала коварные планы свекрови

Published

on

Мать сразу раскусила свекровь и быстро поставила её на место.

Быть кому-то должным — тяжкое бремя, но куда хуже, когда заимодавец без конца тычет тебе в лицо своей «добротой», требуя вечной признательности. Я, Анастасия, и мой муж, Дмитрий, всегда жили по средствам, избегая долгов. Но его мать, Галина Петровна, навязывала нам помощь, чтобы потом без конца напоминать, как она нас «выручила». Эти напоминания стихали, лишь когда она снова «одалживала» нам деньги. Даже если Дмитрий возвращал ей вовремя, она непременно приговаривала: «Вот видишь, не пришлось тебе к банкам идти, где проценты грабят, мама не бросила!» Жили мы в маленьком городке под Курском, и эта игра в «благодетельницу» отравляла нашу жизнь.

Когда встал вопрос о покупке жилья, я наотрез отказалась от помощи свекрови. Возможность появилась после смерти моей бабушки. Она оставила маме квартиру, мама её продала и поделила деньги между мной и сестрой. Это была почти половина нужной суммы. Но Галина Петровна тут же заявила, что готова добавить остальное — с условием, что квартира будет оформлена на неё. Я остолбенела: «Почему на вас?» — спросила я. «А на кого же? Я же деньги даю!» — отрезала она. Я не сдержалась: «Моя мама тоже вложилась. Может, вам с ней долевую собственность оформить?» Свекровь побагровела: «Ты что, насмехаешься?» — «Нет, — ответила я, — жилье купим и оформим на себя. Ваши деньги нам не нужны. Лучше ипотека, чем вечно быть у вас в кабале».

К тому времени я уже не терпела, как раньше, и отвечала свекрови её же тоном. Это её бесило, и она жаловалась родне, что я «совсем обнаглела». Но деньги она всё равно сунула Дмитрию, не слушая возражений. Он вернулся домой смущённый: «Прости, взял у матери. Она меня достала твоей «упёртостью» и разговорами об ипотеке». Я только вздохнула: «Ладно, будем кланяться и благодарить». Но я не представляла, какой кошмар нас ждёт.

Оплатив часть квартиры, Галина Петровна возомнила себя хозяйкой. Она указывала, какие обои клеить, какую мебель покупать, где диван ставить. «Душевую уберите, я старую ванну привезу. Мне в ней удобнее, да и детям вашим где купаться?» — командовала она. Мы отбивались, но это было как бороться с ветром. Когда ремонт закончился, свекровь потребовала ключи «на всякий случай». Я чувствовала, как злость закипает во мне, но согласилась, чтоб избежать ссоры. Это была ошибка.

В первое же утро я проснулась от шума на кухне. Вполусне, в одной майке, подошла и остолбенела: Галина Петровна перекладывала мою посуду. «Что вы делаете?» — выдавила я. В ответ она аж подпрыгнула: «Бесстыжая! Халат надеть слабо?» Моё терпение лопнуло: «А зачем? Это мой дом! Хоть голой могу ходить! А вы что тут забыли?» — «Твой дом? — фыркнула она. — А кто за него платил?» Я не сдержалась: «Не вы! Кухню оплатила моя мама. Ваши деньги — на ванную, вот там и хозяйничайте!» Дмитрий, разбуженный криками, схватился за голову и ретировался, оставив нас разбираться.

Я поняла, что одной не справлюсь, и вызвала подмогу — свою маму, Татьяну Николаевну. Запершись в ванной, тихо объяснила ситуацию. Через полчаса звонок в дверь. Свекровь, будто ничего не случилось, открыла: «Ой, Татьяна Николаевна, с чем пожаловали?» Мама, не церемонясь, ответила: «Соскучилась, решила у детей пожить. Я же в квартиру вложилась, имею право. А вы зачем?» Свекровь опешила: «Я… просто проверить зашла». — «Что? — не отступала мама. — Душевую, которую вы снести хотите? Мне она нравится. Ваша ванна, чай, ещё с совка. Давайте так: вам — ржавчина, мне — кабинка с гидромассажем!»

Мама не давала ей вставить слово, и та поняла — тут её не задавят. Она начала отступать: «Да ладно, сваха, чего спорим? Пойдёмте в кафе, кофе попьём». Они ушли, а мы с Дмитрием, перекрестившись, наконец вздохнули свободно.

Не знаю, о чём они говорили, но с тех пор Галина Петровна больше не вламывалась без спроса, не лезла с советами и держалась вежливо, понимая, что моя мама не даст меня в обиду.

Сердце ликует от этой победы, но тревога остаётся. Свекровь затаила злобу, и я чувствую — она ещё напомнит о своём «добре». Но теперь я знаю: моя мама — моя защита. Она одним разговором поставила Галину Петровну на место, отстояв наш дом и наше право жить, как мы хотим. Я благодарна ей, но в глубине души боюсь, что свекровь ещё попытается взять реванш. Но теперь я готова — за спиной у меня крепкий тыл. Не сдамся.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × один =

Також цікаво:

З життя41 хвилина ago

Ідеальний вихід із ситуації

Єдине й правильне рішення Ганна Семенівна була жінкою суворою та категоричною. Життя не дарувало їй поблажок вона пройшла через важкі...

З життя42 хвилини ago

Дядьку, будь ласка, подаруйте мені цю шоколадку. Хочу зробити мамі подарунок, адже сьогодні 8 Березня!

**Щоденниковий запис**Сьогодні мав їхати на дачу до бізнес-партнера зі своєю нареченою Оленою на шашлики на честь 8 Березня. Заїхав у...

З життя2 години ago

У 1993 році вона кинула його з п’ятьма дітьми – і через 32 роки правда приголомшила всю Україну

У 1993 році вона покинула його з пятьма доньками через 32 роки правда приголомшила всіх.Дівчатка Оксана, Марія, Соломія, Дарія та...

З життя3 години ago

Бабусю знайшла на вулиці маленького левеня і виростила його вдома, ховаючи від сусідів: але одного разу вони зайшли до неї і побачили щось жахливе

Ось така історія, слухай…Рік тому бабуся поверталася з базару і почула тихе пискання з-за сміттєвого бака. Там, у брудній картонній...

З життя4 години ago

Поступив добро й уступивши місце на нижній полиці жінці з дитиною у поїзді, я швидко пошкодував про свій вчинок

Повсюди люблять твердити, що сучасна молодь невихована, що ми ледачі, не поважаємо старших і думаємо лише про себе. Але нещодавно...

З життя4 години ago

Незнайомець видавав себе за мого нареченого — але реакція собаки розкрила правду

Після страшної аварії я прокинулася без памяті, а поруч із незнайомцем, який стверджував, що мій наречений. Я його не памятала,...

З життя5 години ago

Вночі, коли в лікарні панувала тиша, раптом почувся пронизливий крик: лікарі, послідувавши за звуком, стали свідками неймовірної сцени

Ввечері, коли в лікарні все затихло, раптом роздався голосний крик. Лікарі, почувши шум, поспішили до джерела звуку й побачили сцену,...

З життя6 години ago

— Приїжджай негайно! — голос Михайла гримів відчаєм. — Тобі байдужа власна донька? Я вже виснажений!

Приїжджай зараз! голос Андрія пролунав різко. Тобі байдужа наша донька? Я вже не можу!Марійка підняла келих із шампанським, посміхнулась Насті....