Connect with us

З життя

Мама обижена: как брат разбил мою машину и всё пошло не так

Published

on

Ну вот, опять я влипла в историю из-за своего добродушия. Улетая в очередную командировку, оставила маме ключи от своей «Мазды» — ну а что, пусть катается, зачем ей тащить авоськи из «Пятёрочки» на своих двоих? Но, как и следовало ожидать, самое страшное случилось: она передала ключи моему младшему братишке. А тот… ну, вы поняли. Вмятина, разбитая фара и капот, который теперь напоминает гармошку. Ремонт потянет на сумму, от которой у любого волосы зашевелятся — а страховка, как назло, покроет только треть.

Я логист, вечно мотаюсь между Нижним Новгородом и Москвой, иногда за границу. На короткие дистанции всегда езжу на своей машине — удобнее, быстрее, да и привычнее. Вожу аккуратно: за десять лет ни одной аварии по моей вине. Бывало, боднули сзади какие-нибудь лихачи, но глобально — машины у меня всегда были в идеальном состоянии. Брала обычно с пробегом, экономила, но в прошлом году решила: хватит, заслужила новую. Не убитую, не перекрашенную, не с «апгрейдом» в виде скрученного одометра — свою.

Взяла кредит, вложила все накопления и купила новенькую «Мазду». Салон пахнет «новизной», тормоза — как в сказке, крыша панорамная. Мечта, а не машина. Но порадовалась ей от силы месяц — работа закрутила, авто стояло без дела. А тут мама начала намёки кидать: «Давай я иногда буду кататься? В магазин, в поликлинику…» Ну а что, права у неё есть, ездит аккуратно, да и кто ж родной маме откажет?

Поставила одно условие: ни в коем случае не отдавать ключи брату. Мой брат — это ходячая катастрофа на колёсах. Любит лихачить, обгонять, не держать дистанцию, а его водительская биография включает лишение прав и две машины, благополучно отправленные на свалку. Я его люблю, но доверить ему руль — это как дать спички пироману. Мама клятвенно пообещала: «Да даже не подумает подойти!»

Прошло три месяца. Возвращаюсь из командировки — а машина… ну, не совсем машина уже. Брателло взял её (с благословения мамы, о чём она скромно умолчала) и устроил показательное выступление на обледенелой дороге. Потому что, конечно же, не сменил резину — летняя на снегу, классика! В повороте не справился, въехал в столб. И теперь моя гордость стоит у подъезда — то ли жива, то ли нет.

Я, конечно, взорвалась. Да, кричала, да, эмоционально — но разве не имела права?! Я же просила. Умоляла. Предупреждала!

«Ну подумаешь, машина!» — отмахнулась мама, не глядя мне в глаза. «Починится! Главное, что все живы. А если будешь орать, я вообще разговаривать не стану».

Брат, как истинный русский мужчина, бьёт себя в грудь и клянутся отдать деньги за ремонт. Вот только откуда? Зарплата у него — слеза, а долгов — на три жизни вперёд. А мама ждёт от меня извинений. Она обижена! Не он, что устроил крэш-тест, не она, что нарушила слово — нет, это я виновата, что осмелилась расстроиться.

А я теперь пешком. И думаю: неужели в нашей семье никто не умеет сказать «прости»? Или виновата всегда та, у кого разбитая машина, а не те, кто её разбил?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 + 16 =

Також цікаво:

З життя16 хвилин ago

Чому Димка одразу не злюбив дядю і що з цим робити?

Дядька Тараса Романа зразу не вподобав, а швидше — зненавидів. Мати, нервово перебираючи пальцями, сказала того вечора восьмирічному синові: —...

З життя1 годину ago

Спадщина в стінах дому

Українське спадкове подвір’я — І як ти на таке насмілилась? — дивувалась донька. — Мамо, ти ж там будеш сама...

З життя3 години ago

Телефонний дзвінок колишнього: чому я забула вимкнути звук на ніч?

Щоденник. Так не буває. Зранку дзвонив колишній. Забула вимкнути звук на ніч — от і прокинулась. Замість «алло» зітхнула, щоб...

З життя4 години ago

Загадка самотньої пташки…

**Щоденник Галини** Вже кілька тижнів я спостерігала за новою сусідкою, яка заселилася на першому поверсі навпроти мене. Нову мешканку звали...

З життя7 години ago

На лавці в поліклініці: зустріч поколінь у хвилині вибору.

У коридорі жіночої консультації на лавці сиділа літня жінка. Поруч з нею притулилась тоненька дівчинка років п’ятнадцяти в короткій спідниці,...

З життя10 години ago

Сльози за мить до свята: момент з натиском материнства.

Оксана стискала зуби, щоб не розплакатися й не зіпсувати святковий настрій. Поправила кофточку на вже помітному животику й, штовхаючи перед...

З життя11 години ago

Моя подружка: ефектна, загадкова та трохи неслухняна

Мова моєї подруги Софійки Коваленко підвішена як слід. Вона гарна, гостроязика й хитра, як лис. Але іноді вміє прикинутися такою...

З життя13 години ago

Розлучення, майно і несподіваний поворот!

Ми розводилися з дружиною, і настала черга ділити нажите. Аж тут несподіванка. «Забирай собі цього!» — скрикнула вона. «Ви з...