Мама повернулася після 10 років, і тепер я маю віддати їй свою квартиру!

Відколи я ще була маленькою, моя мама передала мене на виховання до бабусі, бо сказала, що не може сама доглядати за мною. Ми з бабусею добре розуміли, що причина не в “неможливості”, а в тому, що вона знайшла нового чоловіка, який не хотів мати справу з дитиною від іншого. Мама була настільки захоплена ним, що навіть не зважала на мене.

Бабуся прийняла мене, як свою власну дитину, незважаючи на те, що її стосунки з моєю матір’ю були натягнутими. Ми жили на її пенсію, зводячи кінці з кінцями, але були щасливі разом.

Вона часто казала, що я успадкувала характер її покійного чоловіка, за що пишалася. Вона була моєю опорою та справжньою родиною.

Коли мені виповнилося 19, бабусі не стало, але вона завчасно переписала на мене свою трикімнатну квартиру, щоб у мене був дах над головою.

Минуло пів року, коли на порозі мого дому з’явилася мама, яку я не бачила більше 10 років. Спочатку вона вдавала, що їй бракує мене, а потім перейшла до своєї справжньої цілі. Вона дорікнула, щоб я обмінялася з нею квартирами, бо їй незручно жити з вітчимом в однокімнатній, а мені, мовляв, не потрібні три кімнати.

Я твердо відповіла, що не винна їй нічого і почула в свою сторону не один образливий вислів. Найсмішніше, що вона дорікнула мені за невдячність за те, що нібито виховала мене.

Вигнала її зі своєї квартири і наступні п’ять років знову минули без неї.

За той час я стала дружиною і матір’ю чарівного трирічного сина.

Коли мама знову прийшла до мене в сльозах, це не зворушило мене. Вона розповіла, що вони з вітчимом продали квартиру, щоб купити більшу, але він зник з усіма грошима і їй ніде тепер жити. Була впевнена, що цього разу я пожалію її і запрошу до себе, але і цього разу вона помилилася.

Я дозволила їй переночувати лише одну ніч. А наступного ранку зв’язалася з подругою бабусі, якій потрібна була допомога по господарству, і запропонувала їй маму в якості помічниці з можливістю проживання.

Жінка з радістю погодилася. Звісно, мамі не сподобалося таке вирішення і вона знову влаштувала скандал, звинувачуючи мене в невдячності. Проте іншого варіанту вона не мала, тож погодилася.

Я й досі не розумію, за що мала б бути вдячна матері, яка залишила мене на бабусю і обрала чоловіка замість мене, а відвідала лише двічі? Можливо, я щось не осягаю, але за таке не говорять “дякую”.