Connect with us

З життя

Мама пишет душевное письмо взрослым детям: история, трогающая до слёз

Published

on

Мои родные… Завтра вы приедете ко мне на юбилей. Шестьдесят лет — якобы праздник. Вы войдёте с цветами, тортом, натянутыми улыбками. А я встречу вас с морщинами, с руками, что дрожат сильнее с каждым годом. Вы увидите, как время меняет меня. И всё, о чём прошу — будьте терпеливы. Поймите, через что проходит ваша мать сейчас.

Если отец или я начнём повторять историю, которую вы слышали вчера, позавчера, десять минут назад — не вздыхайте. Не бросайте: «Мам, хватит, мы это знаем». Вспомните, как я читала вам «Колобка» в сотый раз, пока вы не засыпали, прижав книжку к щеке.

Когда я откажусь идти в душ — не кричите, не стыдите. Вспомните, как вы в детстве упирались, кричали «не хочу!», а я гладила ваши волосы, наливала тёплую воду и напевала «Спят усталые игрушки».

Если я запнусь, не зная, как включить ваш «умный» телевизор — не смейтесь. Я не росла с пультом в руках. Я училась, как когда-то учила вас завязывать шнурки, писать буквы, вытирать слёзы. Был ли я терпелив с вами? Будьте теперь терпеливы со мной.

Да, я путаю слова. Да, забываю, о чём говорила минуту назад. Не тычьте в это пальцем. Не бросайте: «Опять?» Я и так знаю. И мне страшно. Дайте мне секунду. Постойте рядом.

Я не хочу быть тяжёлым грузом. Я та же, что вела вас за руку по скользкому льду. Теперь мои ноги ищут опору — просто будьте рядом. Не тяните, не торопите. Я когда-то шла в вашем темпе.

Мне не нужен золотой серёг или банкет. Мне нужно ваше «мам» без раздражения. Ваше «я тебя люблю», сказанное не из долга, а потому что ещё не поздно.

Завтра, когда переступите порог — не прячьте за цветами нетерпение. Я чувствую, когда вам неловко. Когда вы смотрите на часы. Мне нужно так мало — просто ваше настоящее «здравствуй».

Пишу это, и чернила размазываются от дрожи. Но знайте: я люблю вас. Даже когда забуду всё остальное.

Ваша мама.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × один =

Також цікаво:

З життя7 хвилин ago

Мамо, не заважай — я йду назавжди!

Юлія прокинулася раніше, ніж зазвичай. У день свого народження вона встигла приготувари овочі для салатів, замаринувати м’ясо, почистити картоплю —...

З життя9 хвилин ago

Привіт, нове знайомство!

Ось перероблена історія з урахуванням українських культурних особливостей: Привіт, Марічку! — Марю, привіт. Що робиш? — почула вона у трубці...

З життя1 годину ago

Молода жінка з власним житлом прагне любові й сімейного щастя…

Життя точилося своїм черговим руслом, а у бухгалтерії завжди знаходився привід для святкування. Ось і тепер колектив зібрався за столом,...

З життя1 годину ago

Минуле тримає, поки не змінити…

Минуле не відпустить, поки не виправиш… У кав’ярні повно людей. Дмитро заздалегідь замовив столик, щоб відсвяткувати свої іменини — інакше...

З життя2 години ago

Кисень на межі

**Нема чим дихати** Оля повільно повернула ключ у замку, уважно зайшла в квартиру. Як би вона не намагалася зачинити двері...

З життя2 години ago

Чекай на мене, моя дорога!

Зачекайте на мене, Оленко Василівно! Дзвінок пролунав, і шкільні коридри поступово спорожніли. Вчителі розходилися по класах, підганяючи запізнілих учнів. За...

З життя3 години ago

Усе через тебе…

Все через тебе… Липка спека серпня давила, мов ватна ковдра. Повітря густе, важке від вологи й пилюки. Соломія важко дихала,...

З життя4 години ago

Ми завжди були поруч…

Здається, ми й не розлучалися… Щодня Ганна йшла додому з надією, що Данило повернеться. Знала, що ключів у нього немає,...