З життя
Мамо, я завжди залишаюся твоїм сином: невідправлений лист
Я все ще твій син, мамо: лист, який я не зміг не написати
Мамо, ти, мабуть, іноді сидиш на кухні сама, перегортаючи старі листівки з вітаннями, де всі радіють моїй появі на світ. Де посміхаються люди, багатьох з яких вже немає. Ти зберігаєш мої дитячі пелюшки, мій перший молочний зуб, пасмо світлого волосся — ніби намагаєшся втримати час, коли я був зовсім крихітним. Жоден альбом не поверне минуле, але ти все одно бережеш це як найцінніший скарб. Бо я — твій син.
Я виріс. Мені за тридцять, у мене дружина, робота, квартира у Києві та обов’язків — на ціле життя. Але знаєш, мамо? Я все той самий хлопчик. Той, що приходив додому з обдертими колінами, двійкою з алгебри, із сльозами та болем у грудях. Ти тоді не розпитувала — просто обіймала. І я знав: завтра можуть і покарати, але сьогодні — просто люблять. Без умов.
Хотілося б, щоб ти знала: я все той самий. Просто тепер ношу костюм, сплачую рахунки в гривнях і надто рідко дзвоню. Не через забуття. Через сором бути втомленим, слабким, недосконалим. Та коли важко, я повертаюся думками в наш будинок, де пахне паляничками, а твій голос шепоче: «Головне — ти вдома, а решта налагодиться».
Пам’ятаєш, як у п’ятому класі ти дістала з шафи сіре пальто в коричневу клітку? Воно було «на виріст», і ти раділа, що тепер якраз. А я влаштував істерику, бо вважав його смішним. Зараз у мене таке саме — тільки від відомого бренду, підібране стилістом, коштує, мабуть, як тоді вся наша мебля. Але в ньому я — все той хлопчик. Твій.
Наше дитинство, мамо, — не просто спогади. Це мій фундамент. Те, що робить мене мною. А ти — єдина, хто пройшов усю цю путь поруч. Ти знаєш, як я гарячкував уночі, боявся темряви, ховався під стіл, коли помер наш пес Барсік. Ти — єдина, хто прожив це зі мною. Тому я й досі твій син.
Інколи я так виснажений, мамо… Світ вимагає бути найкращим: працювати більше, заробляти, встигати. Трохи розслабишся — втратиш клієнтів, повагу, себе. А вдома… вдома теж треба бути ідеальним. Чоловіком, батьком, опорою. І лише одне місце дозволяє мені бути просто людиною. Твій поріг.
Ти не докоряєш, не питаєш: «Чому не справляєшся?» Ти просто ставиш чайник, кладеш руку на плече й говориш: «Передихни…» Тут я не мушу грати роль. Можу бути собою. Без захисних масок. І це значить, що я все ще твій син.
У цьому світі так мало певності. Все може розсипатися: партнери зрадять, друзі віддаляться, дружина Оксана втомиться, діти виростуть. А ти — ніби скеля. Фундамент, на якому тримається моє життя. Ти — єдина, чия любов ніколи не викликала сумнівів. Навіть коли я кричав, хлопав дверима, мовчав тижнями.
Твоя любов — не акція, не обіцянка, не угода. Вона — як світло у вікні. Просто є. Витримала час і мій характер. Вистояла. І це — найміцніша опора, яку я коли-небудь мав.
Мамо, я кохаю одну жінку. Вона — моя дружина. Ти спочатку не розуміла її, сумнівалася: «Що вас пов’язує?» Але знай — вона схожа на тебе. Зберігає перші малюнки наших дітей, записує їхні смішні слова у зошит, гріє нас своєю теплотою. Вона чекає на наших дітей такими, як ти чекала на мене: подряпаними, із поганими оцінками, у сльозах — але своїми. Без умов.
Дивлюся на неї — і менше боюсь майбутнього. Згадую тебе — і менше боюсь за себе. Бо знаю: я виріс у любові, а тепер передаю її далі. І в цьому — весь сенс.
Мамо, дякую. За кожен збережений підборідник, за безсонні ночі, за кожне «нічого, переживемо». За те, що, незважаючи на все… я все ще твій син. І залишусь ним назавжди.
A Silent New Year’s Eve
New Years hush November drifted in, drab and drizzly, the kind of grey that seeps into your bones. Each day...
Mother-in-law Helped Herself to My Gourmet Foods from the Fridge—Stuffing Them All into Her Bag Before Saying Goodbye
The mother-in-law slipped the delicacies from my fridge into her handbag before heading home. “Are you sure we need all...
My Husband Invited His Ex-Wife Over for the Sake of the Children—So I Celebrated My Freedom in a Hotel Instead
Husband invited his ex-wife for the kids, so I spent the celebration at a hotel Where are you planning to...
My Husband Compared Me to His Friend’s Wife at the Dinner Table—And Ended Up with a Bowl of Salad in His Lap
“You’ve brought out this dinner set again? I told you I wanted the fancy one with the gold rim, the...
Yesterday: The Feast, the Critique, and the Great Brotherly Showdown Over Galina’s Handmade Roast and Her Patiently Worn Apron in a London Flat
Yesterday “Where are you putting that salad bowl? Youre blocking the cold cuts! And move the glasses, would you? Olivers...
My Husband Compared Me to His Friend’s Wife at the Dinner Table—And Ended Up with a Bowl of Salad in His Lap
“You’ve brought out this dinner set again? I told you I wanted the fancy one with the gold rim, the...
Why Does It Matter Who Looked After Gran? By Law, That Flat Should Be Mine! — My Mum Argues With Me Over My Grandmother’s Home My Own Mother is Threatening to Sue Me — All Because My Gran’s Flat Went Not to Her, or Even to Me, But to My Daughter. Mum Claims It’s Unfair, Insists the Flat Should Be Hers. But Gran Made a Different Choice. Why? Perhaps Because My Husband and I Lived With Her and Cared for Her Those Last Five Years. You Could Easily Call My Mum Selfish — Her Needs Were Always Far More Important Than Anyone Else’s. Mum’s Been Married Three Times, But Only Had Two Daughters: My Younger Sister and Me. We Get On Brilliantly, But Neither of Us Has a Great Relationship With Mum. I Don’t Even Remember My Dad — He Split From Mum When I Was Two. Up Until I Was Six, I Lived With Mum at Gran’s. For Some Reason, I Thought Gran Was Awful — Probably Because Mum Was Always Crying. Only When I Grew Up Did I Understand: Gran Was Good, She Just Wanted to Help Her Daughter Make a Better Life. Later, Mum Married Again and We All Moved In With My Stepfather. That’s When My Sister Was Born. But After Seven Years, Mum Got Divorced Again. This Time, We Didn’t Go Back to Gran’s. Stepfather Went Off to Work and Let Us Stay in His Flat for a Bit. Three Years Later, Mum Married Husband Number Three and We Moved In With Him. He Wasn’t Pleased Mum Had Children, Though He Never Hurt Us — He Just Ignored Us. So Did Mum. She Was Obsessed With Her New Husband, Always Jealous, Always Causing Rows and Breaking Crockery. Once a Month Mum Would Start Packing, But Stepfather Always Talked Her Round. My Sister and I Got Used to It and Stopped Noticing. I Ended Up Looking After My Sister — Mum Didn’t Have the Time. Thank Goodness for Our Grandmothers, Who Helped Us So Much. Eventually, I Left for University, and My Sister Moved In With Gran. Our Dad Always Supported Her; Mum Would Call Us Only at Christmas. I Accepted Mum For Who She Was and Stopped Expecting Her to Care, But My Sister Never Did. She Was Always Hurt, Especially When Mum Skipped Her School Leavers’ Party. We Grew Up. My Sister Got Married and Moved Away. I Was Living With My Long-Term Boyfriend; We Visited Gran Often and Stayed Close, Though I Tried Not to Be a Nuisance. When Gran Fell Ill and Went Into Hospital, I Visited Every Day: Shopping, Cooking, Cleaning, Chatting, Making Sure She Took Her Medicine. Sometimes My Boyfriend Helped Out Too. After Six Months, Gran Suggested We Move In to Save for Our Own Place, So We Did. Six Months Later, I Was Pregnant. We Got Married, Had a Simple Family Do — Mum Didn’t Come, Not Even a Phone Call. When My Daughter Was Two Months Old, Gran Broke Her Leg. Caring for Both Was Hard and I Desperately Needed Mum’s Help, But She Refused, Saying She Wasn’t Well and Would Come Later. She Never Did. Six Months On, Gran Had a Stroke and Was Bedridden. If Not for My Husband, I Don’t Know How I’d Have Coped. Gran Slowly Improved, She Even Got to See Her Great-Granddaughter Take Her First Steps, and Lived Another Two-and-a-Half Years. She Passed Away Peacefully in Her Sleep. My Husband and I Were Devastated By Her Loss. Mum Only Came for the Funeral. A Month Later, She Tried to Evict Me So She Could Have the Flat. Mum Hadn’t Realised Gran Had Left It to My Daughter Right After She Was Born. Naturally Mum Was Furious, Demanding I Give Up the Flat or She’d Sue Me. “Look How Deceitful You Are! You Duped the Old Woman, Took Her Flat, And Now You Live In It Yourself! You Won’t Get Away With This! It Doesn’t Matter Who Looked After Gran — That Flat Should Be Mine!” But Mum Won’t Get That Flat, I Know That for Certain. I’ve Spoken to a Solicitor and a Notary. We’ll Stay in the Home Gran Gave Us, and If Our Second Child Is a Girl, She’ll Be Named After Gran.
What matter is it who cared for Grandmother? By rights, the house ought to be mine! My mothers voice, strident...
Relatives Demanded My Bedroom for the Holidays and Left Empty-Handed: How I Refused Pushy Family, Set Boundaries, and Saved My Peace of Mind in London
Where on earth am I supposed to put this massive bowl of jellied beef? Theres no space at all in...