Connect with us

З життя

Мать в поисках любви, а я в вихре забот о детях

Published

on

Моя мать ищет счастье, а я погребена под грузом забот.

Моя мама, Татьяна Сергеевна, будто стёрла меня и моих детей из своей жизни. Я одна несу груз двух малышей, которые требуют внимания каждую минуту, а она, их родная бабушка, даже не пытается помочь. Эта боль гложет меня, и я не знаю, как справиться с одиночеством и обидой.

Почему она так поступает? Я не могу понять. Мы отдалились, когда в восемнадцать уехала из родительского дома в Новосибирске, чтобы начать самостоятельную жизнь. С тех пор общение свелось к редким звонкам. Я думала, что рождение детей нас сблизит, но каждый раз, когда прошу её приехать или просто поговорить, она отвечает: «Аня, мне некогда, у меня дела». Какие дела могут быть важнее семьи?

Мама всегда учила меня самостоятельности. Говорила, что я должна всего добиваться сама. Но в восемнадцать, когда я ушла из дома, пришлось пробиваться через трудности. Искать работу, снимать комнату, считать каждый рубль — всё легло на мои плечи. Я справилась, но какой ценой? Теперь, когда я сама стала матерью, жду от неё хотя бы немного поддержки. А её нет.

Всё её время поглощают мужчины. Она, словно юная девушка, бегает на свидания, ищет «того единственного», хотя ей давно за пятьдесят. Я не против её счастья, но когда детям не хватает бабушки, я не могу молчать. Они спрашивают, почему она не приходит, а я не знаю, что ответить. Она всегда находит отговорки: то работа, то устала, то «встреча с интересным человеком».

Недавно я не выдержала. После очередного отказа приехать сорвалась и сказала всё, что накипело: «Мама, тебе не стыдно? В твои годы положено с внуками нянчиться, а не по свиданиям бегать!» Она вспылила: «Я всю молодость на тебя потратила, работала без отдыха, растила тебя одна! Теперь моя очередь, Аня! Внуки — твоя ответственность, а не моя!» Её слова прожгли, как раскалённое железо. Да, она многое для меня сделала, но разве это повод забывать о семье?

Я вижу, как она отдаляется. За последние два года мы виделись считанные разы. Она стала чужой, холодной. Даже голос потерял прежнее тепло. Я не требую, чтобы она жила только для нас, но неужели нельзя приехать хотя бы раз в неделю? Поиграть с детьми, дать мне немного передышки? Боюсь, скоро между нами не останется ничего родного.

Как объяснить ей, что жизнь — не только свидания и ужины при свечах? Что семья, её кровь, её внуки — это и есть самое важное? Я устала спорить, устала чувствовать себя лишней. Бывает, думаю: пусть найдёт своего «принца», устроит личную жизнь, а потом вспомнит о нас. Но в глубине души боюсь, что этого «потом» не случится.

Я не хочу терять маму. Но как сохранить связь, если она сама рвёт её? Я тону в заботах, а она будто не замечает, как мне тяжело. Может, это я эгоистка? Или она забыла, что значит быть матерью?

Жизнь научила меня: даже самые близкие люди иногда отдаляются. Но если в сердце остаётся любовь, всегда есть шанс найти друг друга снова. Главное — не сдаваться.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три + шістнадцять =

Також цікаво:

З життя28 хвилин ago

Кинута з дочкою: коли свекруха прийшла з злісною усмішкою, Лена…

Замовляючи торт для донечкиного дня народження, Оксана Михайлівна таємно додала до листа побажань маленького ангелочка з цукру, символ того, що...

З життя2 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя3 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...

З життя6 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...

З життя9 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя10 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя12 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя14 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...