З життя
Мати чотирьох дітей залишилась в старості зовсім одна
Мати чотирьох дітей лишилася на старості зовсім сама
Материнство – найвищий дар, але й найтяжча випробовка. Коли ми стаємо матерями, ми віддаємо все без залишку: здоров’я, час, молодість, мрії… Та жодна з нас не знає, як колись діти віддячать за це. Чи будуть поруч, коли прийде старость? Чи обігріють турботою, коли сили почнуть згасати? Чи покинуть – з тими самими спогадами, світлинами та болем, який не заглушити жодними ліками.
Ганна Миколаївна Коваленко все життя була як білка в колесі. Працьовита, мовчазна, вона сама виростила чотирьох дітей після того, як її чоловік загинув у автокатастрофі. Це сталося, коли молодшій навіть року не було. Відтоді поряд не було жодного чоловіка. Не тому що не кликали – просто її серце було зайняте дітьми. Вони стали її сенсом життя.
Ганна працювала без вихідних, бралася за будь-які підробітки: мила підлоги в дитсадку, торгувала на ринку, в’язала на замовлення. Все для дітей. Собі нічого зайвого не купувала – носила одні й ті ж чоботи по кілька зим, забувши про манікюр і театри. Усе життя – заради того, щоб її діти були ситі, одягнені, освічені.
Старша донька Оксана закінчила медичний університет, потім поїхала до Німеччини за запрошенням – спочатку інтернатура, потім постійний контракт. Там вона вийшла заміж, народила двоє дітей. Тепер у неї свій будинок, своя родина, своє життя. Ганні шле листівки на свята та іноді фотки у месенджері. Але дзвонить рідко. Весь час зайнята. Ганна розуміє. По-своєму пишається.
Два сини – Богдан і Тарас – живуть у Львові. Місто недалеко, але й відстань тут ні до чого. Дзвонять раз на місяць, у гості не приїжджають. Усе ніяк, усе клопоти. Ганна дізнається про їхні справи від сусідів, іноді з соцмереж. Не скаржиться. Радіє, що в них усе добре.
Молодша, Марічка, довго жила з матір’ю. Після школи, інституту, потім вийшла заміж і поїхала до іншого міста – у чоловіка там була квартира від бабусі. Ганна дуже переживала розлуку: саме Марічка була поруч найдовше. Вона хоча б дзвонить частіше, але… між рядками відчувається: поспішає, не встигає, везе назад у своє доросле життя.
Ганна давно не виходить із хати. Серце кволіє, ноги набрякають, тиск скаче. Сама до крамниці ледь доходить, готує щось просте. Іноді приносять продукти сусіди. А частіше допомагає Наталя Петрівна – її стара подруга. Саме вона водила Ганну по лікарях, оформляла ліки, викликала швидку, коли стало зовсім погано.
Діти… Вони ніби є, але їх ніби й нема. Ганна не звинувачує їх. Мабуть, це вона зробила їх таких – самостійних, відчужених. Не привчила просити допомоги, бо сама все життя справлялася одна.
Нещодавно Марічка запропонувала забрати матір до себе, та її чоловік різко заперечив: мовляв, тісно, незручно, старим – у пансіонати. Слово за слово – і тему закрили. Ганна й не наполягала. Не хотіла бути тягарем.
Тепер її дні проходять однаково. Вранці – молитва, пігулка, чашка чаю. Потім телевізор уполголосу, в’язання, полив квітів. І знову тиша. Зрідка – дзвінок від Наталі, візит фельдшера. І кожен вечір – надія. А раптом завтра приїде хтось із дітей. Постукає у двері, принесе пиріг, сяде поруч, візьме за руку…
Іноді вона бере до рук старий фотоальбом. Там – її діти. Маленькі, смішні, кохані. Там – вона молода, гарна, з сяючими очима. Там – життя, яке вона віддала без залишку.
Ганна не сердиться. Не нарікає. Тільки каже:
«Я їх усіх люблю. Завжди буду чекати. Доки серце б’ється – буду сподіватися».
І лише одному Богові відомо, скільки ще днів їй вистачить чекати – і чи побачить вона колись усіх своїх дітей за одним столом.
A Silent New Year’s Eve
New Years hush November drifted in, drab and drizzly, the kind of grey that seeps into your bones. Each day...
Mother-in-law Helped Herself to My Gourmet Foods from the Fridge—Stuffing Them All into Her Bag Before Saying Goodbye
The mother-in-law slipped the delicacies from my fridge into her handbag before heading home. “Are you sure we need all...
My Husband Invited His Ex-Wife Over for the Sake of the Children—So I Celebrated My Freedom in a Hotel Instead
Husband invited his ex-wife for the kids, so I spent the celebration at a hotel Where are you planning to...
My Husband Compared Me to His Friend’s Wife at the Dinner Table—And Ended Up with a Bowl of Salad in His Lap
“You’ve brought out this dinner set again? I told you I wanted the fancy one with the gold rim, the...
Yesterday: The Feast, the Critique, and the Great Brotherly Showdown Over Galina’s Handmade Roast and Her Patiently Worn Apron in a London Flat
Yesterday “Where are you putting that salad bowl? Youre blocking the cold cuts! And move the glasses, would you? Olivers...
My Husband Compared Me to His Friend’s Wife at the Dinner Table—And Ended Up with a Bowl of Salad in His Lap
“You’ve brought out this dinner set again? I told you I wanted the fancy one with the gold rim, the...
Why Does It Matter Who Looked After Gran? By Law, That Flat Should Be Mine! — My Mum Argues With Me Over My Grandmother’s Home My Own Mother is Threatening to Sue Me — All Because My Gran’s Flat Went Not to Her, or Even to Me, But to My Daughter. Mum Claims It’s Unfair, Insists the Flat Should Be Hers. But Gran Made a Different Choice. Why? Perhaps Because My Husband and I Lived With Her and Cared for Her Those Last Five Years. You Could Easily Call My Mum Selfish — Her Needs Were Always Far More Important Than Anyone Else’s. Mum’s Been Married Three Times, But Only Had Two Daughters: My Younger Sister and Me. We Get On Brilliantly, But Neither of Us Has a Great Relationship With Mum. I Don’t Even Remember My Dad — He Split From Mum When I Was Two. Up Until I Was Six, I Lived With Mum at Gran’s. For Some Reason, I Thought Gran Was Awful — Probably Because Mum Was Always Crying. Only When I Grew Up Did I Understand: Gran Was Good, She Just Wanted to Help Her Daughter Make a Better Life. Later, Mum Married Again and We All Moved In With My Stepfather. That’s When My Sister Was Born. But After Seven Years, Mum Got Divorced Again. This Time, We Didn’t Go Back to Gran’s. Stepfather Went Off to Work and Let Us Stay in His Flat for a Bit. Three Years Later, Mum Married Husband Number Three and We Moved In With Him. He Wasn’t Pleased Mum Had Children, Though He Never Hurt Us — He Just Ignored Us. So Did Mum. She Was Obsessed With Her New Husband, Always Jealous, Always Causing Rows and Breaking Crockery. Once a Month Mum Would Start Packing, But Stepfather Always Talked Her Round. My Sister and I Got Used to It and Stopped Noticing. I Ended Up Looking After My Sister — Mum Didn’t Have the Time. Thank Goodness for Our Grandmothers, Who Helped Us So Much. Eventually, I Left for University, and My Sister Moved In With Gran. Our Dad Always Supported Her; Mum Would Call Us Only at Christmas. I Accepted Mum For Who She Was and Stopped Expecting Her to Care, But My Sister Never Did. She Was Always Hurt, Especially When Mum Skipped Her School Leavers’ Party. We Grew Up. My Sister Got Married and Moved Away. I Was Living With My Long-Term Boyfriend; We Visited Gran Often and Stayed Close, Though I Tried Not to Be a Nuisance. When Gran Fell Ill and Went Into Hospital, I Visited Every Day: Shopping, Cooking, Cleaning, Chatting, Making Sure She Took Her Medicine. Sometimes My Boyfriend Helped Out Too. After Six Months, Gran Suggested We Move In to Save for Our Own Place, So We Did. Six Months Later, I Was Pregnant. We Got Married, Had a Simple Family Do — Mum Didn’t Come, Not Even a Phone Call. When My Daughter Was Two Months Old, Gran Broke Her Leg. Caring for Both Was Hard and I Desperately Needed Mum’s Help, But She Refused, Saying She Wasn’t Well and Would Come Later. She Never Did. Six Months On, Gran Had a Stroke and Was Bedridden. If Not for My Husband, I Don’t Know How I’d Have Coped. Gran Slowly Improved, She Even Got to See Her Great-Granddaughter Take Her First Steps, and Lived Another Two-and-a-Half Years. She Passed Away Peacefully in Her Sleep. My Husband and I Were Devastated By Her Loss. Mum Only Came for the Funeral. A Month Later, She Tried to Evict Me So She Could Have the Flat. Mum Hadn’t Realised Gran Had Left It to My Daughter Right After She Was Born. Naturally Mum Was Furious, Demanding I Give Up the Flat or She’d Sue Me. “Look How Deceitful You Are! You Duped the Old Woman, Took Her Flat, And Now You Live In It Yourself! You Won’t Get Away With This! It Doesn’t Matter Who Looked After Gran — That Flat Should Be Mine!” But Mum Won’t Get That Flat, I Know That for Certain. I’ve Spoken to a Solicitor and a Notary. We’ll Stay in the Home Gran Gave Us, and If Our Second Child Is a Girl, She’ll Be Named After Gran.
What matter is it who cared for Grandmother? By rights, the house ought to be mine! My mothers voice, strident...
Relatives Demanded My Bedroom for the Holidays and Left Empty-Handed: How I Refused Pushy Family, Set Boundaries, and Saved My Peace of Mind in London
Where on earth am I supposed to put this massive bowl of jellied beef? Theres no space at all in...