Життя
Мати невістки говорить свасі: «Твою квартиру продамо, дітям окрему купимо. А ти на дачі поживеш»
Зараз так модно жаліти бідолах-невісток, що живуть під гнітом свекрухи.
Кожен раз, читаючи чергову сопливу історію, помічаю, що в ній обов’язково є скарги: свекруха лізе в усі аспекти життя, жити не дає, змушує бідного-нещасного чоловічка допомагати. А то і зовсім — о, жах: приходить в гості! До того ж зла свекруха не приймає і не любить скромну невістку.
У мене є пара питань до дружин синів.
1. Чому, йдучи жити в чужий будинок, ви яро впевнені в тому, що з вас там будуть порошинки здувати і в рот до вас заглядати? Ви не в курсі, що в чужий монастир зі своїм статутом не ходять? А ви прете. Прогинаєте під себе чоловіка і оголошуєте війну всім тим, хто не згодний.
Будинок свекрухи – не ваша рідна домівка, де вас любили, пестили й плекали. У своєму будинку ваша мати пестила і плекала свою дитину. А ви, забивши свою голову всякою нісенітницею, нацьковуєте цю дитину на його власну матір.
Не можете жити мирно з мамою чоловіка? Вперед знімати свій дім! Ах, так. У вас же обставини: ремонт в уже купленій квартирі; ви збираєте на перший внесок; у вас немає грошей; ви завагітніли, не маючи власного кутка вирішили мітити на чужий. Може, варто сказати спасибі?
2. Хто вам сказав, що свекруха особисто вам щось винна? Свекруха повинна сидіти з онуками, віддати вам свою житлоплощу, поділити полки в своєму холодильнику, дарувати вам подарунки і мовчати в ганчірочку, щоб не розізлити таку чудову особу, як ви? Чому вона повинна самоусунутися з життя свого сина тільки тому, що у нього з’явилася постійна молодичка у вашій особі? А?
Мій син якраз на такій «бідаці» одружився: навіть не привітається, зате як щось треба – відразу «дай-дай-дай». Я його попереджала: одружується на ній – не бачити йому спадщини. Заповіт на племінника написала. Жодного квадратного метра цієї хапузі не залишу. Раз вона свого місця не знає.
Квартиру бідній дівчинці не купили. Вона намагалася, сина мого обходила, підлоги в моїй квартирі намивала, місяць цілий рік прожитий. Тиждень до весілля залишався, притягла мені свій ноутбук і давай тикати в обличчя варіанти розміну моєї квартири. Я реготала до сліз. Ще в дзеркало сходила подивилася, на всякий випадок, глянула, чи не написано у мене на лобі слово «дура».
Мати у неї не краща. В день весілля підсіла до мене і почала керувати: «Значить так, свати! Твою квартиру – розміняти, дітям – окрему купити. Якщо тобі грошей не вистачить на однокімнатку, – на дачі у нас поживеш!». З весілля мене вигнали за гучну нецензурну лайку в бік мами нареченої. О, яке горе: свекруха відмовилася жити на чужій дачі! Ось це нахабство!
До матері моєї втекли, від сволоти-свекрухи, котра відмовилася квартиру розмінювати. І давай до її квартири руки тягнути. Невістонька навіть нотаріуса додому запросила, щоб моя мама довіреність на розпорядження своєю квартирою на її ім’я підписала. Я – в маму пішла, вона теж не дурна. Після такої витівки мама їх теж на вихід попросила. Не відразу, а тільки тоді, коли невістонька початку з моєї мами гроші вимагати, заплачені за виклик нотаріуса.
Онука я ні разу не бачила. Прийшла вона до мене ще вагітна, пузом трясе, реєстрацію просить. І собі, і дитині. Я відмовила. Вона образилася, заявила: поки реєстрації не буде – онука у мене немає. Кому від цього гірше? Мені? Ні.
Вона народила. Онука бачити не можна, а на подарунки, бабуся, грошиків дай. Не даю. Навіщо виходити з образу гадюки-свекрухи? Щоб знову на шию сіли? Ні, дякую: мені того року, що вони у мене прожили вистачило.
А що до сватів? Вони ж клялися, що заради щастя донечки з себе останню сорочку знімуть? Що ж невістка маму свою з її квартири пожене? Або тільки у гадюк-свекрух можна нерухомість вимагати?
Як зараз справи йдуть: бідолашна невістка винаймає квартиру з немовлям на руках, в той час як її гадина-свекруха жирує в трикімнатній квартирі. Адже немає, щоб свою матір до себе забрати і одну з квартир віддати на потреби молодої сім’ї! А ще краще – обидві переписати, але не на сина і внука, а його обраниці, для надійності. І плювати їм, що у квартири моєї мами вже є спадкоємець – той самий племінник, наступник мого покійного старшого брата. На все плювати, зате я – погана з усіх боків.
В чому моя провина? Що під жінку сина не прогнулася? В цьому?
A Silent New Year’s Eve
New Years hush November drifted in, drab and drizzly, the kind of grey that seeps into your bones. Each day...
Mother-in-law Helped Herself to My Gourmet Foods from the Fridge—Stuffing Them All into Her Bag Before Saying Goodbye
The mother-in-law slipped the delicacies from my fridge into her handbag before heading home. “Are you sure we need all...
My Husband Invited His Ex-Wife Over for the Sake of the Children—So I Celebrated My Freedom in a Hotel Instead
Husband invited his ex-wife for the kids, so I spent the celebration at a hotel Where are you planning to...
My Husband Compared Me to His Friend’s Wife at the Dinner Table—And Ended Up with a Bowl of Salad in His Lap
“You’ve brought out this dinner set again? I told you I wanted the fancy one with the gold rim, the...
Yesterday: The Feast, the Critique, and the Great Brotherly Showdown Over Galina’s Handmade Roast and Her Patiently Worn Apron in a London Flat
Yesterday “Where are you putting that salad bowl? Youre blocking the cold cuts! And move the glasses, would you? Olivers...
My Husband Compared Me to His Friend’s Wife at the Dinner Table—And Ended Up with a Bowl of Salad in His Lap
“You’ve brought out this dinner set again? I told you I wanted the fancy one with the gold rim, the...
Why Does It Matter Who Looked After Gran? By Law, That Flat Should Be Mine! — My Mum Argues With Me Over My Grandmother’s Home My Own Mother is Threatening to Sue Me — All Because My Gran’s Flat Went Not to Her, or Even to Me, But to My Daughter. Mum Claims It’s Unfair, Insists the Flat Should Be Hers. But Gran Made a Different Choice. Why? Perhaps Because My Husband and I Lived With Her and Cared for Her Those Last Five Years. You Could Easily Call My Mum Selfish — Her Needs Were Always Far More Important Than Anyone Else’s. Mum’s Been Married Three Times, But Only Had Two Daughters: My Younger Sister and Me. We Get On Brilliantly, But Neither of Us Has a Great Relationship With Mum. I Don’t Even Remember My Dad — He Split From Mum When I Was Two. Up Until I Was Six, I Lived With Mum at Gran’s. For Some Reason, I Thought Gran Was Awful — Probably Because Mum Was Always Crying. Only When I Grew Up Did I Understand: Gran Was Good, She Just Wanted to Help Her Daughter Make a Better Life. Later, Mum Married Again and We All Moved In With My Stepfather. That’s When My Sister Was Born. But After Seven Years, Mum Got Divorced Again. This Time, We Didn’t Go Back to Gran’s. Stepfather Went Off to Work and Let Us Stay in His Flat for a Bit. Three Years Later, Mum Married Husband Number Three and We Moved In With Him. He Wasn’t Pleased Mum Had Children, Though He Never Hurt Us — He Just Ignored Us. So Did Mum. She Was Obsessed With Her New Husband, Always Jealous, Always Causing Rows and Breaking Crockery. Once a Month Mum Would Start Packing, But Stepfather Always Talked Her Round. My Sister and I Got Used to It and Stopped Noticing. I Ended Up Looking After My Sister — Mum Didn’t Have the Time. Thank Goodness for Our Grandmothers, Who Helped Us So Much. Eventually, I Left for University, and My Sister Moved In With Gran. Our Dad Always Supported Her; Mum Would Call Us Only at Christmas. I Accepted Mum For Who She Was and Stopped Expecting Her to Care, But My Sister Never Did. She Was Always Hurt, Especially When Mum Skipped Her School Leavers’ Party. We Grew Up. My Sister Got Married and Moved Away. I Was Living With My Long-Term Boyfriend; We Visited Gran Often and Stayed Close, Though I Tried Not to Be a Nuisance. When Gran Fell Ill and Went Into Hospital, I Visited Every Day: Shopping, Cooking, Cleaning, Chatting, Making Sure She Took Her Medicine. Sometimes My Boyfriend Helped Out Too. After Six Months, Gran Suggested We Move In to Save for Our Own Place, So We Did. Six Months Later, I Was Pregnant. We Got Married, Had a Simple Family Do — Mum Didn’t Come, Not Even a Phone Call. When My Daughter Was Two Months Old, Gran Broke Her Leg. Caring for Both Was Hard and I Desperately Needed Mum’s Help, But She Refused, Saying She Wasn’t Well and Would Come Later. She Never Did. Six Months On, Gran Had a Stroke and Was Bedridden. If Not for My Husband, I Don’t Know How I’d Have Coped. Gran Slowly Improved, She Even Got to See Her Great-Granddaughter Take Her First Steps, and Lived Another Two-and-a-Half Years. She Passed Away Peacefully in Her Sleep. My Husband and I Were Devastated By Her Loss. Mum Only Came for the Funeral. A Month Later, She Tried to Evict Me So She Could Have the Flat. Mum Hadn’t Realised Gran Had Left It to My Daughter Right After She Was Born. Naturally Mum Was Furious, Demanding I Give Up the Flat or She’d Sue Me. “Look How Deceitful You Are! You Duped the Old Woman, Took Her Flat, And Now You Live In It Yourself! You Won’t Get Away With This! It Doesn’t Matter Who Looked After Gran — That Flat Should Be Mine!” But Mum Won’t Get That Flat, I Know That for Certain. I’ve Spoken to a Solicitor and a Notary. We’ll Stay in the Home Gran Gave Us, and If Our Second Child Is a Girl, She’ll Be Named After Gran.
What matter is it who cared for Grandmother? By rights, the house ought to be mine! My mothers voice, strident...
Relatives Demanded My Bedroom for the Holidays and Left Empty-Handed: How I Refused Pushy Family, Set Boundaries, and Saved My Peace of Mind in London
Where on earth am I supposed to put this massive bowl of jellied beef? Theres no space at all in...