З життя
МЕНЕ НЕ ВИЗНАЧИМО!
— Антоне, завітай! — шеф покликав через внутрішній зв’язок.
Антон відчував — знову лає. Та й має право.
— Прийшов? Сідай. Знову зірвав проект — дістанеш догану. І квартальних тисяч п’ять гривень позбавляю, попереджав не раз! Що з тобою? Батькові обіцяв допомогти, а ти мене підводиш, ех, Антоне Степановичу! — начальник цеху Григорій Васильович махнув рукою. — Геть із очей! Дорослий чоловік уже! Подумай — куди котишся? Ні родини, ні захоплень. Як далі житимеш?
Додому Антон їхав електричкою. Зазвичай народу — як у бочці. Не сісти, стоїть усі щупло.
Колег із заводу вдома чекають дружини, вечеря на столі готова. А в Антона — пусто, живе самотужки. Останнім часом лиш одне бажання: ковтнути чарку та лігти.
Раніше після роботи гуляв із друзями, дівчатам подобався.
Тепер усі одружені. Нудні, клопоти в них одноманітні — діти та кухня!
На своїй зупинці Антон ледве вийшов — бабуся в тамбурі з торбами розляглась, не обійти!
У підземному переході так і штовхають, оббігають. Усі мчать, мчать — та куди?
У двадцять п’ять Антон теж спішив жити. Дівчата на нього вішались. Була в нього вже квартира, добрий заробіток на заводі. Навіть авто купив — хоч і старе, але сам!
Мати казала: «Оженися, сину! Час летить, а ти його на ці помаджені розтринькуєш! Ось моя сусідка Мар’янка — золото! Молода, господарна! Мені допомагає, на фельдшера вчиться, та й на тебе позирає, я бачу».
А він: «Та не потрібна мені твоя Мар’янка. Не до вподоби!»
Ось і проґавив! Мабуть, та сама Мар’янка пече тепер чоловікові котлети з картоплею, січе салат з помідорів. І чекає, чекає, а діти питають: «Мамо, а тато скоро?»
Його ж ніхто не чекає. Здавалося колись — чудово.
Та й не помітив, коли настав той момент: гулянки набридли, а він усе котився по колії!
Антон піднявся на поверх, дістав ключ, встромив у замок — не йде. Що за мана? Спробував ще, пошарував ключем у щілині, і…
Раптом двері відчинились зсередини. Відчинилися навстіж, а там… мати Антона у квітковому халаті, рум’яна:
«Сину, ти що — із роботи прямо до нас? Чому не подзвонив? Втомився, мабуть, вигляд змучений. Ми з батьком якраз вечеряти збирались
Вони назвуть синочка у пам’ять дідуся — Євдокимом, і коли малеча вперше усміхнеться батькові, Антон відчує, що це його справжнє диво, послане небесами.
When I stepped into the elevator of our building, I found a woman inside holding the keys to my apartment.
Today was utterly unsettling. As I stepped into the lift of our flat building in Manchester, a woman was already...
When the Husband Walked In With His Latest Find, His Wife Laughed So Hard That All Three Kittens Ran to Hide Behind Her Legs
When I first saw what I’d brought home this time, my wife laughed so hard that three kittens, startled by...
You’re a Wife, So You Must Endure – After Hearing These Words from My Mother-in-Law, I Felt Even Worse
Whenever a wedding happened in the family back then, it was a stirring occasion for us all. There would be...
We Simply Don’t Have Enough for a Place to Live – My Sister-in-Law Thinks My Flat Should Be Sold for the Sake of the Family
My wife and I have been married for nearly seven years now, though wed known each other for ages before...
I Made a Mistake and Accidentally Discovered My Destiny
From as far back as I can recall, my eyesight had always been poor, so I wore spectacles since childhood....
Now I Understand Why My Husband Only Introduced Me to His Mother-in-Law on Our Wedding Day
Many young wives have suffered in silence over their mothers-in-law, with nobody to confide in. I remember, as our first...
The Neighbour from Hell
Theres a certain type of person you just cant stand being around. Hardly anyone enjoys the company of these so-called...
Making Loads of Money, Aren’t You? My Sister-in-Law Borrowed Cash and Took Off to Brighton Beach
This summer, my wifes beloved younger sister came to stay with us. I often jokingly called her the favourite because,...