Connect with us

З життя

Мені 27, і моє життя на межі: мати чекає, що я її утримуватиму, а я будую майбутнє з коханою.

Published

on

Мені 27 років, і моє життя опинилося на роздоріжжі. Мати, яка ніколи не працювала, очікує, що я буду її утримувати, в той час як я намагаюся побудувати своє власне життя з жінкою, яку кохаю. Оксана, моя наречена, для мене все, але мати не хоче цього зрозуміти.

Мати живе у квартирі, яку одержала після розлучення з моїм батьком. Вона здає її в оренду, і це її єдине джерело доходу. А я, тим часом, тяжко працюю, щоб забезпечити своє майбутнє. Зараз, коли я хочу одружитися і створити сім’ю, мати ставить переді мною все більше перешкод.

Оксана і я познайомилися в університеті. З першої миті я знав, що вона та єдина. Ми хочемо створити сім’ю, але мати не приймає цього. Вона каже, що ми занадто молоді, що нам слід почекати. Але Оксана і я знаємо, що наше кохання досить сильне, щоб подолати всі труднощі.

Мати говорить, що у неї немає грошей, що вона не може знайти роботу. Але я знаю, що вона може спробувати. Вона знає, що оренда квартири — її єдине джерело доходу, але не хоче розуміти, що я також мушу думати про своє майбутнє. Я хочу, щоб у Оксани і мене було своє місце, де ми зможемо будувати наше життя разом.

Мати виховувала мене одна після розлучення з батьком, який був алкоголіком. Вона зробила все, щоб я мав краще життя, але тепер, коли я хочу ухвалювати власні рішення, вона ставить перешкоди. Вона каже, що я не думаю про неї, але це вона не хоче зрозуміти, що я мушу йти власним шляхом.

Оксана і я подали заяву про шлюб. Ми хочемо, щоб наше спільне життя стало реальністю, але мати не хоче цього прийняти. Вона каже, що не може сама себе утримувати, але я знаю, що вона сильніша, ніж думає. Я хочу, щоб вона зрозуміла, що мушу йти за своїм серцем і що Оксана для мене все.

Я відчуваю себе розірваним між любов’ю до матері і любов’ю до Оксани. Я хочу, щоб дві жінки в моєму житті були щасливі, але мати не хоче цього зрозуміти. Я мушу вибрати між відданістю матері і любов’ю до Оксани, і це вибір, який змінить моє життя назавжди.

Оксана, яка приїхала до міста на навчання, не має за собою родинної підтримки. Її батьки все ще виховують молодших дітей, і вона повинна справлятися сама. Проте, вона впевнена в собі і має великі плани на майбутнє. Ми хочемо разом створити дім, в якому зможемо підтримувати одне одного і будувати наше майбутнє.

Мати часто згадує, як важко було після розлучення, як вона мусила працювати над собою, щоб дати мені краще життя. Але тепер, коли я намагаюся побудувати своє власне життя, я відчуваю, що вона не розуміє моїх потреб і мрій. Я хочу, щоб вона зрозуміла, що хочу бути щасливим, що хочу мати сім’ю і що Оксана є ключем до мого щастя.

Кожного дня я намагаюся знайти рішення, щоб мати і я могли досягти порозуміння. Я хочу, щоб вона знала, що не хочу залишати її без підтримки, але що мушу йти за своїм серцем. Оксана і я плануємо майбутнє, в якому зможемо підтримувати одне одного і будувати міцну сім’ю.

Моє життя зараз на роздоріжжі, і я мушу прийняти важке рішення. Я хочу, щоб мати зрозуміла, що її щастя для мене важливе, але що мушу також думати про своє щастя і майбутнє. Оксана для мене все, і я хочу, щоб мати прийняла цей факт, щоб я міг побудувати життя, про яке завжди мріяв.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять + шість =

Також цікаво:

DE3 хвилини ago

Die Rechnung für Bettina

Nach einer zwölfstündigen Schicht im Krankenhaus kam Sabine in die Wohnung in Prenzlauer Berg, und schon im Flur roch es...

DE39 хвилин ago

**Der Kindergeburtstag, an dem Mareike Wachtmeisterin Voss die Urkunde in der Aktentasche fand**

Ich bin seit sechzehn Jahren bei der Polizei Leipzig, die letzten vier davon im Streifendienst Süd. Man denkt, nach so...

DE2 години ago

Die Akte unter der Bank

Bettina Kranz stand hinter dem Empfangstresen in der Werkshalle der ehemaligen Nordtex-Weberei in Chemnitz und wartete darauf, dass die alte...

UA2 години ago

Тварини у під’їзді на Вишневій

У дворі на околиці Луцька, у той листопадовий день, коли дощ стає напівснігом і лізе за комір навіть під теплим...

UA2 години ago

Двадцять сервісних боксів у Броварах, друга черга стоянки на п’ятнадцять фур

Мене звати Тарас Ковальов, мені сорок два, і я той самий зять, про якого моя теща Ганна Петрівна рік розповідала...

UA3 години ago

Тарасові Руки під Білим Рушником

Мене звати Оксана Приходько, я працюю адміністраторкою в банкетному залі готелю "Дністер" на околиці Чернівців уже одинадцять років. Бачила тут...

UA5 години ago

Заклад на Оболоні

Мене звати Тарас Коваленко, мені сорок два, і я розповідаю це від себе, бо той ранок біля каси в АТБ...

DE5 години ago

Als Peterson die Werkstatt in Herrn Vogts Namen betrat

Ich heiße Edna Brandt, ich bin einundsechzig, und an jenem Sonntag im Oktober kniete ich auf dem kalten Fliesenboden im...