Connect with us

З життя

Мені 27, і моє життя висить на волоску: мама, яка ніколи не працювала, очікує моєї підтримки, поки я намагаюся побудувати своє життя з коханою жінкою.

Published

on

Мені 27 років, і моє життя стоїть на роздоріжжі. Мама, яка ніколи не працювала, очікує, що я буду її утримувати, тоді як я намагаюся збудувати власне життя з дівчиною, яку кохаю. Олеся, моя наречена, — це все для мене, але мама цього не хоче зрозуміти.

Мама живе у квартирі, яку успадкувала після розлучення з моїм батьком. Вона здає її в оренду, і це — її єдине джерело доходу. З іншого боку, я важко працюю, щоб забезпечити своє майбутнє. Тепер, коли я хочу одружитися й створити сім’ю, мама ставить мені все більше перепон.

Ми з Олесею познайомилися в університеті. З першої хвилини я зрозумів, що вона — саме та. Ми хочемо створити сім’ю, але мама цього не приймає. Вона каже, що ми занадто молоді, що нам треба почекати. Але ми з Олесею знаємо, що наше кохання достатньо сильне, щоб здолати всі труднощі.

Мама говорить, що у неї немає грошей, що не може знайти роботу. Але я знаю, що вона може спробувати. Вона знає, що оренда квартири — це її єдине джерело доходу, але не хоче розуміти, що й мені потрібно думати про власне майбутнє. Я хочу, щоб ми з Олесею мали своє місце, де зможемо будувати наше життя разом.

Мама виховала мене одна, після розлучення з батьком, який був алкоголіком. Вона зробила все, щоб я мав краще життя, але тепер, коли я хочу приймати власні рішення, вона мені заважає. Каже, що я про неї не думаю, але це вона не хоче зрозуміти, що я повинен йти своєю дорогою.

Ми з Олесею подали заяву на шлюб. Ми хочемо, щоб наше спільне життя стало реальністю, але мама не хоче це прийняти. Вона каже, що не може утримувати себе сама, але я знаю, що вона сильніша, ніж думає. Я хочу, щоб вона зрозуміла, що я повинен слідувати своїм серцем і що Олеся є для мене всім.

Я відчуваю себе розірваним між коханням до мами і коханням до Олесі. Я хочу, щоб обидві жінки в моєму житті були щасливі, але мама цього не розуміє. Я мушу вибирати між вірністю матері і коханням до Олесі, і це вибір, який змінить моє життя назавжди.

Олеся, яка приїхала до міста на навчання, не має підтримки родини. Її батьки мають ще менших дітей, і вона повинна справлятися сама. Проте вона впевнена в собі і має великі плани на майбутнє. Ми хочемо разом створити дім, де будемо підтримувати один одного і будувати наше спільне майбутнє.

Мама часто згадує, як важко було після розлучення, як вона мусила працювати над собою, щоб дати мені краще життя. Але тепер, коли я намагаюсь збудувати власне життя, я відчуваю, що вона не розуміє моїх потреб і мрій. Я хочу, щоб вона зрозуміла, що я хочу бути щасливим, що я хочу мати родину і що Олеся є ключем до мого щастя.

Щодня я намагаюся знайти рішення, щоб ми з мамою могли досягти згоди. Я хочу, щоб вона знала, що не хочу залишати її без підтримки, але що я повинен слідувати за своїм серцем. Ми з Олесею плануємо майбутнє, де зможемо підтримувати один одного і будувати міцну сім’ю.

Моє життя тепер на роздоріжжі, і я мушу прийняти важке рішення. Я хочу, щоб мама зрозуміла, що її щастя для мене важливе, але що я також повинен думати про своє щастя і майбутнє. Олеся є для мене всім, і я хочу, щоб мама прийняла цей факт, щоб я міг збудувати життя, про яке завжди мріяв.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сім − два =

Також цікаво:

DE42 хвилини ago

Die Werkstatt, die niemand mir mehr wegnehmen konnte

Ich heiße Matthias Bruckner, ich bin achtunddreißig, und ich repariere seit siebzehn Jahren Autos in einer kleinen Halle am Stadtrand...

DE2 години ago

Der Wanderclub, mein neues Handy und die fünf Minuten, die Renate mir nie gab

Ich bin sechsundsiebzig und habe erst mit einundsiebzig gelernt, dass man wieder verliebt sein kann, ohne dass es albern wirkt....

DE4 години ago

Der Vorratsschrank meiner Schwiegermutter in Bad Kreuznach

Ich heiße Jonas, bin vierunddreißig und arbeite als Projektleiter bei einem Bauunternehmen in Mainz. Als ich meine Frau Katharina kennenlernte,...

DE4 години ago

Der Junge mit der Plastiktüte

Ich heiße Jonas Bergmann, bin achtunddreißig und arbeite als Hausmeister an der Grundschule an der Kastanienallee in Duisburg. Zwölf Jahre...

DE4 години ago

Zweiundsiebzig Jahre alt und immer noch stur wie ein Maultier

Ich heiße Rüdiger, bin zweiundsiebzig, und fast ein Jahr lang habe ich mit meiner Schwester kein Wort gewechselt. Wegen einer...

DE6 години ago

Vierundzwanzig Notartermine für die Sanierung des Hinterhauses in Ehrenfeld

Ich bin 71 und heiße Rüdiger. Meine Nachbarin Hannelore wohnt seit einundzwanzig Jahren gegenüber, Kölner Südstadt, drittes Stockwerk, die Wohnung...

DE7 години ago

Peter und die drei Tage ohne Ingrid

Ich hatte einfach genug. Zweiunddreißig Jahre Ehe, und ich kann mich nicht erinnern, wann ich das letzte Mal die Fernbedienung...

DE7 години ago

Der Kompressor, der meinem Schwiegervater gehörte

Ich heiße Matthias Brenner, bin achtundvierzig, und seit sechzehn Jahren betreibe ich die kleine Autowerkstatt in der Bahnhofstraße in Coburg,...