З життя
Мій чоловік попросив відвезти вечерю його хворій матері, але мій юрист наполягав повернутися негайно!
Мій чоловік попросив мене відвезти обід його хворій матері — по дорозі туди зателефонував мій юрист і закричала: «Повернися негайно!»
Я була на півдорозі до дому своєї свекрухи з щойно спеченою лазаньєю, коли дзвінок мого юриста змінив усе. «Вернись додому. ЗАРАЗ», — вигукнула вона. Те, що я побачила тієї ночі, розкрила темні сторони двох найближчих мені людей.
Раніше я вважала, що моє життя стабільне. Працюючи фінансовим директором на добре оплачуваній роботі, я мала ту незалежність, про яку завжди мріяла.
Мої рахунки були оплачені, холодильник повний, і я могла собі дозволити невеликі задоволення тут і там. Здавалося, що я контролюю все, поки не дізналася правду про свого чоловіка, Максима.
Той день, коли я дізналася правду, зруйнував моє ретельно побудоване життя так, як я навіть не уявляла.
Ми з Максимом познайомилися вісім років тому під час подорожі, організованої нашими спільними друзями. Він був таким чоловіком, який міг зачарувати кімнату, навіть не намагаючись.
Я пам’ятаю, як його легка усмішка змушувала всіх сміятися, навіть коли ми піднімалися крутими стежками. До кінця вихідних я була впевнена, що зустріла одного з найцікавіших людей у своєму житті.
Але ми не почали зустрічатися відразу.
Два роки ми залишалися друзями, переписувалися, іноді зустрічалися за чашкою кави і ділилися частинами наших життів. Максим завжди був веселим і цікавим співрозмовником, хоча я помічала в ньому впертість.
Він часто наполягав, щоб все йшло за його сценарієм, будь то ресторан, який ми вибирали для обіду, чи плани на вихідні. Я списувала це на його впевнену особистість і закривала на це очі. Врешті-решт, ніхто не ідеальний.
Три роки після тієї подорожі ми з Максимом одружилися. Я думала, що ми готові до наступного кроку, хоча в нашому переході від дружби до стосунків були свої виклики.
Так, іноді він був дратівливим, особливо в питаннях грошей. Він часто позичав у мене невеликі суми, обіцяючи повернути після наступної зарплати.
Чесно кажучи, я не заперечувала. Я говорила собі, що це частина побудови спільного майбутнього.
Але шлюб відкрив іншу сторону Максима, і я не була готова до цього.
Поступово я зрозуміла, що його мати, Ольга, займає занадто важливе місце в його житті. Вона була надзвичайно захисною стосовно Максима. Часто мені здавалося, що я змагаюсь за його увагу з нею.
А Максим? Він завжди ставав на бік своєї матері, коли виникав конфлікт. Мене дратувало, що він завжди списував мої побоювання на «перебільшення».
Одного разу, коли я запитала його, чому він ставить її думку вище моєї, він відповів: «Вона моя мама, Катю. Вона була поруч зі мною все моє життя. Я не можу просто ігнорувати її».
Чесно кажучи, його слова мене образили. Я не очікувала, що він виправдає свої дії, але якось переконала себе, що це не так важливо. У кінці кінців, сімейні відносини завжди складні, чи не так?
Я продовжувала закривати на це очі та тримала надію, що все налагодиться. Я думала, що Максим стане зрілішим і навчиться балансувати свої пріоритети.
Але тріщини в наших стосунках тільки розширювались, і я почала сумніватися, чи не була я надто наївною щодо справжньої любові й партнерства.
Я навіть не підозрювала, що найгірше ще попереду. Доля підготувала для мене ще серйозніше одкровення.
Оглядаючись назад, я повинна була помітити попереджувальні знаки у Максима. Він любив дорогі речі, але чомусь завжди прагнув не витрачати свої гроші на них.
На початку наших стосунків він часто «позичав» у мене гроші, вигадуючи історії про їхню необхідність для інвестицій або для подарунків для своєї матері.
«Ми будуємо щось разом», — говорив він з чарівною усмішкою.
Спойлер: я так і не побачила жодної копійки від цих «інвестицій».
Тим часом Ольга, його мати, була зовсім іншою історією.
Вона завжди могла змусити мене відчути, що ніколи не буду достатньо хороша для її цінного сина. Найбільше мене дратувало, що вона завжди знаходила недоліки в подарунках, які ми їй дарували.
Кілька місяців тому ми купили їй нову мікрохвильову піч, думаючи, що їй сподобається.
«Це непогано, але чому вона не розумна?» — сказала вона, закочуючи очі.
Дорогий спа-день, який ми з Максимом влаштували для неї? Вона вважала масажиста жахливим.
Неважливо, скільки зусиль я докладала. Ольга завжди знаходила спосіб критикувати.
Незважаючи на це, я намагалася бути дорослою. Я хотіла гарних стосунків з нею заради Максима і, так, для себе теж.
Я думала, що якщо показуватиму їй доброту, вона зрештою змінить свою думку. Але доброта не завжди перемагає, правда?
Потім була звичка Максима до грошей.
Його позики не припинилися після нашого одруження. Навпаки, все стало гірше.
Це були не тільки «інвестиції» більше. Були причини, завжди пов’язані з Ольгою. «Мамі потрібен новий стілець», — казав він.
Або: «У мами скоро день народження, хочу купити їй щось особливе».
І кожного разу я піддавалася.
Я говорила собі, що це лише гроші, і що в стосунках завжди потрібен компроміс. Я хотіла вірити, що ми будуємо щось разом, хоча здавалося, що я — єдина, хто вкладається.
Ніч, коли все змінилося, починалася, як зазвичай. Ольга почувалася погано, або принаймні так казав Максим.
«Вона нічого не їла увесь день», — сказав він, його лоб зморщився від хвилювання.
Того вечора ми повинні були зустрітися з ріелтором, щоб завершити купівлю будинку, який ми орендували вже п’ять років.
Це мало стати важливим моментом для нас. Мрією, до якої ми так довго йшли. Я не могла дочекатися, щоб підписати папери і офіційно назвати це місце нашим.
Але Максим здавався розсіяним. Коли ми сіли обговорювати документи, він драматично зітхнув.
«Нам потрібно перенести зустріч», — сказав він. «Мамі справді погано».
«Перенести?» — запитала я. «Максиме, ми чекали цього моменту роками. Не можемо ми відвідати її після зустрічі?»
«Вона не їла весь день, Катю», — повторив він, його тон став різким. «Я подбаю про неї. Можеш привезти їй трохи своєї лазаньї? Ти знаєш, як вона її любить».
«А як щодо будинку?» — запитала я. «Потрібно завершити все сьогодні».
«Не переймайся», — сказав він, відмахуючись. «Ми зробимо це в інший день».
Щось у його тоні здалося мені дивним, але я відкинула цю думку. Зрештою, він просто переживає за свою маму, чи не так?
Незважаючи на всі наші розбіжності, Ольга любила мою лазанью. Цей сирний шедевр завжди викликав у неї компліменти.
Я вирішила, що якщо приготую її для неї в цей складний момент, це допоможе покращити напружені стосунки між нами. Так що я зітхнула, засукала рукава і взялася до справи.
Коли лазанья випікалася, я не могла не думати про жертви, які ми з Максимом принесли, щоб накопичити на будинок. Ми відмовлялися від відпусток, дорогих обідів і працювали понаднормово, щоб здійснити цю мрію.
Будинок мав стати новим початком для нас.
Юридично будинок був оформлений на Максима через деякі складні питання спадщини, але мене це не хвилювало. У нашій області майно, набуте в шлюбі, ділиться 50 на 50 у разі розлучення.
Я довіряла Максиму, навіть якщо ця угода залишала невелике занепокоєння в грудях.
Я пам’ятаю, що це було близько 18:00, коли я сіла в машину з ще теплою лазаньєю. Максим сказав, що у нього важлива зустріч, і він не може поїхати зі мною.
Через 20 хвилин після того, як я виїхала, мій телефон задзвонив. Це була Олена, мій юрист. Вона ніколи не дзвонила після робочого часу, якщо це не було щось термінове.
«Привіт», — сказала я. «Що сталося?»
«Вернись додому. ЗАРАЗ», — закричала вона в телефон.
«Що? Олено, що відбувається?»
«Це Максим», — сказала вона. «Вони у тебе вдома… з ріелтором. Тобі потрібно повернутися негайно».
«Що означає «вони»?» — запитала я, вже розвертаючи машину назад.
«Максим і Ольга», — сказала вона, її тон став різким. «Вони підписують документи, щоб перевести будинок на ім’я Ольги».
«Що за…»
«Просто повернись додому негайно!» — сказала вона і поклала трубку.
Коли я заїхала на подвір’я, руки тремтіли так сильно, що я ледве змогла розстебнути пасок безпеки.
Всередині сцена була гіршою, ніж я собі уявляла.
Максим стояв у вітальні з паперами, які він приховував від мене. Ольга стояла поруч і зовсім не виглядала хворою.
А ріелтор, який стояв поруч, виглядав ніяково. Здавалося, що їй шкода, що взялася за цю справу.
«Що тут відбувається?» — запитала я.
Максим крокнув вперед. «Дорога, слухай…»
«Ні», — перебила Олена, входячи до кімнати прямісінько за мною. Здавалося, вона слідувала за мною, як тільки я сказала, що наближаюсь додому. «Дозволь мені пояснити їй, оскільки ти явно не можеш бути чесним».
Потім вона звернулася до мене.
«Вони збиралися перевести будинок на ім’я Ольги», — сказала вона. «Твій будинок, Катю. Те, що ти накопичила».
Я втупилася в Максима, не в силах зрозуміти, що я бачу.
«Чому?» — прошепотіла я. «Навіщо ти це зробив?»
Ольга склала руки на грудях, і її губи вигнулися в презирливу усмішку.
«Все просто», — cказала вона. «Максим завжди був моїм сином першим, і я повинна захистити його майно. У наш час не можна довіряти всім, розумієш».
Я була безмовна.
«Але це ще не все», — перебила Олена. «Я покопалася, коли агент помітив цю угоду. Ольга планувала, щоб Максим одружився з іншою жінкою. На дочці її подруги. Вони збиралися влаштувати розлучення, залишити тебе ні з чим і рухатися вперед, як ніби тебе не існувало».
Моя грудна клітка стиснулася, а кімната закружилася.
«Ти планував це? З нею?» — я повернулася до Максима. «Я довіряла тобі, Максиме. Я віддала тобі все. Ти навіть розумієш, що ти зробив?»
«Це не так», — запинаючись, вимовив Максим, так і не глянувши мені в очі. «Мама просто думала, що це буде краще…»
«Краще для кого?» — перебила я. «Для тебе? Для неї? А як щодо мене, Максиме? Я будувала це життя з тобою. Я жертвувала заради цього будинку. Заради нас. А ти був готовий стерти мене, як ніби мене не існувало!»
«Катю, я…»
«Досить!» — відрізала я, киваючи головою. «Ти не заслуговуєш на моє пробачення, і вже тим більше мене».
Олена стала поруч і поклала руку мені на плече. «Не переживай, Катю. Будинок ще не проданий, і у нас є всі докази, щоб боротися з цим».
Коли я повернулася, щоб піти, я відчула дивну ясність. Це не кінець мого життя. Це просто кінець поганої глави. І я була готова почати писати кращу.
Наступні кілька місяців були як в тумані — папери, сльози і сміх.
Олена допомогла мені подати на розлучення, і зрада Максима зробила мою перемогу легкою. Оскільки фінансові внески Максима були сміховинно малими, він пішов з такими речами, як лампа і блендер.
Після цього я стала ближчою до Олени, і ми стали хорошими друзями.
Ріелтор, котрий врятував день? Вона теж стала нашою хорошою подругою.
Шість місяців потому я знову працювала з тією ж ріелторкою, щоб придбати новий дім. На цей раз він був лише мій, і мені більше не довелося ділитися ним з жадібним чоловіком, як Максим.
A Life Back in Order – “Lada, I Forbid You From Speaking to Your Sister and Her Family!” My Husband Gave Me an Ultimatum, Enraged at My Bond With My Sister Natasha, While His Own Drinking and Cheating Tore Our Marriage Apart – But When a Stranger Turned Up With His Secret Son, I Finally Found The Strength To Break Free and Discover True Happiness with Kind-Hearted Dr. Herman Lewis
LIFE, SORTED Lydia, Im forbidding you from seeing your sister and her family again! They’ve got their life, weve got...
Bitterness at the Bottom of My Soul “The children’s home has been waiting for you for ages! Get out of our family!” I screamed with a trembling voice. The target of my wild indignation was my cousin, Dima. God, how I loved him as a child! Blond hair, bright blue eyes, cheerful nature — that was Dima. …Relatives often gathered around the festive table. Of all my cousins, I singled out Dima. He could spin tales with his tongue like a lace maker and he drew brilliantly. Sometimes he would churn out five or six sketches an evening. I would stare, entranced by their beauty, quietly gathering his drawings and hiding them in my desk. I carefully treasured my cousin’s artwork. Dima was two years older than me. When he turned 14, his mother died—gone so suddenly, she just didn’t wake up… The question arose—what would happen to Dima? Naturally, they first turned to his father, but finding him was no easy feat. He and Dima’s mother were long divorced, and the new family “couldn’t be disturbed.” The rest of the relatives just shrugged: “We have our own families, our own problems.” Turns out, during the day, family is there, but come nightfall, not a soul to be found. So, with two kids of their own, my parents became Dima’s guardians—after all, Dima’s late mother was my dad’s younger sister. At first, I was happy that Dima would be living with us. But then… On his very first day in our home, Dima’s behavior set me on edge. To comfort her orphaned nephew, my mum asked, “Is there anything you’d like, Dima? Don’t be shy, just say.” And Dima immediately replied, “A model train set.” Now, this wasn’t a cheap toy. I was shocked—your mum just died, the most important person in your life, and all you want is a train set? How could you even think of that? But my parents immediately bought him his dream. Then it was, “Buy me a tape player, jeans, a designer jacket…” This was the eighties, mind you, and not only was this stuff pricey, but it was impossible to get. My parents made sacrifices for the orphan, even at our own expense. My brother and I understood and didn’t complain. …When Dima turned sixteen, he discovered girls. And he wasn’t afraid to show his affection. Worse yet, he started making advances toward me—his own cousin. But as a sporty girl, I skillfully dodged his unwelcome attention. We’d even come to blows. I would cry and cry. I never told my parents—they didn’t need the heartache. Kids don’t talk about such things. After I fended him off, Dima wasted no time turning to my friends, who actually competed for his attention. …But Dima was also a shameless thief. I remember my piggy bank: saving on school lunches to buy presents for my parents, only to find it empty one day! Dima denied everything—didn’t bat an eye, didn’t blush, just outright lied. It broke my heart. How could he steal while living under our roof? He was wrecking our family from within, but Dima really didn’t understand why I was upset. He truly believed everyone owed him. I began to hate him. That’s when I finally screamed at him: “Get out of our family!” I lashed him with my words—said things that can never be taken back… My mum barely managed to calm me. From that day on, Dima ceased to exist for me. I ignored him completely. Later, I learned the other relatives knew what a “character” Dima was—they lived nearby and seen it all. Our family lived across town. Even Dima’s former teachers warned my parents: “You’re making a big mistake. Dima will ruin your other children too.” …At a new school, he met Katy—she loved Dima all her life. She married him straight out of school. They had a daughter, and Katy put up with his lies and cheating without protest. As they say: single life is hardship, married life is double. Dima joined the Army, stationed in Scotland. There, he started another family—he somehow managed it during leave. When his service ended, he stayed in Scotland. He had a son there. Katy, not hesitating, went after him and, by hook or by crook, brought him back home. My parents never received a word of thanks from cousin Dima—not that they expected it. Now, fifty years on, Dmitri is an active member of the local Anglican church. He and Katy have five grandchildren. On the surface, all seems well, but the bitterness of life with Dima remains… No amount of sugar could ever sweeten it.
SORROW AT THE BOTTOM OF MY HEART Youve needed a childrens home for years! Get out of our family! I...
Bittersweet Happiness – “What’s wrong with that young lady? She’s a good girl. Modest, neat, a hardworking student. She loves you,” Helen Edwards chastised her son. “Mum, I’ll handle it…” Denis clearly ended the pointless conversation. Helen left the room. “He’ll handle it… How many girls has he turned away… Nearly forty, and soon no one will do. Nothing’s ever right for him…” she thought with a heavy sigh. “Son, dinner’s ready,” Helen called from the kitchen. Denis responded instantly, tucking into his mother’s homemade stew. “Thank you, Mum. Delicious, as always.” “You should be saying that to your wife, not me,” Helen couldn’t let it go. “Mum…” Denis drank his compote and prepared to leave. “Wait, son. Do you know, I once visited a fortune-teller? She took one look at me and said: ‘Your son will have happiness, but it will be bittersweet.’” “Oh, Mum, don’t believe such things,” Denis grinned. …Through the years, different women—some loved, some not—came and went in Denis’s life. …Inna was smart, cultured, shockingly wise for her age. She often gave sound advice to the nine-years-older Denis. At first he liked this, but then he began to see Inna more as a mentor than anything else. Everything felt colourless. They split up. Polly had an eight-year-old son. Try as he might, Denis couldn’t get through to the boy, though he loved Polly. She was beautiful, but too headstrong. Whenever they quarrelled, he’d try to patch things up with gifts. The arguments felt senseless. Something was always missing—maybe peace and stability. Vera was everything he’d ever wanted in a woman. Denis almost married her. She was decent, pure, balanced—he felt like he had to “wear kid gloves” just to speak to her. He even moved into her flat. He was ready to start a family. But… He came home unexpectedly from a work trip to find Vera in bed with her old school friend. Classic… After that, Denis moved back in with his mum. Enough romance, he decided. “I’ll be a bachelor—a solid family of one,” he joked to his mum. Helen would shrug and sigh: “Will you ever find your one, son?” But fate had its own plan. Suddenly, unexpectedly. Denis was travelling for work, claimed his usual bottom bunk in the train carriage. A woman entered: “Excuse me, would you mind swapping? Can I have your lower bunk? Please.” “No trouble,” Denis replied. He looked her over—nothing remarkable. Yet his heart skipped. “Maybe she’s the one…” He clambered onto the top bunk and dozed off… “Glad you’re awake! Come, have some tea,” the stranger cooed. Denis climbed down and they started talking. “Larissa,” she introduced herself. “Denis. Nice to meet you, Larissa.” They talked throughout the evening. Denis felt instantly at ease. He didn’t try to impress her; everything just flowed, as if he’d known her forever. They exchanged numbers, just in case… A couple of weeks later, he couldn’t resist calling her. One thing led to another… Dates, kisses, promises… Denis couldn’t imagine his life without Larissa. At forty years old! He’d always let previous girlfriends go easily—but not this one… He wanted to lose himself entirely in her life. Larissa surrounded Denis with love, care, and understanding. Three months in, he offered his heart and hand. “Denis, I’m seven years older than you. I have three children. We live in a council flat,” Larissa admitted. She never lied. “I know, Lara. I’ve met your kids—you’ll all move in with me. It’s sorted. I love every inch of you. You’re my last and only,” said Denis, kissing her tenderly. “All right, Denis, let’s give it a try,” murmured a shy Larissa. “No, not try, Lara. We’ll be together. For good,” Denis squeezed her hand. “Do you hear me? Forever.” When Helen learned his plans, all she could say was: “You’ve really outdone yourself this time… The plainest girl of them all…” …Nine months later, their daughter was born—a child with Down’s syndrome. Denis felt both joy and worry for Larissa. Would she cope? Having a child with special needs is never easy. …Today, Denis and Larissa’s daughter is eight. The whole family adores her. Denis worships Larissa. Bittersweet, but happiness…
BITTERSWEET JOY What is it you dont like about this young lady? Shes a lovely girl. Polite, tidy, bright enough...
The Postage Stamp: How Illya Left Katya for Another Woman, Katya Swore Revenge on All Men, and Daughter Sonia Discovered the Secret of Real Love
A POSTAGE STAMP Toms left Emily, Mum sighs heavily. What do you mean? Im confused. Im baffled myself. He was...
A Lifetime with My One True Wife: Love, Patience, Broken Porcelain, and the Bittersweet Legacy of a Brother’s Secret Regret
MY OWN WIFE How have you managed to stay with the same wife all these years? Whats the secret? My...
A Husband Worth More Than Bitter Resentment: From Loss and Iron-Selling to New Love, Second Chances, and Family Turmoil – My English Tale of Marriage, Heartbreak, and Hope
MY HUSBAND IS WORTH MORE THAN BITTER RESENTMENT Henry, that was the final straw! Were getting a divorce. No need...
A Christmas Eve Miracle: How Paul Forgot His Daughter’s Gift, Adopted a Kitten, and Found the True Spirit of the New Year
A Christmas Eve Miracle Tom, can you please explain how you managed to forget? Sarah looked at me with a...
Broken by Nagging: The Night Stepan Finally Let His Tears Fall – A Village Story of a Silent Man, a Demanding Wife and Mother-in-Law, and the Healing Power of a Kind Word
So, listen, Ive got to tell you about something that happened a while back stuck with me, honestly. This bloke...