Connect with us

З життя

Місяць тому помер мій батько: як ми з дружиною допомогли на селі з організацією похорону та розділили витрати з братом.

Published

on

Місяць тому помер мій батько. З дружиною ми поїхали в село, допомогли з організацією похорону, і всі витрати розділили з братом між собою. Вчора мій брат Микола подзвонив мені і попросив, щоб я переписав на нього свою частку будинку в селі, оскільки як він стверджував, останні 3 роки доглядав за батьком. Я був дуже здивований, адже мій батько щомісяця отримував понад чотири тисячі гривень пенсії, з яких витрачав також на потреби онуків. Скільки ж грошей потрібно людині похилого віку в селі? Тим більше, що він сам ходив і все розумів. Я не дав брату чіткої відповіді, сказав, що пораджуся з дружиною, однак ні я, ні Оксана не хочемо відмовлятися від спадщини.

Коли я розпочав навчання в університеті, виїхав із рідного дому. Після закінчення навчання залишився в місті, знайшов хорошу роботу, одружився, взяв кредит на квартиру. Тим часом у нас народився син.

Мій брат Микола також одружився, але продовжував жити з батьками. Нічого поганого про нього сказати не можу, він порядна людина, має чудову дружину, багато років жив з батьками у злагоді, тепер у них двоє дітей.

Батьки моєї Оксани подарували нам автомобіль, хоч він і був стареньким, та ми були незалежними і часто могли відвідувати моїх батьків у селі.

Літом ми часто їздили туди, допомагали батькам у домашніх справах та в саду. Оксана завжди була біля моєї мами, зрештою, кожен хотів її підтримати і бути поряд. Три роки тому мама померла, саме в той час у мене почалися проблеми на роботі, до того ж, ми ще не виплатили весь кредит на квартиру, тож я знайшов додаткову роботу на вихідні.

Часу на поїздки в село у нас не було. Місяць тому помер і мій батько. З дружиною ми знову поїхали в село, допомогли з організацією похорону, і всі витрати розділили з братом.

Вчора Микола подзвонив і попросив переписати на нього мою частку будинку в селі, зазначивши лише, що останні 3 роки доглядав за батьком. Я був вкрай збентежений, адже батько щомісяця отримував понад чотири тисячі гривень пенсії, з яких фінансував і потреби онуків. Скільки ж коштів потрібно старій людині в селі?

Батьки ніколи не згадували, що залишають будинок тільки йому, я не хочу зіпсувати стосунки з братом, але також не розумію, чому маю відмовитися від того, що належить і мені. Маю кредит, який необхідно сплатити, а нашій дитині також було б корисно отримати щось від дідусів і бабусь.

Зараз ми з Оксаною не знаємо, як вчинити. Я не дав Миколі чіткої відповіді, лише сказав, що потрібно обговорити це з дружиною.

Як вирішити це питання, не зруйнувавши сімейних стосунків?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − 2 =

Також цікаво:

З життя3 години ago

It was the winter of 1950, and the cold cut to the bone. In a dark room with stone walls and a damp smell, a barely seventeen‑year‑old girl gasped, clutching the sheets as the contractions shook her. She was alone except for the midwife, an older woman with rough hands and a heart accustomed to tragedy.

It was a bitter winter in 1950, the sort that seemed to bite right through your coat. In a dim...

З життя3 години ago

They Dumped Soup on a Pregnant Woman—Only to Discover She Was the Owner of the Hotel

They Threw Soup on a Pregnant WomanThen Discovered She Owned the Hotel Elizabeth recognised the danger before the soup splashed...

З життя4 години ago

For a year I was slowly fading from a mysterious illness, and yesterday I caught my daughter‑in‑law sprinkling white powder into my sugar bowl.

April 12 London The porcelain sugar bowl, once a delicate pattern of meadow flowers, still sits in its usual spot...

З життя5 години ago

“‘When will you finally be gone?’ whispered my daughter‑in‑law at my hospital bedside, unaware that I hear everything and the voice recorder captures it all.”

Do you ever wonder what will happen when Im gone? the daughterinlaw whispered, her breath warm and smelling faintly of...

З життя6 години ago

I’ll never forget the day I found a crying baby in a stroller at my neighbour Lena’s doorstep—Lena was just as shocked as I was.

Fearing that something terrible had happened, I rushed to the police, hoping they could locate the babys parents. Days turned...

З життя6 години ago

She Nearly Didn’t Hit the Brakes.

She almost passed him by. Just another lad. Another story. Another moment to ignore. Im starving can you spare anything?...

З життя7 години ago

They Checked Me into a Retirement Home to Steal My House—Forgot I Owned Their Company Too!

Rain pours down with relentless force, as if the sky wants to wash every corner of the city. The tarmac...

З життя8 години ago

Benedikts überhebliches Grinsen vanished nicht nur — es schien regelrecht in seiner Haut zu zerbröckeln

Benedikts überhebliches Grinsen vanished nicht nur — es schien regelrecht in seiner Haut zu zerbröckeln. Jede Nuance von Farbe wich...