Connect with us

З життя

Місяць тому помер мій батько: як ми з дружиною допомогли на селі з організацією похорону та розділили витрати з братом.

Published

on

Місяць тому помер мій батько. З дружиною ми поїхали в село, допомогли з організацією похорону, і всі витрати розділили з братом між собою. Вчора мій брат Микола подзвонив мені і попросив, щоб я переписав на нього свою частку будинку в селі, оскільки як він стверджував, останні 3 роки доглядав за батьком. Я був дуже здивований, адже мій батько щомісяця отримував понад чотири тисячі гривень пенсії, з яких витрачав також на потреби онуків. Скільки ж грошей потрібно людині похилого віку в селі? Тим більше, що він сам ходив і все розумів. Я не дав брату чіткої відповіді, сказав, що пораджуся з дружиною, однак ні я, ні Оксана не хочемо відмовлятися від спадщини.

Коли я розпочав навчання в університеті, виїхав із рідного дому. Після закінчення навчання залишився в місті, знайшов хорошу роботу, одружився, взяв кредит на квартиру. Тим часом у нас народився син.

Мій брат Микола також одружився, але продовжував жити з батьками. Нічого поганого про нього сказати не можу, він порядна людина, має чудову дружину, багато років жив з батьками у злагоді, тепер у них двоє дітей.

Батьки моєї Оксани подарували нам автомобіль, хоч він і був стареньким, та ми були незалежними і часто могли відвідувати моїх батьків у селі.

Літом ми часто їздили туди, допомагали батькам у домашніх справах та в саду. Оксана завжди була біля моєї мами, зрештою, кожен хотів її підтримати і бути поряд. Три роки тому мама померла, саме в той час у мене почалися проблеми на роботі, до того ж, ми ще не виплатили весь кредит на квартиру, тож я знайшов додаткову роботу на вихідні.

Часу на поїздки в село у нас не було. Місяць тому помер і мій батько. З дружиною ми знову поїхали в село, допомогли з організацією похорону, і всі витрати розділили з братом.

Вчора Микола подзвонив і попросив переписати на нього мою частку будинку в селі, зазначивши лише, що останні 3 роки доглядав за батьком. Я був вкрай збентежений, адже батько щомісяця отримував понад чотири тисячі гривень пенсії, з яких фінансував і потреби онуків. Скільки ж коштів потрібно старій людині в селі?

Батьки ніколи не згадували, що залишають будинок тільки йому, я не хочу зіпсувати стосунки з братом, але також не розумію, чому маю відмовитися від того, що належить і мені. Маю кредит, який необхідно сплатити, а нашій дитині також було б корисно отримати щось від дідусів і бабусь.

Зараз ми з Оксаною не знаємо, як вчинити. Я не дав Миколі чіткої відповіді, лише сказав, що потрібно обговорити це з дружиною.

Як вирішити це питання, не зруйнувавши сімейних стосунків?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 1 =

Також цікаво:

UA5 хвилин ago

Ніж на всю кухню

Мене звати Тарас, мені сорок сім, і я той самий зять, про якого моя теща Ганна Степанівна любить розповідати сусідкам...

UA1 годину ago

Сорок два роки мовчання про футбол

Мені сімдесят два, і я вперше в житті призналася, що ненавиджу програму "Наші гроші". Звучить смішно. Але для мене й...

UA2 години ago

Вісімнадцять зошитів для СТО на Клочківській

Тарас Гнатюк складав деталі на верстак у своєму гаражному кооперативі на Клочківській так само, як робив це останні одинадцять років...

UA2 години ago

Пес на прізвисько Барон і сімнадцять хвилин біля вікна четвертого поверху

Я працюю санітаркою в геріатричному пансіонаті "Тиха Гавань" під Кам'янцем-Подільським уже дев'ять років, і за цей час навчилася розпізнавати, коли...

UA3 години ago

Кравецька майстерня на вулиці Кузнечній

Соломія Бадеско мала п'ятдесят сім років і двадцять два роки майстерні на вулиці Кузнечній у Чернівцях, зовсім поруч із Ратушею,...

UA4 години ago

Тридцять шість хвилин до Одеси

Оксана Тарасівна Мельник накривала стіл на дванадцять персон, хоча знала: прийде дев'ять. Син Ігор із невісткою й двома онуками застрягли...

UA4 години ago

Білі троянди на Печерську

Ірина Кобзар не одразу зрозуміла, що дивиться на найзвичайнішу і водночас найрідкіснішу річ у своєму професійному житті. Вона працює флористкою...

DE4 години ago

Die Mütze, die ich vergaß

Ich heiße Jonas Brenner, bin achtundvierzig und führe seit elf Jahren eine Spedition in Duisburg, fünf Lkw, neun Angestellte. Diese...