Connect with us

З життя

Місяць тому помер мій батько: як ми з дружиною допомогли на селі з організацією похорону та розділили витрати з братом.

Published

on

Місяць тому помер мій батько. З дружиною ми поїхали в село, допомогли з організацією похорону, і всі витрати розділили з братом між собою. Вчора мій брат Микола подзвонив мені і попросив, щоб я переписав на нього свою частку будинку в селі, оскільки як він стверджував, останні 3 роки доглядав за батьком. Я був дуже здивований, адже мій батько щомісяця отримував понад чотири тисячі гривень пенсії, з яких витрачав також на потреби онуків. Скільки ж грошей потрібно людині похилого віку в селі? Тим більше, що він сам ходив і все розумів. Я не дав брату чіткої відповіді, сказав, що пораджуся з дружиною, однак ні я, ні Оксана не хочемо відмовлятися від спадщини.

Коли я розпочав навчання в університеті, виїхав із рідного дому. Після закінчення навчання залишився в місті, знайшов хорошу роботу, одружився, взяв кредит на квартиру. Тим часом у нас народився син.

Мій брат Микола також одружився, але продовжував жити з батьками. Нічого поганого про нього сказати не можу, він порядна людина, має чудову дружину, багато років жив з батьками у злагоді, тепер у них двоє дітей.

Батьки моєї Оксани подарували нам автомобіль, хоч він і був стареньким, та ми були незалежними і часто могли відвідувати моїх батьків у селі.

Літом ми часто їздили туди, допомагали батькам у домашніх справах та в саду. Оксана завжди була біля моєї мами, зрештою, кожен хотів її підтримати і бути поряд. Три роки тому мама померла, саме в той час у мене почалися проблеми на роботі, до того ж, ми ще не виплатили весь кредит на квартиру, тож я знайшов додаткову роботу на вихідні.

Часу на поїздки в село у нас не було. Місяць тому помер і мій батько. З дружиною ми знову поїхали в село, допомогли з організацією похорону, і всі витрати розділили з братом.

Вчора Микола подзвонив і попросив переписати на нього мою частку будинку в селі, зазначивши лише, що останні 3 роки доглядав за батьком. Я був вкрай збентежений, адже батько щомісяця отримував понад чотири тисячі гривень пенсії, з яких фінансував і потреби онуків. Скільки ж коштів потрібно старій людині в селі?

Батьки ніколи не згадували, що залишають будинок тільки йому, я не хочу зіпсувати стосунки з братом, але також не розумію, чому маю відмовитися від того, що належить і мені. Маю кредит, який необхідно сплатити, а нашій дитині також було б корисно отримати щось від дідусів і бабусь.

Зараз ми з Оксаною не знаємо, як вчинити. Я не дав Миколі чіткої відповіді, лише сказав, що потрібно обговорити це з дружиною.

Як вирішити це питання, не зруйнувавши сімейних стосунків?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 + 11 =

Також цікаво:

FR28 хвилин ago

L’acte notarié du garage de la rue des Lilas

Le garage de la rue des Lilas Camille avait rencontré Thomas dans un bar à vin près de la gare...

EN46 хвилин ago

The Weekend I Borrowed From War

I never planned to tell this story from my side. Marisol did the talking in her version — the physical...

ES1 годину ago

La Cafetera Sucia de Mateo

Mi esposo me lo dijo un martes, mientras secaba la cafetera. No levantó la voz. Ni siquiera me miró. Dijo...

HE2 години ago

# Холодный кофе в углу кабинета

# קפה קר בפינת המשרד סיפרתי את השיחה הזאת מאות פעמים. כל הפסקה, כל צחקוק מעבר לקו. שיננתי אותה כמו...

ES2 години ago

# El video del portero, la cuenta de 320,000 dólares y el divorcio que nunca existió

Todo empezó con un mensaje de texto: "Compro tamales de camino, llego como a las seis". Quince minutos después, Ilona...

FR4 години ago

Le manteau qu’on n’apporte jamais

Il neigeait sur Clermont-Ferrand depuis trois jours quand Édouard Vasseur remarqua le vieil homme, assis sur le trottoir de l'avenue...

DE7 години ago

Feuchte Kälte am Fensterrahmen, Espressomaschine faucht

Klaus Reiter hatte diesen Blick oft gesehen: seine Chefin, die um halb neun abends noch am Schreibtisch saß, die Brille...

PL7 години ago

Pudełko po butach z Zabrza

Miałem dwadzieścia sześć lat, gdy poznałem Wandę na targu staroci przy Placu Wolności. Sprzedawała słoiki po dżemie i stare pocztówki,...