Connect with us

З життя

Місяць тому помер мій батько: як ми з дружиною допомогли на селі з організацією похорону та розділили витрати з братом.

Published

on

Місяць тому помер мій батько. З дружиною ми поїхали в село, допомогли з організацією похорону, і всі витрати розділили з братом між собою. Вчора мій брат Микола подзвонив мені і попросив, щоб я переписав на нього свою частку будинку в селі, оскільки як він стверджував, останні 3 роки доглядав за батьком. Я був дуже здивований, адже мій батько щомісяця отримував понад чотири тисячі гривень пенсії, з яких витрачав також на потреби онуків. Скільки ж грошей потрібно людині похилого віку в селі? Тим більше, що він сам ходив і все розумів. Я не дав брату чіткої відповіді, сказав, що пораджуся з дружиною, однак ні я, ні Оксана не хочемо відмовлятися від спадщини.

Коли я розпочав навчання в університеті, виїхав із рідного дому. Після закінчення навчання залишився в місті, знайшов хорошу роботу, одружився, взяв кредит на квартиру. Тим часом у нас народився син.

Мій брат Микола також одружився, але продовжував жити з батьками. Нічого поганого про нього сказати не можу, він порядна людина, має чудову дружину, багато років жив з батьками у злагоді, тепер у них двоє дітей.

Батьки моєї Оксани подарували нам автомобіль, хоч він і був стареньким, та ми були незалежними і часто могли відвідувати моїх батьків у селі.

Літом ми часто їздили туди, допомагали батькам у домашніх справах та в саду. Оксана завжди була біля моєї мами, зрештою, кожен хотів її підтримати і бути поряд. Три роки тому мама померла, саме в той час у мене почалися проблеми на роботі, до того ж, ми ще не виплатили весь кредит на квартиру, тож я знайшов додаткову роботу на вихідні.

Часу на поїздки в село у нас не було. Місяць тому помер і мій батько. З дружиною ми знову поїхали в село, допомогли з організацією похорону, і всі витрати розділили з братом.

Вчора Микола подзвонив і попросив переписати на нього мою частку будинку в селі, зазначивши лише, що останні 3 роки доглядав за батьком. Я був вкрай збентежений, адже батько щомісяця отримував понад чотири тисячі гривень пенсії, з яких фінансував і потреби онуків. Скільки ж коштів потрібно старій людині в селі?

Батьки ніколи не згадували, що залишають будинок тільки йому, я не хочу зіпсувати стосунки з братом, але також не розумію, чому маю відмовитися від того, що належить і мені. Маю кредит, який необхідно сплатити, а нашій дитині також було б корисно отримати щось від дідусів і бабусь.

Зараз ми з Оксаною не знаємо, як вчинити. Я не дав Миколі чіткої відповіді, лише сказав, що потрібно обговорити це з дружиною.

Як вирішити це питання, не зруйнувавши сімейних стосунків?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × три =

Також цікаво:

PL2 години ago

Sarna z kartonu po butach

Pracuję w lecznicy dla dzikich zwierząt pod Olsztynem od siedmiu lat i zawsze mówię to samo: najgorsze telefony to te,...

BG3 години ago

**Диагноза**

Новата болница на "Св. Иван Рилски", коридорът по хематология, седмия етаж. Ще го напиша така, както го помня — защото...

CZ3 години ago

Monika Bellucci: text o skutečné herečce, který nelze přepsat jako fiktivní příběh

Kateřina stála v kuchyni s hrnkem vystydlé kávy a poslouchala, jak se ve vedlejším pokoji tchyně baví po telefonu o...

CZ4 години ago

# Pan Jenda z Kolína a Jeho Tři Vteřiny Ticha

Když mu bylo osm let, učitelka pozvala jeho rodiče do školy ne kvůli známkám. Řekla, že chlapec má nejspíš "poruchu...

HE4 години ago

מר יונה מהוד השרון ושלוש השניות של שתיקה

כשהיה בן שמונה, המורה זימנה את ההורים שלו לבית הספר לא בגלל הציונים. היא אמרה שהילד כנראה סובל מ"ליקוי דיבור"...

HE4 години ago

מר יונה מהוד השרון ושלוש השניות של שתיקה

כשהיה בן שמונה, המורה זימנה את ההורים שלו לבית הספר לא בגלל הציונים. היא אמרה שהילד כנראה סובל מ"ליקוי דיבור"...

IT4 години ago

Il Signor Ezio da Sesto San Giovanni e i Suoi Tre Secondi di Silenzio

Quando aveva otto anni, la maestra convocò i suoi genitori a scuola non per i voti. Disse che il bambino...

FR4 години ago

Les soixante-dix ans de tonton Bernard, ou la fin de mes gratins dauphinois

Tout a commencé par une phrase que ma belle-mère, Chantal, a lâchée sans quitter mes mains des yeux. On était...