Connect with us

З життя

Місяць тому помер мій батько: як ми з дружиною допомогли на селі з організацією похорону та розділили витрати з братом.

Published

on

Місяць тому помер мій батько. З дружиною ми поїхали в село, допомогли з організацією похорону, і всі витрати розділили з братом між собою. Вчора мій брат Микола подзвонив мені і попросив, щоб я переписав на нього свою частку будинку в селі, оскільки як він стверджував, останні 3 роки доглядав за батьком. Я був дуже здивований, адже мій батько щомісяця отримував понад чотири тисячі гривень пенсії, з яких витрачав також на потреби онуків. Скільки ж грошей потрібно людині похилого віку в селі? Тим більше, що він сам ходив і все розумів. Я не дав брату чіткої відповіді, сказав, що пораджуся з дружиною, однак ні я, ні Оксана не хочемо відмовлятися від спадщини.

Коли я розпочав навчання в університеті, виїхав із рідного дому. Після закінчення навчання залишився в місті, знайшов хорошу роботу, одружився, взяв кредит на квартиру. Тим часом у нас народився син.

Мій брат Микола також одружився, але продовжував жити з батьками. Нічого поганого про нього сказати не можу, він порядна людина, має чудову дружину, багато років жив з батьками у злагоді, тепер у них двоє дітей.

Батьки моєї Оксани подарували нам автомобіль, хоч він і був стареньким, та ми були незалежними і часто могли відвідувати моїх батьків у селі.

Літом ми часто їздили туди, допомагали батькам у домашніх справах та в саду. Оксана завжди була біля моєї мами, зрештою, кожен хотів її підтримати і бути поряд. Три роки тому мама померла, саме в той час у мене почалися проблеми на роботі, до того ж, ми ще не виплатили весь кредит на квартиру, тож я знайшов додаткову роботу на вихідні.

Часу на поїздки в село у нас не було. Місяць тому помер і мій батько. З дружиною ми знову поїхали в село, допомогли з організацією похорону, і всі витрати розділили з братом.

Вчора Микола подзвонив і попросив переписати на нього мою частку будинку в селі, зазначивши лише, що останні 3 роки доглядав за батьком. Я був вкрай збентежений, адже батько щомісяця отримував понад чотири тисячі гривень пенсії, з яких фінансував і потреби онуків. Скільки ж коштів потрібно старій людині в селі?

Батьки ніколи не згадували, що залишають будинок тільки йому, я не хочу зіпсувати стосунки з братом, але також не розумію, чому маю відмовитися від того, що належить і мені. Маю кредит, який необхідно сплатити, а нашій дитині також було б корисно отримати щось від дідусів і бабусь.

Зараз ми з Оксаною не знаємо, як вчинити. Я не дав Миколі чіткої відповіді, лише сказав, що потрібно обговорити це з дружиною.

Як вирішити це питання, не зруйнувавши сімейних стосунків?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 − 6 =

Також цікаво:

UA3 хвилини ago

Тридцять шість тисяч гривень за мовчання одного літа

Оксана Величко впізнала цю жінку одразу — по тому, як та тримала горнятко з кавою, відставивши мізинець, ніби досі сиділа...

UA11 хвилин ago

Батько на підлозі у Вінниці

Листопадовий ранок, у дворі припаркований сріблясто-сірий Volkswagen Passat, що не рухався вже три дні, бо Іван більше не міг сідати...

UA1 годину ago

Сорок вісім контактів у телефоні Олени Ковальчук

Сорок вісім контактів у телефоні. З них дзвонить хіба п'ятьом. Олені сорок два, вона стоматолог-ортодонт у приватній клініці на Оболоні,...

UA2 години ago

Дзвінок о шостій сорок ранку

Телефон задзвонив о шостій сорок ранку, і Оксана Гнатівна ще до того, як зняла слухавку, знала: щось сталося з мамою....

DE2 години ago

Der Aktenordner auf dem Nachttisch von Zimmer 214

Ich arbeite seit sieben Jahren als Nachtschwester auf der kardiologischen Station des Klinikums in Regensburg, und man glaubt gar nicht,...

UA2 години ago

Дах над татовою майстернею

Мене звати Оксана Гнатівна, мені п'ятдесят три, і три тижні тому моя мама Валентина Іванівна переїхала жити до мене з...

DE5 години ago

Не dein Ernst

# Nicht dein Ernst Ich arbeite seit neun Jahren bei der Stadtbibliothek in Freiburg, dritte Etage, Lesesaal Süd. Ich kenne...

UA5 години ago

Шість мішків корму та одна сука, яка ніколи не брала для себе

Богдан Заремба зачиняв зоомагазин на вулиці Стрийській у Львові о дев'ятій вечора, але зранку, піднімаючи ролети, щоразу перераховував мішки корму...