Connect with us

З життя

Місяць тому помер мій батько. Ми з дружиною поїхали в село, допомогли з організацією похорону, а всі витрати поділили з братом.

Published

on

Місяць тому помер мій тато. Разом з дружиною ми поїхали в село, допомогли організувати похорон, а всі витрати поділили з братом порівну. Учора Микола, мій брат, зателефонував мені з проханням переоформити на нього мою частку будинку в селі, його єдиним аргументом було те, що він доглядав за татом протягом останніх трьох років. Я був дуже здивований, адже мій тато мав пенсію понад чотири тисячі гривень на місяць, яку він витрачав також на потреби онуків. Скільки потрібно таких грошей старенькому, до того ж у селі? Він самостійно пересувався, усе розумів. Я не дав братові чіткої відповіді, сказав, що обговоримо це з дружиною, але ані я, ані Оксана не хочемо відмовлятися від спадщини.

Коли я вступив до університету, покинув батьківський дім. Після закінчення навчання лишився в місті, знайшов хорошу роботу, одружився, взяв кредит на квартиру, а в нас народився син.

Мій брат Микола теж одружився, але продовжував жити з батьками. Не можу сказати про нього нічого поганого, він гарна людина, має хорошу дружину, вони довго жили з батьками в злагоді, а зараз у них двоє дітей.

Батьки моєї Оксани подарували нам автомобіль, хоч і старий, але ми змогли самостійно й часто відвідувати моїх батьків у селі.

Влітку ми часто їздили до них, допомагали з хатніми справами і в саду. Оксана завжди була поруч із моєю мамою, та й усі навколо намагалися підтримати і бути поряд. Три роки тому мама померла, в той час у мене почалися проблеми на роботі, до того ж ми ще не виплатили весь кредит за квартиру, я знайшов додаткову роботу на вихідних.

Не мали часу їздити в село. Місяць тому помер мій батько. Разом з дружиною поїхали в село, допомогли з похованням, а всі витрати розділили з братом.

Учора Микола, мій брат, знову попросив мене переписати на нього мою частку в домі, аргументуючи тим, що він доглядав за батьком останні три роки. Я був здивований, адже тато отримував пенсію понад чотири тисячі гривень щомісяця, яку використовував також на онуків. Що йому потрібно було з цих грошей, до того ж у селі?

Сам ходив, усе розумів. Я не зовсім зрозумів, про який догляд говорив Микола. Батьки ніколи не казали, що весь дім дістанеться тільки йому, не хочу псувати стосунки, але не розумію, чому маю відмовитися від того, на що теж маємо право. У нас є кредит, який потрібно сплатити, і дитина теж може отримати щось від діда.

Зараз з Оксаною не знаємо, як діяти, я не дав братові чіткої відповіді, сказав тільки, що треба обговорити це з дружиною. Як вирішити це питання, не зруйнувавши стосунків у нашій родині?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

13 − 1 =

Також цікаво:

З життя55 хвилин ago

Життя в атмосфері незавершеності

— Мам, а де мої м’які іграшки? — Сола бегло оглянула кімнату, яка за лічені години перетворилася з затишного гніздечка...

З життя2 години ago

Хитрий пророк

– Добрий вечір, громадяни, сусідка знизу поскаржилась на шум і крики з вашої квартири, – на порозі стояв дільничний, –...

З життя3 години ago

Ваш кіт дуже гучний!

— Вимкніть цю диявольську машину! Я через вас спати не можу! — роздався крик за дверима. Потім хтось почав бити...

З життя4 години ago

Ти знайшла своє місце у світі

— Хоча комусь ти виявилася потрібна. — Не потрібен тобі мій син, він тобі життя зламає. — Неправда, Маріє Григорівно....

З життя4 години ago

Відбитки долі

Сьогодні знову поганий день. — Тарасе, ну що тобі бракує? Дивись – українська – двійка, алгебра – ледве трійка, а...

З життя5 години ago

Це все через тебе

— Оленко Петрівно, там на дитячому майданчику якийсь незнайомий чоловік до вашої Соломійки чіплявся. — Як то — чіплявся? Ганнусю,...

З життя5 години ago

Підіймемося над образою

Давно то було, а досі згадується, як сонце того дня, яке ніби не хотіло заходити… — Ну що, донечко, подумали?...

З життя6 години ago

Вона знову тут

— Сину… — Вибачте, але я вам не син. Мене звати Ярослав. — Ярославе… Ярочку… Сину! Марія Степанівна підняла голову...