Connect with us

З життя

Між двома світанками: вибір, що розриває серце

Published

on

Це мій щоденник, а це — моє покаяння.

Ще студентом я одружився зі своєю першою коханою — Соломією. Були гарячі почуття, бурхливі ночі, і ми швидко опинилися під вінець. Потім — звичайне життя: робота, діти, побут. У нас народилися дві дитини, і, як у всіх, були радощі, були сварки, але ми справлялися. Я думав, що так буде завжди — спокійно, передбачувано. Але доля вдарила мене обличчям об землю, і тепер я на межі провалля, сам себе загнавши у безвихідь.

Мені було майже сорок, коли в нашій компанії у Львові з’явилась вона — Марта. Нова співробітниця, наче знята з обкладинки глянцю — молода, свіжа, з золотистим сміхом. Я не міг не дивитися. Всякий раз, коли вона проходила повз, серце калатало наче божевільне. Я не вірив, що в такому віці можна кохати, як хлопчина. Але Марта теж палала до мене. Її погляди, жарти, випадкові дотики — все це розтопило в мені лід, який я давно забув.

Ми почали зустрічатися. Це сталося ненароком — один вечір, одна мить, і ми вже не змогли спинитися. З Мартою я відчував себе іншим — вільним, молодим, без турбот. Я не думав тоді про зраду. Я був занадто щасливий, щоб вагатися. Вона знала, що я одружений, але це її не зупиняло. Ми ховалися у съємних квартирах у Тернополі, у готелях, далеко від сторонніх очей. Я й не планував залишати сім’ю — думав, що витримаю цей баланс. Ілюзія. Але я так хотів у неї вірити.

Через кілька років Марта сказала, що вагітна. Коли народився наш син, я був у раю. Тримаючи його на руках, не міг повірити: життя, яке здавалося таким стабільним, знову стало новим. З ним повернулися давно забуті емоції. Але разом із радістю прийшла тягар. Я тепер належав двом жінкам. Соломії брехав, що їду у відрядження, а сам мчав до Марти. Я розривався між ними, не знаючи, що обрати. Обидві були мені дорогі — кожна по-своєму. Я любив їх, але нічого не контролював.

З роками Марта змінилася. Материнство зробило її жорсткою. Вона сама виховувала сина, і це її підточувало. Почала скаржитися: «Ти мало приносиш, ми ледве виживаємо. Хіба це життя?» Її слова різали, адже вона ж знала — у мене інша сім’я, інші діти, яких теж треба годувати. Скарги переростали у скандали. Але вдома було не легше. Соломія теж помічала, що грошей меншало. «Де твої заробітки? На що ми живемо?» — кричала вона. Я метався між ними, але всюди чекали лише докори.

Я втомився. Від брехні. Від розриву. Від вічної гри. Кожна тягне мене до себе, а я не знаю, що робити. Соломія — це моя історія, моя родина, матір моїх старших дітей. Покинути її — це зламати мені серце. Але Марта — це моя пристрасть, моє нове життя. Без неї я — не я. Вони обидві — частина мене. Але як довго я витримаю цей біль? Я розп’ятий між ними, і майбутнє — як темний ліс, де кожен крок веде у безодню. Як обрати, коли будь-який вибір уб’є мене?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 − один =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

The Cat Who Waited Until the Very End

In a small café tucked away on Burton Street, nestled among old red-brick buildings and narrow alleyways, theres barely room...

З життя2 години ago

The Cat Who Waited Until the Very End

In a cosy little café tucked away on Burton Street, nestled between old red-brick buildings and narrow alleyways, there was...

З життя3 години ago

The Silent Battle: A Hidden Struggle Unveiled

Emily lingered by the living room window for a few extra moments, cradling a cup of tea that had long...

З життя4 години ago

The Silent Struggle: A Battle Unheard

**THE SILENT STRUGGLE** Eleanor lingered by the sitting room window, cradling a cup of tea gone cold, watching the dusk...

З життя4 години ago

I know they’re my children,” he murmured without lifting his gaze. “But… I can’t explain why—there’s just no bond between us.

“I know they’re my children,” he murmured without looking up. “But… I can’t explain why, theres just no bond between...

З життя5 години ago

Every afternoon, as he left high school, Thomas walked along the cobbled streets with his backpack slung over one shoulder and a wildflower carefully cradled between his fingers.

Every afternoon after leaving secondary school, Thomas walked along the cobbled streets with his backpack slung over one shoulder and...

З життя6 години ago

London, 1971: The City Awoke beneath a Shroud of Morning Mist

**London, 1971.** The city stirred beneath a veil of morning mist, the streets still damp from last nights rain. Gas...

З життя6 години ago

London, 1971. The City Awoke Beneath a Shroud of Morning Mist.

**London, 1971.** The city stirred beneath a veil of morning mist, grey and heavy. The streets still glistened from last...