Connect with us

З життя

«Мне 60 — и я никому не нужна? Да это же самое лучшее событие в моей жизни»

Published

on

Мне 60 — и никто не дергает меня по пустякам? Да это же самое счастливое время в моей жизни!

Всегда думал, что для мужчины наступает пора, когда ты обществу будто бы и не нужен. Дети выросли, друзья звонят раз в полгода, а внуки если и заглядывают, то только перед праздниками. Многие от этого страдают — гоняются за уходящей молодостью, доказывают, что ещё могут быть полезными. А я? Я не дергаюсь. Потому что я ничего не теряю. Я только выигрываю.

Меня зовут Геннадий Петрович, мне шестьдесят. Живу в Ярославле, в маленькой, но уютной квартире, которую обустроил, как душа пожелала, когда ушёл на пенсию. И знаете что? Я не скучаю. Я наслаждаюсь. Мне не звонят каждые пять минут с просьбами, не требуют срочно приехать, посидеть с внуками, одолжить тысячу рублей или выслушать чужие жалобы. И это — не одиночество. Это свобода.

Я годами был «удобным». Слушал чужие проблемы, лез в разборки, давал в долг, хотя самому не хватало. Ко мне шли не потому, что хотели видеть, а потому что знали — Геннадий не откажет. Я был «запасным вариантом», тихой пристанью, жилеткой, в которую можно было выплакаться. Но когда у меня самого наступала чёрная полоса — в ответ молчание. Ни «держись», ни «я с тобой». Пустота.

И однажды я понял: хватит. Надоело быть нужным всем, кроме самого себя.

Теперь у меня есть дни, которые принадлежат только мне. Просыпаюсь — и никуда не спешу. Хожу в баню, читаю газеты, мастерю что-нибудь в гараже. Готовлю шашлык не потому, что ждут гости, а просто потому, что мне захотелось. Сажаю огурцы на даче и ни перед кем не отчитываюсь, зачем потратил деньги на семена, а не на «что-то полезное». Живу, как хочу.

У меня есть внучка. Замечательная девчонка. Видимся по выходным. Обожаю её. Но я не становлюсь бесплатным дедушкой-воспитателем. Я не обязанность. Я — мужик, у которого началась вторая молодость.

Да, вокруг меня не толпится народ. Но те, кто заходит, приходят по-настоящему. Не за помощью, не за одолжением, а просто потому, что со мной хорошо.

Мне не страшно быть одному. Я не одинок. Я наконец-то научился жить в мире с самим собой. А это дорогого стоит.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять − 8 =

Також цікаво:

З життя43 хвилини ago

Принцеса для душі

**Донька для себе** Оксана увійшла до хати й прислухалася. Швидко зняла плащ, взуття й одразу пройшла до кімнати матері. Та...

З життя2 години ago

Ти погана. Я піду до тата.

Уві сні все почалося так нетипово — як і слід було чекати від сновидіння. Щодня молоді люди проходили повз, наче...

З життя3 години ago

Сама жінка з причепом

Самотня жінка з причепом Наталя сама виховувала сина. Чоловік пішов від неї більше десяти років тому. Весь цей час він...

З життя3 години ago

Зателефонуйте, будь ласка!

Ранком Олену переслідувало передчуття, що щось станеться. Хоча все важливе вже давно відбулося. І кохання, і родина, а тепер вона...

З життя4 години ago

На хвилі почуттів

Йшла з серцем замість голови Соломія вийшла з кабінету, побачила, що під’їхав ліфт, і люди почали заходити всередину. — Почекайте!...

З життя4 години ago

Жінка у віці близько сімдцяти років зайшла до магазину одягу.

Жінка літ сімдесяти зайшла до магазину одягу. Вона була в потертій одежі, з розкуйовдженим волоссям і стоптаними сандалями. У руці...

З життя5 години ago

Перемога над смертю

Оксана відкрила очі. Годинник на стіні показував пів на восьму ранку. Поруч висіло фото чоловіка з чорною стрічкою в кутку....

З життя5 години ago

Кожна ніч під місяцем: таємниці мішка з борошном, що рятував життя

Голод гриз їх немилосердно, але щоніч він, при світлі місяця, ховав мішок борошна, який врятував їхні життя. Мене звати Лілія...