Connect with us

З життя

«Мне 60 — и я никому не нужна? Да это же самое лучшее событие в моей жизни»

Published

on

Мне 60 — и никто не дергает меня по пустякам? Да это же самое счастливое время в моей жизни!

Всегда думал, что для мужчины наступает пора, когда ты обществу будто бы и не нужен. Дети выросли, друзья звонят раз в полгода, а внуки если и заглядывают, то только перед праздниками. Многие от этого страдают — гоняются за уходящей молодостью, доказывают, что ещё могут быть полезными. А я? Я не дергаюсь. Потому что я ничего не теряю. Я только выигрываю.

Меня зовут Геннадий Петрович, мне шестьдесят. Живу в Ярославле, в маленькой, но уютной квартире, которую обустроил, как душа пожелала, когда ушёл на пенсию. И знаете что? Я не скучаю. Я наслаждаюсь. Мне не звонят каждые пять минут с просьбами, не требуют срочно приехать, посидеть с внуками, одолжить тысячу рублей или выслушать чужие жалобы. И это — не одиночество. Это свобода.

Я годами был «удобным». Слушал чужие проблемы, лез в разборки, давал в долг, хотя самому не хватало. Ко мне шли не потому, что хотели видеть, а потому что знали — Геннадий не откажет. Я был «запасным вариантом», тихой пристанью, жилеткой, в которую можно было выплакаться. Но когда у меня самого наступала чёрная полоса — в ответ молчание. Ни «держись», ни «я с тобой». Пустота.

И однажды я понял: хватит. Надоело быть нужным всем, кроме самого себя.

Теперь у меня есть дни, которые принадлежат только мне. Просыпаюсь — и никуда не спешу. Хожу в баню, читаю газеты, мастерю что-нибудь в гараже. Готовлю шашлык не потому, что ждут гости, а просто потому, что мне захотелось. Сажаю огурцы на даче и ни перед кем не отчитываюсь, зачем потратил деньги на семена, а не на «что-то полезное». Живу, как хочу.

У меня есть внучка. Замечательная девчонка. Видимся по выходным. Обожаю её. Но я не становлюсь бесплатным дедушкой-воспитателем. Я не обязанность. Я — мужик, у которого началась вторая молодость.

Да, вокруг меня не толпится народ. Но те, кто заходит, приходят по-настоящему. Не за помощью, не за одолжением, а просто потому, что со мной хорошо.

Мне не страшно быть одному. Я не одинок. Я наконец-то научился жить в мире с самим собой. А это дорогого стоит.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

тринадцять − два =

Також цікаво:

З життя10 хвилин ago

Неочікуваний візит: на порозі плачуча свекруха, обманута хитрою суперницею

Пролунав дзвінок у двері. Я відчинила — на порозі стояла заплакана свекруха: виявилося, що коханка обікрала їх дочиста. П’ятнадцять років...

З життя12 хвилин ago

Смело выгнала свекровь — ни капли сожалений

Я выставила свекровь за дверь — и не капли не жалею. Здравствуйте. Хочу поделиться историей, после которой мои нервы до...

З життя14 хвилин ago

На порозі чужої квартири: 25 років потому я найняла свою матір як домробітницю, яка мене не впізнала.

Записи щоденника Хто така дитина без коренів? Ніхто. Лише тінь, що випадково набула форми. — Ти завжди чувa себе тінню?...

З життя43 хвилини ago

Спадок від брата: розповідати його дружині чи ні?

Мене звуть Оксана. Тиждень тому мій брат, Тарас, з’явився на порозі мого будинку в деревні під Житомиром після багатьох років...

З життя1 годину ago

Привела дом в порядок, но наткнулась на недовольство свекрови

Сегодня снова думала о том, что произошло. Знакомство с семьёй Дмитрия началось давно, но сблизились мы только спустя годы. Он...

З життя1 годину ago

З цього дня все зміниться: як жінка навчила чоловіка і сина

«Від сьогодні все буде інакше!» — як одна жінка поставила на місце чоловіка й сина Я не залізна. Я звичайна...

З життя1 годину ago

Забута на порозі: Як через 25 років я прийняла на роботу власну матір

Та знаєш, коли відчуваєш, що ти ніби привид? Таке існування без коріння – це ніщо. Лише оболонка, яка випадково знайшла...

З життя1 годину ago

Після змін – сноха змінила халат на макіяж і спортзал, а син не помічає, занурившись у роботу

Мене звуть Ганна Миколаївна. Мій син, Олег, і його дружина, Соломія, здавалися ідеальною парою, але зараз я відчуваю, що їхня...