Connect with us

З життя

«Мне 68, и я одна: дети отказались принять меня в свой дом»

Published

on

Мне шестьдесят восемь. Одна. Дети отказали мне, вежливо, но твёрдо.

Вдовой я уже давно. Муж ушёл тихо, во сне, без предупреждений. С тех пор дни похожи один на другой — серые, безликие. Работаю, хоть и не ради денег. Просто чтобы в пустой квартире не сойти с ума от тишины. В офисе я ещё хоть кому-то нужна.

Не жалуюсь, просто так получилось. Никаких увлечений, мечт, желаний — всё осталось в прошлом. Возраст — не самое тяжёлое. Хуже — одиночество, которое разрослось по стенам моей двушки в Люберцах, как грибок. Медленно, но неминуемо.

Решилась предложить сыну переехать ко мне. У него трое детей, теснота в их трёшке, а у меня — свободная комната, место для игрушек, запасные одеяла. Казалось бы, логично. Но не тут-то было.

Сын промолчал, но потом позвонила невестка. Голос вежливый, но ледяной.

— Анна Петровна, у нас уже всё устроено. Дети привыкли к своей комнате. Да и вместе жить — сложно. У каждого свои привычки, распорядок.

Поняла. Я для них — лишняя забота. Старуха, которой нужно уступать. А я ведь не требовала многого — просто быть рядом.

Дочь… С ней я бы пожила. Но у неё своя семья, хлопоты. В глаза мне не говорят, что я лишняя, но по взгляду зятя, когда я засиживаюсь на кухне, всё ясно. Добрая она, чай нальёт, пирогом угостит, выслушает. Но чем чаще я у них бываю, тем тяжелее возвращаться в пустую квартиру, где тишина давит сильнее стены.

Они твердят: «Ты ещё молода! Запишись на танцы, в турклуб, найди подруг!»

— Мам, тебе точно будет лучше с нами? — спрашивает дочь. — Ты же будешь чувствовать себя гостем.

— Лучше займись чем-нибудь, — говорит сын. — Музеи, бассейн, курсы…

А я молчу. Как объяснить, что мне не нужны кружки? Мне нужно слышать детский смех утром. Чай, заваренный не только для себя. Кто-то, кто просто спросит: «Как спалось?»

Говорят: «Может, ещё встретишь любовь». Смешно. С моими морщинами, усталыми глазами и памятью, забитой прошлым?

Я живу. Но будто мимо жизни. Мимо праздников, разговоров, того самого смеха, что когда-то грел кухню. Теперь только тиканье часов.

Не жалобы это. Вопрос: почему я стала чужой для тех, ради кого не спала ночами? Я же мать. Бабушка. Своя.

Быть нужной — разве это привилегия только для молодых?

Не знаю, как убедить их. Может, и не надо. Может, гордость велит: «Живи, как есть. Не навязывайся». Но сердце — не про гордость. Оно просто ждёт звонка:

— Мам, переезжай. Нам без тебя пусто.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − 6 =

Також цікаво:

З життя35 хвилин ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...

З життя4 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя5 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя7 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя9 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя12 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя15 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя15 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...