Connect with us

З життя

Мой муж герой для всех, но не для своей семьи

Published

on

Меня зовут Светлана, и я замужем уже шесть лет. Мой супруг Дмитрий — парень хоть куда: руки золотые, сердце широкое, да только всё это добро раздаёт направо и налево всем родственникам, а на семью и времени, и сил уже не остаётся.

У Дмитрия родни — хоть отбавляй. Мама, брат Сергей, тётя Люда с тётей Надей, кузины и даже какой-то троюродный дядя из Подмосковья — у всех вдруг находятся «экстренные» дела, которые невозможно отложить. Никогда. Даже если у нас свадьба, день рождения или сын с температурой под сорок.

До замужества я знала, что Дима — семьянин, но масштабы его «родственного альтруизма» открылись мне уже после переезда в его родной Нижний Новгород. Нам досталась бабушкина двушка — скромненько, но зато своя. Родня обещала помочь с работой, и я, не раздумывая, согласилась. Через пару месяцев мы сыграли свадьбу.

Сначала я думала, что его вечные «помоги дяде с ремонтом», «отвези тётю на дачу» — это временно. Мол, свадьба, переезд, хлопоты. Но нет. Чем дальше, тем больше. Он мог утром копать картошку у мамы в деревне, днём ехать в соседний район чинить брату забор, а ночью — везти тёщного знакомого в травмпункт. Утром он валился без сил, стонал, что «больше так нельзя», а я гладила ему рубашку и варила кофе. Но едва телефон звонил — он снова превращался в родственного супермена.

Я терпела. Молчала. Надеялась, что он одумается. Что поймёт: у него теперь своя семья, дом, дела. Но увы. Вся его энергия утекала «на сторону». А я одна разбиралась с ремонтом, перетаскивала мебель, искала сантехника, потому что дядя-электрик из родни вечно был «очень занят».

Я не скандалила. Говорила спокойно. Напоминала, что я его жена, а не домработница. Он вздыхал, целовал руки, клялся, что «всё изменится», но уже через час снова мчался по первому зову.

Когда я забеременела, мне казалось — вот оно, теперь-то я стану главной. Он заботился, носил сумки, даже суп варил. Мы были по-настоящему близки. Но как только токсикоз прошёл — снова звонки: «Дима, срочно нужно помочь перенести холодильник!», «Племяннику компьютер сломаИ вот сижу я теперь на кухне, пью холодный чай и думаю — может, мне тоже начать звонить ему среди ночи с “экстренной просьбой” вроде “срочно обними меня, а то я забыла, как это выглядит”.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 + три =

Також цікаво:

З життя19 хвилин ago

Привіт! Можна увійти? Я тут з іншого світу.

— Добрий день. Я дружина Юрка. Можна увійти?.. Тиждень медичний інститут гудів перед майбутніми змаганнями з волейболу. Команда лікарів грала...

З життя1 годину ago

Чекаючи на мене

Ось адаптована історія: Почекай мене Микита вийшов із вагона на перон і глибоко вдихнув. У рідному місті навіть повітря інше...

З життя2 години ago

Розлучення? Я вибираю тата!

Чи ви розлучаєтеся? Я залишуся з татом Марійка давно відчувала, що їхні стосунки з Богданом дали тріщину. Відчуття охололи, любов...

З життя3 години ago

Сестра з іншого світу

Сводна сестра Після роботи Віра заїхала до торгового центру. У головного бухгалтера через кілька днів ювілей. Їх відділ доручив Вірі...

З життя4 години ago

Батько-вірність

**Батько-герой** Оксана з торбою продуктів повільно піднімалася сходами на третій поверх, рахуючи щаблі. Так само вони рахували разом із сином,...

З життя5 години ago

Привіт! Я був впевнений, що наша зустріч неминуча…

Минуло вже років з тих пір… Рік тому Дмитро їхав додому з роботи та раптом побачив її. Поки шукав розворот,...

З життя6 години ago

Повернись до мене…

Ори так до мене… Соломія ненавиділа своє тіло. З дитинства вона була повненькою і завжди заздрила худим однокласницям. Скільки вона...

З життя6 години ago

Привіт! Можна увійти? Я тут з іншого світу.

— Добрий день. Я дружина Юрка. Можна увійти?.. Тиждень медичний інститут гудів перед майбутніми змаганнями з волейболу. Команда лікарів грала...