Connect with us

З життя

Мой муж герой для всех, но не для своей семьи

Published

on

Меня зовут Светлана, и я замужем уже шесть лет. Мой супруг Дмитрий — парень хоть куда: руки золотые, сердце широкое, да только всё это добро раздаёт направо и налево всем родственникам, а на семью и времени, и сил уже не остаётся.

У Дмитрия родни — хоть отбавляй. Мама, брат Сергей, тётя Люда с тётей Надей, кузины и даже какой-то троюродный дядя из Подмосковья — у всех вдруг находятся «экстренные» дела, которые невозможно отложить. Никогда. Даже если у нас свадьба, день рождения или сын с температурой под сорок.

До замужества я знала, что Дима — семьянин, но масштабы его «родственного альтруизма» открылись мне уже после переезда в его родной Нижний Новгород. Нам досталась бабушкина двушка — скромненько, но зато своя. Родня обещала помочь с работой, и я, не раздумывая, согласилась. Через пару месяцев мы сыграли свадьбу.

Сначала я думала, что его вечные «помоги дяде с ремонтом», «отвези тётю на дачу» — это временно. Мол, свадьба, переезд, хлопоты. Но нет. Чем дальше, тем больше. Он мог утром копать картошку у мамы в деревне, днём ехать в соседний район чинить брату забор, а ночью — везти тёщного знакомого в травмпункт. Утром он валился без сил, стонал, что «больше так нельзя», а я гладила ему рубашку и варила кофе. Но едва телефон звонил — он снова превращался в родственного супермена.

Я терпела. Молчала. Надеялась, что он одумается. Что поймёт: у него теперь своя семья, дом, дела. Но увы. Вся его энергия утекала «на сторону». А я одна разбиралась с ремонтом, перетаскивала мебель, искала сантехника, потому что дядя-электрик из родни вечно был «очень занят».

Я не скандалила. Говорила спокойно. Напоминала, что я его жена, а не домработница. Он вздыхал, целовал руки, клялся, что «всё изменится», но уже через час снова мчался по первому зову.

Когда я забеременела, мне казалось — вот оно, теперь-то я стану главной. Он заботился, носил сумки, даже суп варил. Мы были по-настоящему близки. Но как только токсикоз прошёл — снова звонки: «Дима, срочно нужно помочь перенести холодильник!», «Племяннику компьютер сломаИ вот сижу я теперь на кухне, пью холодный чай и думаю — может, мне тоже начать звонить ему среди ночи с “экстренной просьбой” вроде “срочно обними меня, а то я забыла, как это выглядит”.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять + 9 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...

З життя5 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя6 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя8 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя10 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя13 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя16 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя16 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...