Connect with us

З життя

Мой муж сравнивает меня с женой друга из-за моих кулинарных навыков: Он игнорирует различия в наших семьях

Published

on

Мой муж, Дмитрий, вечно ворчит, что я не балую его гастрономическими изысками, как жена его приятеля Артёма — Катерина. Она — золотые руки, кулинарный талант, спору нет. Но у неё на это уходят часы, а у меня после работы, детсада и уборки едва силы остаются. Его упрёки режут по живому, будто соль на рану.

Катерина сидит в декрете, да не просто так — жизнь у неё малиной пахнет. Родители, хоть и в разводе, внука обожают: то одна бабушка заберёт на целый день, то дедушка на прогулку увезёт. Проснётся Катька, ребёнка — родным, а сама назад в тёплую постельку. Потом неспешно квартиру приберёт, да за кулинарные эксперименты возьмётся. Вечером Артём приходит — на столе то утка в апельсинах, то тайский суп. И никто её не торопит, не дергает — полная благодать.

Но Дима этого не видит. Для него Катерина — эталон, а я, выходит, лентяйка. «Она же с ребёнком справляется и ещё шедевры готовит! — шипит он. — А у нас вечно макароны да котлеты». Словно ножом по сердцу. Где мне взять эти часы на готовку? Я к восьми утра уже на работе, к семи вечера только за Дашей в сад успеваю. Приходим — хоть что-то быстренько сварганить: гречку с мясом, омлет, щи из холодильника. Едим без претензий, но ему — не угодишь.

Будь у меня столько свободы, как у Кати, я б, может, и фуа-гра с трюфелями лепила. Но если я начну возиться с многослойными тортами, ужин придётся ждать до утра. А Дмитрию всё мало: «Катерина Артёму даже бизе на завтрак печёт, а ты…» Словно моих стараний не замечает. Может, ему развод нужен? Или просто обидеть хочет?

Я рада за Катю — молодец, не скучает, мужа радует. Но почему мой не видит, что у нас жизни разные? Она — в декрете с армией помощников, я — с утра до ночи в разъездах. Его родители раз в месяц Дашу на часок возьмут, не больше. Хоть бы в выходные дал отдохнуть! Нет, ему подавай «что-нибудь особенное». Пять дней в офисе, два у плиты — когда же мне дух перевести?

Устала объяснять, что выкладываюсь по полной. Хоть бы раз увидел не Катины котлеты, а меня — его жену, которая и так наизнанку вывернулась.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × три =

Також цікаво:

З життя3 години ago

ВІН ВІДПОВІВ, КОЛИ ЙОМУ ПРИВІТАЛИ ДОБРОГО РАНКУ…

На розі вулиці Шевченка у Львові стояв манекен у вітрині крамниці з одягом. Він завжди був одягнений однаково: біла сорочка,...

З життя6 години ago

Вони з’явилися, поки ми спали

Вони прийшли, коли ми спали Марія Тарасівна прокинулася від звуку, який не одразу зрозуміла. Легке скрипіння дощок у коридорі, наче...

З життя7 години ago

Вона з’явилася першою

Вона прийшла першою Надія Василівна прокинулася о п’ятій ранку, як завжди. Звичка сорока років роботи на заводі нікуди не зникла,...

З життя9 години ago

Посмішка в обличчі образи

Сміх крізь образи Олена Миколаївна поставила перед онукою миску з борщем і сіла навпроти, уважно спостерігаючи, як Софія розмішує ложкою...

З життя11 години ago

Перша зрада сестри

— Як ти могла?! — кричала Мар’яна, трясучи зім’ятим папером у руках. — Як ти могла підписати цю дурни́цю?! Оксана...

З життя14 години ago

Він обрав не для себе

— Ні, Оленко, ти не розумієш! Я так більше не можу! — Марійка сіпнула подругу за руку так, що аж...

З життя17 години ago

ДИВОВИЖНЕ ЩАСТЯ

ЩАСЛИВИЙ ВИПАДОК —Мамо, залишився останній шанс мати дитину — ЕКЗ. Ми з Кирилом все вирішили. Відмовити нас не вийде. Приймай...

З життя17 години ago

Третя кімната — таємниця, що прихована від чужих

**Щоденник** Сьогодні був важкий день. Знову та сама історія. Як завжди, коли приїжджає мій онук Дениско, він намагається зазирнути у...