Connect with us

З життя

Моя донька у відчаї: сльози та пошуки сенсу життя

Published

on

На мою дочку найшло відчай: сльози та пошуки сенсу життя

Я мати двох дітей — сина та дочки. Вже багато років я вдова. Мій чоловік зміг побачити народження онуків, проте, на жаль, пішов з життя до того, як наші діти вирішили взяти шлюб.

У нашій родині завжди шанували традиції. Ми вірили, що якщо двоє кохають одне одного і хочуть бути разом, то офіційний шлюб — чи то цивільний, чи церковний — є необхідним.

Однак мої діти мали інші погляди. Кожного разу, коли я намагалася переконати їх узаконити стосунки, вони лише усміхалися, називаючи мої переконання застарілими. Вони запевняли мене, що їхнє кохання не потребує печаток та церемоній, мовляв, штамп у паспорті нічого не змінить у їхніх почуттях.

Але життя підтвердило мої побоювання найбезжаліснішим чином.

Одного ранку я почула стукіт у двері. На порозі стояла моя дочка Ганна. В одній руці вона тримала валізу, іншою вела трирічну доньку, а поруч у візочку спав немовля. Її очі повні сліз.

— Мамо, можна я залишуся в тебе на день з дітьми? Богдан нас вигнав… У нього інша… — її голос дрижав.

Я була приголомшена. Як він міг так вчинити? Адже Ганна народила йому двох чудових діток! Я хотіла негайно піти до нього і вимагати пояснень. Але, побачивши стан дочки, обійняла її, поцілувала і вирішила не піднімати цю тему на той момент.

Ганна закінчила педагогічний університет, але так і не почала працювати. Богдан, її цивільний чоловік, наполіг, щоб вона залишалася вдома:

— Мені не потрібні твої гроші. Я хочу приходити в затишний дім, їсти домашню їжу, носити чисті сорочки. Я сам забезпечу нашу родину.

Я вирішила зателефонувати Богдану. Запитала його про сім’ю, про майбутнє. Він спокійно відповів:

— Моє серце тепер належить іншій. Я буду допомагати дітям, але Ганна для мене — минуле.

Відтоді він надсилає нам невелику суму кожного місяця. Моєї пенсії ледве вистачає на нас усіх. Ганна у депресії, постійно плаче і не бачить сенсу в майбутньому.

Тепер вона розуміє, як важливо було офіційно оформити стосунки. Шлюб — це не лише символ кохання, але і захист, особливо для жінок.

Я звертаюся до всіх батьків: переконуйте своїх дітей у важливості шлюбу. Ця “мода” на співжиття без зобов’язань може призвести до трагедій. Сім’я повинна базуватися на традиціях і законах. Лише так ми зможемо захистити наших дітей та онуків від подібних бід.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − два =

Також цікаво:

З життя26 хвилин ago

Таємниці, що зруйнували родину

**Щоденниковий запис** Сьогодні вранці я сидів на кухні у своїй квартирі на околиці Львова, готуючи бутерброди та заварюючи чай, чекаючи...

З життя29 хвилин ago

Життя під владою деспота

Життя під гнітом тирана Коли життя зігнало мене з чоловіком у глухий кут, ми змушені були переїхати до його батька...

З життя30 хвилин ago

«Как ты можешь не заметить меня?»

«Как он может меня не замечать?» — сердито пробормотала Алина, пристально разглядывая своё отражение в зеркале и подправляя макияж. «Ладно,...

З життя1 годину ago

«Побойся Бога, у тебя и так четыре квартиры! А мы с матерью куда, на улицу?»

«Лена, ну ты даёшь, у тебя же уже три квартиры, зачем тебе ещё одна? Нас с матерью что, на улицу...

З життя2 години ago

Зрада в незнайомому домі

Зрада в новому домі Олег і Ярина одружилися й переїхали до нової квартири на околиці Львова. Їх переповнювала щастям: молоді...

З життя2 години ago

Забравши гостинці, пішла назавжди

Я взяла гостинці й пішла назавжди. Була старшою у багатодітній родині, що жила в маленькому селі під Харковом. Усе лежало...

З життя2 години ago

Сюрприз от дочери и зятя за праздничным новогодним столом

В новогоднюю ночь, когда вся наша семья собралась за праздничным столом, моя дочь Алина и её муж Игорь устроили неожиданный...

З життя2 години ago

«Я хочу додому: історія про виселення з власної квартири»

«Тату, я хочу додому»: як мене викинули з рідного помешкання за кімнату Цю історію неможливо читати без сліз. Зрада рідної...