Connect with us

З життя

Моя мама з малюнком у душі, а я — з прив’язкою до дідуся.

Published

on

Моя матір родом із Чернігова, а точніше — з села Димер. Я завжди був дуже прив’язаний до свого дідуся, батька моєї матері. Змалку він брав мене скрізь із собою, навіть на роботу. Я любив слухати його розповіді — історії та спогади, які він пережив за своє життя.

Одного разу я запитав, чи бачив він коли-небудь домовиків. Він відповів, що ні, але зустрічав відьом і навіть вовкулак. Я не знав, хто такі вовкулаки, тож попросив пояснити. Дідусь сказав, що це чарівники, що вміють перетворюватися на тварин і навіть літати.

Розповів він, як після армії працював сторожем на кукурудзяних полях біля Димера. Його завданням було охороняти посіви від злодіїв. Однієї ночі він, як завжди, прийшов до поля десь о дев’ятій. Відразу відчув — щось не так. Повітря було холодним, місяць світив якимось дивним світлом, і все навколо здавалося незвичним.

Він почав обходити поле, але опівночі, сівши на свій стілець, відчув, як його перемагає втома. Раптом його пронизав холод, ніби щось невидиме наближалося.

Раптом із заростей почулися кроки — ніби хтось ходив між кукурудзою. Дідусь схопив рушницю, бо, як колишній військовий, умів користуватися зброєю. Тоді не було поліції, тож кожен дбав про себе сам. Він навів ствол у темряву і крикнув: «Хто там?» У відповідь почувся лише регіт, що пересувався з місця на місце, усе ближче.

Зібравши волю в кулак, він увійшов у поле, тримаючи рушницю наготові. Раптом із заростей вибігла свиня. Він подумав, що це звичайна тварина, і кинувся за нею. Та коли він уже хотів схопити її за хвіст, свиня піднялася на задні ноги і побігла далі. Дідусь остолбенів.

Він навів рушницю, але перед самим пострілом у тварини з’явилися крила, і вона з реготом знялася в повітря. Страх сковав його тіло. Рушниця випала з рук і вдарила його по ногах. Саме біль повернув його до тями. Він перехрестився, схопив зброю і побіг додому, все ще в шоці.

Дідусь казав, що до того чув лише оповідки про вовкулак, але не думав, що колись зустріне одного. Навіть зараз, коли він розповідає цю історію, йому стиглої шкіра. Я йому вірю — адже коли він це говорить, його погляд стає відсутнім, ніби він знову переживає ту ніч.

Ця історія навчила мене: світ повний таємниць, і не все можна пояснити розумом. Іноді треба просто вірити.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

10 + 6 =

Також цікаво:

З життя43 хвилини ago

My Husband’s Poor Grandmother Left Him Her House in Her Will. When We Opened Her Wardrobes, We Couldn’t Believe Our Eyes.

My husband once had a grandmother. He would spend every summer with her in her cottage on the edge of...

З життя43 хвилини ago

I cleaned the house, dressed up, set the table, but no one came. Still, I waited until the very end for my daughter and son-in-law.

When my daughter Charlotte was six years old, my wife passed away. After that, nothing was ever the same. At...

З життя47 хвилин ago

“You Never Really Loved Me—You Married Me Without Love, and Now You’ll Leave Me When I’m Ill… ‘I Won…

You never really loved me, did you? You only married me because you had to. Now youll leave, now Im...

З життя53 хвилини ago

My Own Mother Threw Me Out of Our Flat Because She Cared More for My Stepfather Than for Me!

My own mum kicked me out of our flat because she cared more about my stepdad! Honestly, the happiest time...

З життя10 години ago

“Gran, Oh Gran!” shouted Matthew. “Who gave you permission to keep a wolf in the village?”

Gran! Gran, who said you could keep a wolf in the village? bellowed Matthew as he strode up the cracked...

З життя10 години ago

Why I Refuse to Live with My Daughter’s Family: The Real Reasons Behind My Decision

I dont want to live with my daughters familyand Ill tell you why. My daughter and her family suddenly found...

З життя10 години ago

I’m twenty-nine years old. Maybe I’m the most naive woman in the world, because until recently I thought everything in my family was just fine. And I couldn’t have been more wrong.

I am twenty-nine years old. Perhaps Im the most naive woman in the world, because up until recently, I truly...

З життя10 години ago

I cleaned the house, got dressed, set the table, but no one came. Still, I waited for my daughter and son-in-law until the very end.

When Alice was six years old, my wife passed away. From that moment on, nothing was ever the same. At...