Connect with us

З життя

«Моя машина — мої правила, і я вирішую, кому її давати!» — сказала свекруха

Published

on

«Авто моє, і сама вирішую, кому його давати!» — оголосила свекруха.

Ми з чоловіком, Олегом, молода сім’я, нашому шлюбу всього три роки. Живемо в невеликому містечку під Харковом, де кожна гривня на вазі. Взяли іпотеку на квартиру й тепер витягуємо її з усіх сил, економлячи на всьому. Життя було б трохи легшим, якби не одна помилка, яку Олег зробив ще до нашого весілля. Разом із матір’ю, Ганною Іванівною, вони купили авто, вклавши у нього більшість своїх заощаджень. Машину оформили на неї, а вона обіцяла, що даватиме нам її за першою вимогою. Ці обіцянки виявилися пустими словами, а ми потрапили в пастку, з якої досі не вибралися.

Кожного разу, коли нам потрібна машина, Ганна Іванівна знаходить тисячу причин. То вона поїхала на дачу, то до подруг, то нібито здала авто в сервіс і «забула» нас попередити. «Є ж автобуси, їдьте ними!» — кидає вона, хоча ми завжди просимо авто заздалегідь, за тиждень, а то й два. Якщо дивом вдається взяти машину, свекруха цілий день телефонує: «Коли повернете? Де ви? Чому так довго?» Не тому, що їй терміново потрібно авто — їй просто спокійніше, коли воно стоїть під її вікнами. Це не допомога, а знущання, і кожен такий випадок вражає мене, як ніж.

При цьому Ганна Іванівна не соромиться брати з нас гроші на обслуговування машини. «Ви ж теж їздите, платіть!» — заявляє вона. Страховка, ремонт підвіски, заміна шин — усе за наш рахунок. Ми з Олегом вже вклали в цю машину більше, ніж вона коштує, але прав на неї не маємо. Я пропонувала чоловікові перестати платити і копити на власне авто. Якщо свекрусі так дорогий її автомобіль, нехай сама його утримує! Але Олег вагався, не хотів сваритися з матір’ю. Я бачила, як він розривається між мною та її витівками, і це лише посилювало мою розпач.

Нещодавно наші фінанси трохи вирівнялися, і ми вирішили зробити ремонт у квартирі. Нічого грандіозного — просто оновити стіни та підлогу. Щоб заощадити на доставці, хотіли поїхати за будматеріалами на машині свекрухи. Як завжди, попередили завчасно. Приїхали за ключами, а на подвір’ї пусто. Ганни Іванівни немає вдома, вона поїхала до подруги в сусіднє місто. Олег не витримав. Він подзвонив матері й вперше на неї накричав: «Ти знову нас підвела! Скільки можна?» У відповідь свекруха вибухнула: «Авто моє, і сама вирішую, кому його давати! Ви не маєте права мені наказувати! А те, що ви платите, — це нормально, раз користуєтеся!» Її слова були, як ляпас. Але в той момент у Олега щось клацнуло. Він холодно відповів: «Більше ні копійки не дам».

Настав час міняти резину на зимову. Як за замовленням, Ганна Іванівна подзвонила й почала вимагати грошей. Олег нагадав їй її ж слова: «Машина твоя, то й дбай про неї сама». Вона розкричалася, звинувачуючи нас у невдячності, але чоловік просто кинув слухавку. Вперше він поставив її на місце, і я відчула полегшення. Ми нарешті зможемо збирати на власне авто, не витрачаючи гроші на чуже. Але радість затьмарює біль: Олег посварився з матір’ю, і ця тріщина у їхніх стосунках болить мене. Я ненавиджу конфлікти, але скільки можна терпіти її егоїзм?

Моє серце стискається від несправедливості. Ми з Олегом працюємо до виснаження, щоб виплатити іпотеку, будуємо своє життя, а свекруха бачить у нас лише гаманець для своєї машини. Її обіцянки були брехнею, її турбота — пустим звуком. Я втомилася почуватися зобов’язаною за те, що ніколи не було нашим. Олег зробив крок до нашої свободи, але я боюся, що ця сварка з Ганною Іванівною — лише початок. Вона не з тих, хто здається, і її слова «авто моє» досі звучать у моїй голові, як попередження. Але я клянуся: ми вирвемося з цієї залежності, навіть якщо доведеться пройти крізь вогонь. Наша сім’я заслуговує кращого, і я не дозволю свекрусі відібрати в нас майбутнє.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ять + 17 =

Також цікаво:

З життя41 хвилина ago

Тут я поїм досхочу, а не твою неїстівну страву!” — скрикнув він, але моя відповідь змінила його колір обличчя.

Хоч тут нормально поїм, а не твою манну кашу! буркнув чоловік біля шведського столу. Але моя відповідь у його тарілці...

З життя43 хвилини ago

Загублена таємниця віків

**Щоденник: Давня таємниця** У будинку Богдана та Олени велика радість. Сьогодні весілля їхнього єдиного сина Олега, одружується він на коханій...

З життя2 години ago

71-річна вдова обирає молодого нареченого — і робить йому неймовірну пропозицію

У віці двадцяти трьох років Дмитро Коваленко вже ніс на собі тягар, який був не під силу навіть людям удвічі...

З життя2 години ago

Незвичайний танець прибиральниці: що сховали камери спостереження

**Щоденник Сергія Коваленка** Сонце, наче великий червоний мак, поринало за хатами Києва, а повітря пахло яблуками та димом із сусідської...

З життя2 години ago

—Пане… будь ласка, заберіть мою сестричку… вона давно не їла — цей голос порушив ранковий гамір на вулиці.

Пане будь ласка, заберіть мою сестричку вона давно не їла цей голос різко перервав ранковий галавулиці, змусивши Ігора Левшина різко...

З життя2 години ago

Дочка боялася залишитися з бабусею, поки я на роботі: я вирішила встановити приховану камеру і побачила щось жахливе

Донька боялася залишатися з бабусею, поки я на роботі: я вирішила встановити приховану камеру й побачила щось жахливеКоли донечка була...

З життя3 години ago

У якому віці зрозуміла, що страшніше за самотність — бути непотрібною серед людей

Лиш у пятдесят пять я збагнула, що найжахливіше це не пусті стіни, а будинок, забитий людьми, яким ти набридла. Знову...

З життя3 години ago

Вічна любов

**Кохання на все життя** У чотирнадцять років на Оленку обрушилися хатні клопоти, догляд за хворою матірю, та ще й треба...