Моя сестра безжально вигнала мене на вулицю.

Моя сестра без жалю вигнала мене з дому.

Моя сестра Оксана завжди була для мене найважливішою людиною на цьому світі. Після смерті наших батьків ми пообіцяли одна одній завжди допомагати і підтримувати одна одну.

Коли мій син став дорослим, він переїхав до столиці, а я залишилася у Львові. Потім я розлучилася з чоловіком і втратила власний дім.

У цей час моя сестра дозволила мені жити у своїй квартирі, адже вона рідко бувала вдома і часто їздила за кордон.

Оскільки я працювала у фірмі свого колишнього чоловіка, я опинилася не лише без житла, але й без роботи. Жити стало важко, спочатку я витрачала заощадження, а згодом знайшла роботу покоївки. На той момент я прожила в Оксани вже більше двох років.

Настав день, коли сестра сказала, що я маю скоро виїхати з квартири, адже вона вирішила її здавати і вже розмовляла про це з рієлтором.

Не знала, що їй сказати, і єдине, що вдалося вимовити, це “Добре”. Я так розлютилася, що аж важко було дихати. Треба було заспокоїтися і подумати, що робити далі, куди йти, це була справжня проблема.

Коли Оксана повернулася до своєї квартири, вона щебетала щось про рахунки на комунальні послуги і зустріч з рієлтором, але я навіть не могла зосередитися на її словах. Того ж вечора вона полетіла на Кіпр на чотири місяці, така щаслива. Я завжди раділа за неї, коли вона була в такому стані, але не цього разу.

Мене не покидала лише одна думка — де тепер я знайду житло, бо оренда невеличкої квартири у Львові коштує багато, а моя зарплата покриває лише оренду сарайчика на околиці міста. Почала роздумувати над різними варіантами, але нічого вартого уваги в голову не прийшло.

Місяць потому задзвонив дверний дзвінок.

Зайшла якась дівчина й сказала, що вона рієлтор моєї сестри, а потім попросила мене негайно залишити квартиру, оскільки орендарі мали заїхати тієї ж ночі. Я почала пояснювати їй, що не маю куди переїхати, і що сестра мені нічого не сказала. Але вона навіть слухати не хотіла. Я намагалася зателефонувати Оксані, але у нас була різниця в часі, і на Кіпрі вже була глибока ніч.

Зібрала речі та вийшла надвір. Цю ніч я провела на дитячому майданчику. Вранці отримала від сестри повідомлення: “Кохана, пробач, що так вийшло. Думаю, ти вже знайшла собі нове місце для життя”.

Її слова розірвали моє серце на мільйон частин. Як вона могла це зі мною зробити? Це ж була моя рідна сестра!

Добре розуміла, що їй потрібні гроші, але не могла збагнути, чому вона поставила мене перед фактом?

Мені було сумно, що гроші стали важливішими за найближчих рідних.
Мені вдалося орендувати маленьку кімнату в старому будинку на околиці міста. З часом знайшла кращу роботу, і стало трохи легше.

Зараз сиджу в своєму маленькому куточку, наче мишка, намагаючись не заважати, щоби знову не втратити це місце.

Було дуже боляче, що Оксана так і не попросила вибачення за цей інцидент.
Згодом вона почала дзвонити й запитувати, як у мене справи. Але тепер у моєму серці для неї більше немає місця, і я відповідаю, що в мене все добре, як у всіх.

Ось лист, який ми отримали від читачки зі Львова. У цьому листі немає злості до сестри, лише заклик берегти тих, хто дороге нашому серцю. Зрозуміло, що вона має образу, але якщо щиро попросити вибачення, людина здатна пробачити все.

Поміркуй над цим, можливо, ти ненароком образив когось, і зараз саме час попросити в цієї людини вибачення.