Моя свекруха вилила на мене відро води, щоб розбудити, але такого розвитку подій вона точно не очікувала!

Моя теща вилила на мене відро води, щоб розбудити, але не очікувала такого повороту подій.
Ми з чоловіком одружені вже два роки, але його мати мене ніколи не приймала. Вона впевнена, що її син заслуговує на кращу, і робить усе, щоб нас розєднати.
Спочатку я ігнорувала її зловтішні зауваження, але з часом вони стали гострішими й образливішими. Щоб я не робила завжди було мало.
Мій чоловік знав про все. Та постійно запевняв, що це тимчасово, що мати звикне і що в глибині душі вона добра людина.
Але одного ранку вона увірвалася до кімнати й вилила на мене відро крижаної води, крикнувши: «Піднімайся, ледачиця!» Я прокинулася від шоку, мокра й розгублена.
Коли я запитала, навіщо вона це зробила, теща відповіла владним тоном: «У моєму домі не сплять до полудня! Усі встають рано!»
Я глянула на годинник: була шоста ранку, неділя. Я не змогла стриматися. Тремтячим від обурення голосом я сказала: «Я маю право відпочивати! Це мій єдиний вихідний.»
Вона навіть не спробувала зрозуміти, лише зробила холодний погляд і відрізала: «Які ще права? Поки живеш під моїм дахом, забудь про них! Тут діють лише мої правила!»
Це була остання крапля. Вона перетнула всі межі, і я зрозуміла час діяти.
Я розповіла чоловікові все, дійшовши межі, але з рішучістю в серці.
Я пояснила, наскільки принизливою була поведінка його матері і як це мене вразило.
Сказала, що більше не можу терпіти таке ставлення, особливо від людини, яка повинна бути рідною, а не тираном.
Я не вимагала, щоб він обирав між нею й мною, але хотіла чіткої позиції.
Його підтримка та межі в стосунках із матірю були мені потрібні.
Він помовчав.
А потім подивився мені в очі й сказав: «Ти права. Ми з тобою це головне. Нам треба піти й жити своїм життям.»
Ми вирішили піти разом, подалі від отруйного впливу його матері.