Connect with us

З життя

Моє раннє кохання і зруйновані мрії про сім’ю

Published

on

Ми одружилися з моїм чоловіком дуже рано, я лише закінчила школу. А після того, як у нас вже було двоє дітей, чоловік зізнався, що зраджував мені і подав на розлучення.

Ми з Сергієм одружилися, коли я тільки-но закінчила школу, а він уже добре заробляв і забезпечував нашу родину. Для мене це були чималі гроші, але й різниця у віці у нас була шість років.

Майже відразу після весілля я подарувала чоловікові синка. А через два роки народила доньку. Жили ми у двокімнатній квартирі Сергія. Впоратися самій із двома дітьми було складно, але мені дуже допомагала свекруха. Я їй безмежно вдячна. Вона завжди приходила тоді, коли була потрібна допомога, ніби знала.

Я була гарною господинею, вміла смачно готувати, у квартирі завжди було чисто і затишно. Коли моїй донечці було два роки, я вийшла на роботу – нянею в дитячий садок. Звісно, зарплата була невелика, але хоч щось.

Згодом я все більше зосереджувалася на дітях, віддавала їм останнє і про себе забувала. Думаю, це поширена помилка багатьох мам. Я почала радіти речам, які віддавали родичі, перестала фарбуватися і купувати косметику. Зазнала зміни і поведінка чоловіка – він став холоднішим, часто зникав на роботі, а вдома ми зовсім не спілкувалися. Відчувалася віддаленість.

Одного дня чоловік прийшов додому й сказав, що зраджував мені і подає на розлучення. Я була вражена. Проплакала багато днів. Та потім прийшла моя свекруха, витягнула мене в торговий центр на закупи. Було шкода витрачати гроші на себе, але я зрозуміла, що це варто того. Ми купили багато косметики і одягу, відвідали салон краси. Я почала більше собі подобатися.

Після цих змін я стала помічати увагу чоловіка. Все потрохи почало налагоджуватися. Слава Богу, до розлучення не дійшло. І все це завдяки моїй улюбленій свекрусі. Довіку їй вдячна.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

13 − 4 =

Також цікаво:

З життя20 хвилин ago

Ваш кіт дуже гучний!

— Вимкніть цю диявольську машину! Я через вас спати не можу! — роздався крик за дверима. Потім хтось почав бити...

З життя1 годину ago

Ти знайшла своє місце у світі

— Хоча комусь ти виявилася потрібна. — Не потрібен тобі мій син, він тобі життя зламає. — Неправда, Маріє Григорівно....

З життя1 годину ago

Відбитки долі

Сьогодні знову поганий день. — Тарасе, ну що тобі бракує? Дивись – українська – двійка, алгебра – ледве трійка, а...

З життя2 години ago

Це все через тебе

— Оленко Петрівно, там на дитячому майданчику якийсь незнайомий чоловік до вашої Соломійки чіплявся. — Як то — чіплявся? Ганнусю,...

З життя2 години ago

Підіймемося над образою

Давно то було, а досі згадується, як сонце того дня, яке ніби не хотіло заходити… — Ну що, донечко, подумали?...

З життя3 години ago

Вона знову тут

— Сину… — Вибачте, але я вам не син. Мене звати Ярослав. — Ярославе… Ярочку… Сину! Марія Степанівна підняла голову...

З життя3 години ago

Час минає, а люди змінюються

Часи завжди однакові, лише люди різні — Тетяно, в тебе хоч крапля совісті залишилася?! — тремтячим голосом промовила Оксана до...

З життя4 години ago

Фортуна усміхнулась

**Щоденник Олесі Коваль** Так мені пощастило… — Олесю, дай пояснити! — На порозі стояв задиханий Богдан. — Що вам від...