Молода дівчина поступилася місцем у транспорті, хоча й сама почувалася недобре.

Лєра піднялася зі свого місця в автобусі, поступаючись місцем літній жінці. Але їй самій було не по собі.
“Ох, може й мені скоро хтось місце в автобусі поступиться?” – промайнуло в голові.
Тільки не з нею!
Тільки б все обійшлося, тільки б пронесло.
Лєра вже клялася, що носитиме пояс чесноти, зашиє, зав’яже, буде обходити чоловіків стороною, щоб не було спокуси…
Тільки не це!
Цього року вони з компанією святкували Новий рік. Готувались довго. Забронювали кафе з каміном, просторим залом, замовили програму.
Закусок було небагато: студенти, звідки ж розкіш.
Головне — там вони будуть разом: вона і Діма! І всі вже переконаються, що вони — справжня пара. Без заперечень!
До святкування їхні з Дімою майбутні дні виглядали як райські картинки з реклами про миючі засоби та їжу. Саме так уявлялося сімейна ідилія, щастя в біло-рожевих тонах.
А зараз ці тони перетворилися на сірий тягучий туман новини: у Діми є дівчина і вона чекає дитину. І вже на доброму терміні. От-от…
Саме в тому кафе, їй, по великій таємниці, цю новину повідомила однокурсниця, саме там Лєра з’ясовувала стосунки з Дімою, а він клявся, що це помилка, бурмотів щось про випадковість і про “сама винна”.
Саме там Лєра з горя перепила, і додому її приволік однокурсник Коля, який давно і безнадійно її любить.
Коля завжди дивився на неї: на лекціях, на зборах, на вулиці і в подорожах. Навіть коли він бігав по футбольному полю в смішних шортах, встигав дивитися на неї. Коля був хорошим футболістом, грав за університет, а вони ходили вболівати всім курсом.
Лєрі, хоч і лестило це, але було байдуже.
Вона відразу закохалася у високого і дуже цікавого старшокурсника Дмитра. Він був мрією, як принц з диснеївських мультфільмів.
Лєра дуже любила свою бабусю. Вони часто розмовляли про найінтимніше.
– Бабусю, а як зрозуміти: любиш чи ні, як визначити – той це, з ким проживеш усе життя, як ви з дідом?
– А ти уяви його в мріях. Уяви його в родині. Ось яким він має бути? Ось такого й обирай.
Діма був таким.
Совсім недавно, нарешті, і він звернув на неї увагу, зав’язалися стосунки, Новий рік… і тут – таке! Сенсація…
Здавалося, більших бід і не буває. Хотілося помститися. А для помсти під рукою був Коля.
Ту ніч, коли він приволік її додому, Лєра пам’ятала ледь-ледь.
Здається, вона поводилась огидно.
Його батьки поїхали кудись святкувати.
Вранці Лєра прийняла душ і, загорнувшись в халат господині, попрямувала на кухню. Коля напоїв її кавою, і вона довго виливала йому душу. Потім вони вирішили випити шампанського, і раптом стало так добре…
Ось тільки б тоді подумати головою! Якби ж подумала…
Але тоді Лєра думала якимось іншим місцем. Безвідповідальність завжди була причиною її бід.
Вона сама потягнула Колю в спальню.
– Адже пошкодуєш потім, – попереджав він.
– Не пошкодую!
Потім вони вже ні про що не думали. Та й не було в Колі вдома нічого такого, що перешкодило б тепер не шкодувати і взагалі забути про те, що сталося. Не думав, не гадав, що сьогодні у нього трапиться таке. Про Лєру він тільки мріяв і не смів сподіватися, не підготувався.
І ось тепер Лєра їхала в аптеку. Потрібно було купити тест на вагітність.
Вчора вранці її знудило. І Діана, сусідка по кімнаті, раптом припустила…
Лєра так злякалася, що її знудило знову. Невже?
Чи даремно доїла салати?
Вона намагалася порахувати дні, але зовсім заплуталася.
Ну, добре б від коханого Діми, хоч він і той ще… але хоч почуття є. Але ж ні – від Колі, від випадкового зв’язку.
Виходить, вона, як та, що вагітна від Діми. Що за дурня! Навкруги вагітні!
І невже зараз, крім салатів, у неї в животі ще й дитина – маленький хлопчик… або дівчинка. І вже жива… Чи живий…
Вона провела весь вчорашній день у мізерності, а сьогодні, проводивши Діану до бабусі, поїхала до аптеки.
– Вам які: дешевше чи дорожче? – досвідчена аптекарка, ще не чекаючи відповіді, взяла в руки дешеві.
– А скільки коштують дорожчі? Ой, ні, давайте дешевше…
– Один, два?
– Один…
Фінанси не співали арії. Краще б вона поїхала додому до мами на Новий рік!
Ех, повернути б час.
Другий курс! Яка дитина? Це означає: прощавай, навчання, прощавай, нормальна родина, і молодість, також прощавай. Життя – воно ж смугасте. То твоя одна смужка, то й дві…
“От не думала, що приєднаюся до числа вагітних, які повертаються додому до мами з животом:
– Доброго дня, мама! Скажи, а в нашій родині вагітні були?”
Лєра кожного першого квітня казала мамі, що вагітна. Мама навіть звикла, одразу дивилася на календар. Ось буде ж то нестандартне перше квітня для мами.
Ох, матусі!
Лєра їхала назад і згадувала, як бабуся її наставляла:
– Гляди, Лєеро, не шустри! Пильнуй себе. А то повернешся вагітною, як Лізка наша Вальчина.
У бабусі був великий життєвий досвід, вона вміла спрямувати на істинний шлях.
В гуртожиток, вона летіла стрімголов. Ось зараз усе з’ясується, зараз вирішиться вся її подальша доля.
Процес проявлення смужок був неймовірно довгим. І Діана втекла до бабці! Наче не могла підтримати подругу у важкий момент!
На упаковці написано: дивитися через 3-5 хвилин. Лєра поклала смужку на підвіконня у туалеті і відвернулася.
Дивні люди! Так три чи п’ять? Лєру пробивала лихоманка, три хвилини тягнулися, як три години, а потім, на всякий випадок – ще трохи і ще….
І ось вона повернулася:
– Ооооо! – тільки й змогла видушити Лєра.
На паличці явно проступала друга смуга. Вона була не такою яскравою, як перша, але була…
Не може бути! Цього не може бути!
Може помилка?
Дві! Смужки були дві. У голові металися хаотичні думки.
“Яка дитина? А я ж пила шампанське! Йому ж шкідливо! А раптом він вже хворий? Ні!”
Лєра подивилася на свій живіт і поклала на нього долоні, наче хотіла захистити того, хто там вже жив, від лих.
У планах була поїздка додому, до мами, але тепер… Тепер вона вже не знала, що робити. Напевно, треба до лікарні, щоб точно сказали. Або зателефонувати Діані.
Але Лєра знала, що нормальних порад від тієї не отримає, а лише почує “охи та ахи”. Й бабусі розповість.
А ось кому захотілося зателефонувати одразу, так це Колі. Домовилися зустрітися біля гуртожитку.
Морозне повітря знову підбадьорило.
– Ну, як ти? – ніжно питає Коля.
– Помираю потихеньку…
Лєра розповіла.
Коля! Що ж Коля? Коля відреагував, як і очікувалося – він зрадів. Підхопив її, підняв, а потім злякався, що навредить тому, хто вже всередині і швидко відпустив.
Він запропонував кафе, але Лєра відмовилася. Її морозило, боліла голова, від вигляду їжі вернуло. Невже, так буде всю вагітність?
Коля відразу запропонував одружитися якнайшвидше, він навіть не розглядав ніякі інші варіанти. Але боявся. Боявся, що Лєра не захоче за нього заміж.
Коля був славний. Стало набагато легше усвідомлювати, що в цій ситуації вона не одна. Набагато спокійніше.
Лєра раптом згадала розмову з бабусею про те, яким має бути обранець.
А дійсно: душа у нього як у Колі. Ось він буде чудовим батьком – дбайливим і люблячим. Та й чоловіком. Вміє любити.
Кохання, звичайно, до Колі у Лєри не з’явилось, але якась ніжність з’явилася. Тепер він не дратував, він був — справжній друг.
Справжній друг тепер піклувався про неї в усьому. Вона захворіла, до мами не поїхала, і Коля носив їй продукти і ліки. Вони лазили разом по інтернету, шукаючи, що вагітним можна, а що не можна. Здавалося, що Колі це було навіть важливіше, ніж Лєрі.
– Я дівчинку хочу, щоб як ти, смілива була і гарна. А ти?
– А я хлопчика, щоб надійний був, як ти.
Повернулася Діана і заявила:
– Ох, Лєра, дивлюся я на вас і заздрю. Ось ідеальні відносини. Пощастило тобі з Колею!
Тим часом історія з Дімою розгорталась теж. У нього народилась дочка, точніше, у його дівчини, а він пішов у відмову. Не визнав, на себе не записав.
Зустрілися вони і з Лєрою, Діма впросив. Спочатку Діма скиглив, що не впевнений у батьківстві, потім, що просив зробити аборт, потім почав зізнаватися в коханні Лєрі.
А Лєра зрозуміла – все пройшло. У неї немає ніяких почуттів до Дмитра.
Її справжній принц сьогодні взяв і записав її на прийом до жіночої консультації.
Ех, Коля! Такий дбайливий!
Але до консультації вона не пішла… Точніше, пішла туди пізніше.
Приходить те, чого взагалі не буває у вагітних жінок. Вона купила тест дорожчий, і він показав негатив: вагітності немає, – чітко сказав він.
Коля знав про все, що відбувається, приховувати від нього нічого взагалі не хотілося.
Потім Лєра обстежилася: ніякої вагітності не було, можливо легкий запальний процес, ну і, ймовірно, новорічні салати…
А ще бракований дешевий тест! Хай йому грець ця бідність!
Хоча, може й не варто так вже лаяти ці дві смужки. Якби не вони…
Потрібно було бачити Колю…
Вони сиділи у парку з відстанню один від одного, він низько опустив голову.
– Чого, Лєр, тепер все, так?
– Чому це? Лікарка сказала – я здорова, завагітніти цілком зможу.
– Я про нас, про нас з тобою.
– Так і я про нас. Знаєш, вагітність – це такий вірус, який носять чоловіки, а хворіють жінки. Я одна не справлюся.
Коля підбадьорився.
– Ти серйозно? Ми не розлучаємося?
– Ех, Коля! Ти так і не зрозумів? Та невже я через вагітність пішла б заміж? Ні за що! Я тільки з коханням. А ти? Ти все ще хочеш на мені, на дурепі, одружитися?
– Ну… – він випрямився, подивився на Лєру і сказав, – Я подумаю…
Лєра подивилася на нього, побачила веселі іскорки в його очах і кинулася обіймати.
Який він гарний – її принц!