Муркотливий герой рятує від біди

Котик захистив від біди

Я придбала однокімнатну квартиру в старому районі міста. Місце не найкраще, але великих грошей у мене не було, тож обирала з того, що є. Квартира велика та світла, стелі високі. Лише під’їзд брудний і старий, а на вулицях майже немає молоді. Проте я була щаслива, бо це була моя перша велика покупка.

За роки, проведені в гуртожитку, я забула, що таке власний куточок. З часом квартира почала здаватися мені холодною і дуже порожньою. Втім, вона й справді була порожньою. Меблів у мене було зовсім мало, штори ще не купила. Планувала обзавестися цим майном поступово.

Вечорами в квартирі чулося відлуння і мої власні кроки. Це трохи мене напружувало і навіть лякало, але робити було нічого. Купівлю всіх меблів і ремонт одночасно я фінансово не могла собі дозволити.

Однієї ночі я прокинулася від того, що задихаюся. На грудях ніби лежало щось важке. Кожен вдих давався важко. Я спробувала піднятися, але не змогла. Мене ніби притиснуло до ліжка. У страху я крутила головою, намагаючись вийти з цього стану. В якийсь момент мені стало легше. Я змогла вдихнути вільно. Пожадливо ковтаючи повітря, я почула, як рипнули підлоги, ніби хтось вийшов з кімнати. Підлога в квартирі була стара, і під час ходьби дошки рухалися.

Я перелякано озирнулася навколо, але нічого не виявила. Колеги на роботі, вислухавши історію, сказали, що це міг бути сонний параліч. Хтось навіть порадив звернутися до лікаря, але я вирішила поки почекати. Можливо, це було випадкове явище.

Проте, через пару ночей все повторилося. Я знову задихалася, а тоді хтось утікав з кімнати. Цього разу, крім рипіння дошок, я почула легеньке постукування, ніби у втікача були дуже довгі нігті. Але й цей випадок не змусив мене піти до лікаря. Два тижні я спокійно жила, доки дивний стан не повторився. Цього разу, крім відчуття важкості, з’явилося відчуття стиснутого горла. Я задихалася, майже втрачала свідомість. У якийсь момент мене відпустило, і знову почулися кроки.

Вранці я виявила на шиї дивні сліди. Це були синці. Хтось дійсно душив мене вночі. Я серйозно злякалася і не стала повертатися в квартиру.

Дві ночі я провела у подруги. Вона потягла мене до ворожки, яка запевнила, що на мене навели порчу і обіцяла звільнити від неї. Разом ми поїхали до мене в квартиру. Екстрасенс довго проводила якийсь обряд. Вона запевнила, що зняла порчу і тепер я можу спати спокійно. Я розрахувалась із жінкою, і вона пішла.

Я лягла спати з мирною душею, але вночі мене знову душили. Я прокинулася від відчуття важкості, мені не вистачало повітря. Хапаючись за свою шию, я відчула на ній чиїсь шорсткі, дуже холодні руки. Я спробувала закричати, але марно. Тоді я спробувала розтиснути хватку невідомого, у відповідь залунало шипіння. Я вже чітко усвідомлювала, що хтось душить мене, сівши на груди. Наша сутичка тривала деякий час. Потім сутність відпустила мене і знову втекла з кімнати, стукаючи нігтями по підлозі.

Налякана я вибігла з квартири. Постоявши кілька хвилин на сходовій клітці, зважилася повернутись. Заснути я вже не могла. Увімкнула світло і просиділа до ранку на кухні.

На роботі всі помітили моє сіру, втомлену обличчя. Я не стала говорити колегам, що сталося, і просто послалася на втому. У квартиру повертатися було страшно, тому я попросилася ночувати до подруги. Але треба було забрати з дому речі, тож після роботи я поїхала спочатку до себе.

Піднімаючись сходами, я зустріла свою сусідку бабу Галю. Вона несла в руках коробку. Літня жінка зупинила мене і запитала, чи не потрібне мені кошеня.

Я заглянула в коробку. У ній сидів милий білий котик з добрими оченятами. Баба Галя розповіла, що підібрала маля біля магазину і тепер шукає йому господаря. Не знаю, чим я керувалася, але чомусь погодилася взяти котика собі. Мабуть, мені було страшно повертатися в квартиру самій навіть на кілька хвилин. З котиком на руках я відчинила двері в свою оселю. У кімнатах було тихо. Я випустила котика, а сама пішла в спальню збирати речі. Через кілька хвилин я почула, як мій пухнастий улюбленець голосно зашипів.

Я забігла на кухню. Кіт стояв посеред неї і, втупившись кудись в куток, голосно шипів. Його шерсть стояла дибки. Я не розуміла, що відбувається.

Кіт рішуче підбіг до стіни і почав дерти старі шпалери. Вони залишились від попередніх власників. Я хотіла відтягти його, але потім згадала численні історії про те, що коти відчувають потойбічні сили. Разом з моїм пухнастим другом я почала здирати зі стіни шпалери. У кутку я побачила заглиблення, заклеєне газетами. Віддерти їх я виявила дивний згорток. Діставши його і розгорнувши, я мало не зомліла. Усередині лежали кістки, пір’я, сіль і невелике фото. Зі старого знімка на мене дивилася стара, потворна бабуся. Очі її були зовсім бліді, ніби без зіниць. Здавалося, що фотографували її вже мертвою.

Я чула про таку традицію. Мовляв, померлих родичів фотографували на пам’ять, оскільки за життя таких фотографій було зазвичай мало. Я дістала з шафи тарілку, висипала туди вміст підкладу разом із фотографією і запалила. Кухню наповнив гидкий запах. Мені довелося навіть заткнути ніс. Мій кіт мовчки спостерігав за спаленням. За спиною я чула кроки старих, кістлявих ніг. Сутність билась в агонії, відчайдушно бігаючи по всій квартирі.

Невдовзі стало тихо. Я спалила вміст згортка дотла. Відчинила вікна, щоб вивітрився неприємний запах, взяла кота, речі і поїхала до подруги. Переночувавши у неї одну ніч, я повернулася до себе в квартиру. Я помітила, що в кімнатах стало тепліше, а відлуння майже пропало. Можливо, справа була не в порожнечі, а в тому, що хтось постійно ходив за мною.

Через місяць я знову випадково зустріла бабу Галю. Подякувавши їй за подарунок, я почула від неї щось дивне:
– Я завжди помічала, що мешканці тієї квартири погано сплять, – зітхнула літня жінка. – Мабуть, це все через відсутність котика. Тварини — наші головні цілителі.

Я задумалася над її словами. Хотіла було запитати, що їй відомо про дивну квартиру, але коли відкрила рот, зрозуміла, що баба Галя вже пішла. Більше ніхто не турбував мій сон, а поруч завжди посопував мій пухнастий захисник.