Connect with us

З життя

Ми голодували заради щасливого майбутнього дітей, але в старості залишилися самотніми.

Published

on

Усе життя ми з чоловіком прожили заради дітей. Не для себе, не для якогось успіху, а саме для них — наших трьох любих донечок, яких ми вирощували, пестили та жертвували всім, що мали. Хто б міг подумати, що наприкінці цього шляху, коли вже немає здоров’я, немає сил, поруч виявиться лише біль і самотність, а не вдячність та турбота.

Ми з Олексієм знали одне одного з дитинства — жили в одному дворі, вчилися в одному класі. А коли мені виповнилося вісімнадцять, одружилися. Весілля святкували скромно, грошей майже не було. За кілька місяців я дізналася, що вагітна. Тоді Олексій кинув навчання, щоб піти на дві роботи — лише б прогодувати сім’ю.

Жили в бідності. Бували дні, коли їли тільки картоплю, але не скаржилися. Ми знали, заради чого це все. Мріяли, щоб наші діти не знали злиднів, не відчували тієї нужденності, в якій довелося жити нам. Коли трохи поліпшилося, я знову завагітніла. Було страшно, але ми з чоловіком навіть не вагалися — будемо ростити. Адже це наша дитина.

Тоді у нас не було жодної допомоги. Ніхто не підтримував, не приходив посидіти з дітьми. Моя мама померла рано, а свекруха жила в іншій області й була зайнята собою. Я проводила дні на кухні та в дитячій кімнаті, а Олексій пропадав на роботі, повертаючись пізно ввечері — з втомленим поглядом і пошарпаними від холоду руками.

До тридцяти років я народила третю. Важко? Так. Але ми й не сподівалися, що буде легко. Життя нас не пестило. Ми просто йшли вперед. Крок за кроком, крізь кредити, виснажливу працю, ми домоглися того, що двом старшим донькам купили квартири. Скільки безсонних ночей це коштувало — знає лише Господь. А найменшу ми відправили на навчання за кордон — вона мріяла стати лікарем. Ми взяли черговий кредит і сказали: «Ми впораємося».

Роки летіли, ніби на швидкості. Діти виросли, розлетілися. У них своє життя. А у нас настала старость. Не повільна та спокійна, як хотілося б, а різка — з діагнозом для Олексія. Він слабшав, танув на очах. Я доглядала за ним сама. Жодних дзвінків, жодних візитів.

Старша донька, коли я подзвонила, з проханням приїхати, відповіла роздратовано:
— У мене свої діти, свої справи. Я не можу.
Але знайомі розповіли, що бачили її в кафе з подругами.

Серединна звела все на роботу, хоча того ж дня виклала ффото з відпочинку на узбережжі ЧорвоноФото з відпочинку на узбережжі Чорного моря, а мені лишилося лише дивитися на ці усміхнені обличчя й мовчати.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 4 =

Також цікаво:

З життя33 хвилини ago

Танець вдвох: історія, розпочата з несподіваного кризи

Танець для двох: історія, що почалася з гіпертонічного кризу Ніна Степанівна прибула до невеличкого санаторію в Карпатах, сподіваючись уперше за...

З життя2 години ago

Це точно не випадковість

Це точно не було випадковістю. Олена йшла на дискотеку, мов на крилах. Коротка джинсова спідниця, облягаючі легінси металевого відтінку, білосніжні...

З життя2 години ago

Горькая правда моей жизни: свекровь заменившая мать

Свекровь роднее крови: горькая исповедь Эта история о том, как одна женщина стала мне настоящей матерью, а та, что родила...

З життя2 години ago

Любов, яка ніколи не існувала

**Любов, якої не було** Автобус зупинився на перехресті в центрі Полтави, коли Андрій побачив її губи. Дівчина струшувала з рукава...

З життя3 години ago

Как вежливость обернулась скандалом во время визита родственников

Родня в гостях: как моя покладистость обернулась кошмаром Быть доброй — словно носить воду в решете. Особенно когда родственники считают...

З життя4 години ago

Непрощений випадковий гріх

— Оля, що з тобою?! — злякалась Наталя, побачивши, як подруга поблідла, втупившись у екран телефону. — Надя померла… —...

З життя4 години ago

«Он выгнал меня, обвиняя в детской болезни: “Ты не мать, а наказание”»

Он выставил меня за дверь, обвинив в болезни ребенка: «Ты не мать, а проклятие». — Что ты наделала?! Это из-за...

З життя4 години ago

Реальність поруч із кіно

Не як у серіалі, але майже Марія обожала мелодрами і мріяла, щоб її життя було схожим на екранні історії, де...