Ми обмінялися чоловіками з подругою.

Замінили ми наших чоловіків з подругою.

– Олександр мене просто не розуміє, – жалілася Олеся. – Я його прошу про одне, а він робить зовсім інше! Начебто спеціально. Та й взагалі, Сашко останнім часом став таким грубим і неуважним!

Олеся та Поліна були найкращими подругами і зараз, сидячи в кав’ярні, ділилися одна з одною, скаржачись на чоловіків.

– А мій Микитка надто м’який і якийсь полохливий, – зітхнула Поліна. – Вчора ходили до кінотеатру, і якийсь чоловік до мене присікувався. А Микита навіть нічого не зробив. Просто усміхнувся, і ми пішли.

– Може, він радіє, що ти всім подобаєшся, – усміхнулася Олеся. – Сашко відразу б поліз у бійку. Ось це мені в ньому і не подобається, надто швидко вибухає.

– Ну, зате він не втікає боягузливо, – позаздрила Поліна. – А Микита надто тихий і спокійний.

– Я б побула у спокої, – зізналася Олеся. – Втомили всі ці скандали і крики.

– Ну, тоді забирай собі Микиту, – вирвалося у Поліни. – Якщо вже він тобі так до душі! Будеш жити в спокої, це точно. Та ще й допоможе, якщо потрібно.

Олеся здивовано засміялася, дивлячись на подругу, а потім запитала:

– А ти собі забереш Сашка? Але без жодних інтимних стосунків!

– Авжеж, – Поліна і сама не хотіла ні з ким ділити Микиту. – Спатиме на дивані і не чіпатиме. Та й мій Микита до тебе не полізе, а я не в твоєму смаку.

– Ти маєш рацію, – засміялася Олеся, а потім задумливо подивилася на Поліну. – А чоловікам що скажемо? Чи погодяться вони на таке?

– Ну, може, правду? Інакше не поясниш. Скажемо, що хочемо змінити обстановку та коло спілкування. Хотіли б краще зрозуміти себе. От і все!

– Вони просто насміються з нас, і будуть праві, – зітхнула Олеся.

Але на здивування, чоловіки спокійно поставилися до прохання своїх дружин. Вони тільки переглянулися, знизуючи плечима, і Сашко спитав:

– І надовго це? Які у вас взагалі плани?

– Давайте на місяць! – з ентузіазмом запропонувала Поліна, придивляючись до Сашка.

– Гаразд, – чоловік кивнув, а потім він і Микита вийшли на балкон.

– Не знаю, що вони задумали, але тільки спробуй доторкнутися до моєї Олесі! – очі Сашка блищали.

Проте Микита не злякався, він не був боягузом, а всього лише обережною людиною. Якби було потрібно, Микита міг добре постояти за себе, тож він спокійно подивився в очі Олександру і кивнув.

– Ти Поліну теж не чіпай! Нехай жінки самі розбираються, і сподіваюся, вони це зроблять швидко.

– Може, вони тягнуть нас на жарт? – Сашко намагався придумати справжню причину такої зміни. – Слухай, давай теж їх розіграємо! Намагайся максимально ввічливо поводитись з Олесею, а я буду взірцем ввічливості для твоєї Полінки. Що попросять, зробимо, чи то в магазин піти, чи ще щось. Нехай бачать, які ми хороші. Але палку не перегинай!

– Мені здається, вони не витримають місяць, – засміявся Микита. – Я свою Полінку знаю.

– Добре, якщо ти маєш рацію, – важко зітхнув Сашко і зізнався. – Ми просто з Олесею без кінця сваримося, не можемо спокійно один повз одного пройти. Тому сподіваюся, вона захоче повернутися, я ж її люблю.

– Гаразд, поживемо – побачимо, тільки ти пам’ятаєш, що не можна робити? – Насупився Микита.

– Звичайно, ти теж не забувай про заборонену зону!

На цьому чоловіки розійшлися, а вже наступного дня Олеся переїхала до квартири Микити, а Поліна перебралася до Сашка. Усі четверо домовилися, що обійматися й цілуватися не можна, і, звісно, не можна йти далі цього. Хто знає, що могло б трапитися за цей місяць.

– Навіщо вам усе це? – все ще з недовірою дивився Сашко на дружину, яка стояла у передпокої і збиралася йти.

– Ми хочемо краще пізнати вас і себе! А то останнім часом ми стали надто багато сваритися.

– А тобі не здається, що ви вибрали надто дивний спосіб для цього? Може просто поговоримо? Що тебе не влаштовує?

– Тобі завжди не подобалися мої ідеї, – Олеся надулася, підхопила валізу і вийшла з квартири, більше не бажаючи говорити з чоловіком.

Сашко розгублено дивився їй услід, не розуміючи, що він зробив не так. Через пів години до нього приїхала Поліна, теж трохи розгублена, вона не думала, що все зайде так далеко. Чомусь їй здавалося, що вони з Олесею просто жартують, але подруга виявилася налаштованою серйозніше.

– Будеш чай? – трохи пом’явшись, запитав Сашко. – Я придбав торт до твого приїзду. Правда, не знаю, чи їси ти солодке. Олеся фігуру береже, а я люблю всякі смаколики.

– Я їм, – Поля усміхнулася, – я жахлива ласунка. Який торт?

– Шоколадний, – Сашко пішов на кухню наливати чай.

Уже невдовзі вони сиділи та теревенили про різне. Вони і раніше товаришували вчотирьох, проте тепер відчували якусь ніяковість, що, на щастя, швидко минула.

– Все одно я вас, дівчатка, не розумію, – Сашко вмостився на дивані в кімнаті та вибирав фільм на вечір. – Навіщо було затівати все це?

Поліна тільки знизала плечима, не знаючи, як йому все пояснити і відбулася поясненням, що їм потрібно переглянути стосунки. Поки що все йшло добре, Сашко навіть вгадав із її улюбленим тортом. Але ось Олександр увімкнув фільм, і Поліна роздратовано зітхнула.

Це був бойовик, мабуть, єдиний жанр, якого Поля з трудом витримувала. З Микитою смаки у них загалом збігалися, а от Сашко явно не буде дивитися її улюблені жанри.

Увесь вечір Поліна сиділа в телефоні, думаючи, що з Микитою можна було б зайнятися чимось кориснішим. Навіть просто поговорити з чоловіком було цікаво. Чи не дарма вона сполохалась? Подумати тільки, мовчки пішли від чіпкого чоловіка. Краще було б почати бійку? Та він же просто побив би Микиту, і все.

– Полін, – увечері Сашко звернувся до неї, – ти ж приготуєш вечерю завтра? І мені потрібно щось взяти на роботу на обід.

– Я? – жінка здивовано подивилася на Олександра. – Я взагалі-то працюю!

– Так я теж працюю, а ти прийдеш раніше, – Сашко незворушно дивився на неї. – Раз ви з Олесею помінялися, то будь добра, виконуй її обов’язки теж. Я приходжу зазвичай після восьмої години і не хочу ще за плитою стояти.

Поліна невпевнено знизала плечима, думаючи, що давно не готувала. Микита давно взяв на себе цю обов’язок, бо працював удома. Хоча він теж часто втомлювався і робив інші справи по дому. Чому ж мені не подобався мій чоловік? Уже вкотре за вечір подумала Поля.

У Олесі справи також складалися не дуже добре. Звісно, Микита був добрим і не таким спалахуючим, як Сашко, проте чогось у ньому бракувало. Можливо, Поліні й вистачає такого чоловіка, думала Олеся, дивлячись з Микитою якийсь нудний історичний фільм, а мене більше влаштовував мій Сашко.

Проте наступного вечора на неї чекав приємний сюрприз. Микита приготував смачнющу вечерю, а Олеся звикла стояти біля плити. Сашко багато працював, і потрібно було готувати йому вечері й обіди, щоб він брав з собою.

– Який ти молодець! – захоплено хвалила Олеся Микиту, уплітаючи запіканку з м’ясом. – Це дуже смачно! Даси рецепт потім?

Микита слухав і червонів, думаючи, що Поліна вже давно його так не хвалила. Вона зазвичай приходила з роботи, втомлена і мовчки уплітала вечерю, сидячи в телефоні. Хоча після їжі вона була готова ділитися враженнями. Ніби у неї щось вмикалося після вечері, й вона була готова жити далі.

– Мені завтра потрібно буде з’їздити до магазину, – Олеся вирішила трохи скористатися добротою Микити. Сашко б сказав, щоб вона їхала сама, бо не хоче втрачати весь день просто так. Хоча зазвичай він все одно їхав з нею, бурмочучи, що не відпустить свою дружину одну.

– Гаразд, поїдемо, – Микита кивнув, він часто їздив з Поліною. Правда, зазвичай він сидів у ноутбуці в якомусь кафе, поки Поліна ходила по торговому центру. Йому було нецікаво ходити по магазинам, та й роботи багато. А Поля любила ходити одна, розмовляти з продавцями, серед яких у неї було багато подруг.

– От і домовилися, – Олеся розплилася в усмішці, думаючи, що Поліна не розуміє свого щастя, бо нарікає на такого чоловіка. Погодував, до магазину повезе, допоможе, якщо попрохаєш. Що ще треба?

Наступного дня з’ясувалося, що потрібно багато що для повного щастя. Микита не так вів машину – надто повільно і обережно. Пропустив усіх, кого тільки міг. З Сашком ми б уже давно були в магазині, обурено думала Олеся, коли вони парковалися.

У магазині Микита пішов у кафе, не звертаючи на Олесю уваги. Жінці навіть прикро стало. От Сашко завжди ходить зі мною, допомагає вибирати, думала вона, у нього і смак хороший.

Ні, мій Сашко кращий, до вечора вирішила Олеся, коли Микита з нею і словом не промовився. З Сашком вони б теревенили весь день і веселилися. А цей, наче води в рота набрав. Все сидить за ноутбуком, мовчить і друкує. Або по телефону з кимось розмовляє. Сашко навіть після роботи більш розмовний був.

Олеся зрозуміла, що не витримає цілого місяця такого життя, дістала телефон і побачила, що їй телефонує Поліна. Жінка всміхнулась, вже знаючи, навіщо телефонує подруга.

– Привіт, Олесю, – пролунало в слухавці, – як у вас справи? Що робили сьогодні?

– Усе прекрасно, – посміхнулася Олеся, – до магазину їздили. Микита мені вечерю приготував, він, до речі, у тебе чудовий кухар. А ви як?

У слухавці почулося важке зітхання, а потім чесне зізнання.

– Я втомилася від твоїго Сашка. Мені потрібен Микита! Було нерозумно думати, що чоловіками можна змінитися, хоч і на якийсь час.

Олеся трохи помовчала і тихо, щоб не почув Микита з сусідньої кімнати, сказала:

– Так, ми з тобою надумали. Мені теж мій Сашко більше до душі. Завтра повертаємося назад?

– Давай сьогодні, – запропонувала Поліна. – Саша мене привезе і забере тебе.

– Гаразд, я збираюся, – не стала відмовлятися Олеся і весело запитала. – Ви вже готові, так?

– Так, – засміялася Поліна, – Сашко за тобою скучив. Стоїть біля дверей і мене чекає.

Через годину Олеся їхала поряд з Сашком і тримала його за руку. Вона, як і Поліна, зрозуміла, що справжнє щастя і любов не можна знайти в комусь іншому. У всіх є свої недоліки, але через це не можна кидати свою другу половинку. А якісь розбіжності можна вирішити мирним шляхом, достатньо просто сісти і поговорити.

Олеся і Поліна з полегшенням повернулися до своїх чоловіків. Їхній невеличкий експеримент по тимчасовому обміну чоловіками закінчився невдачею. Але це змусило їх задуматися про цінність своїх стосунків та про те, як важливо цінувати кохану людину.