З життя
Ми розлучилися місяць тому. Невже ти забув?
“Ми розлучилися з тобою ще місяць тому. Ти нічого не забув?”
– Павле, ти не забув, що сьогодні останній день, коли ти живеш у моїй квартирі? – спитала його Ліка.
– Тобто як? Вже?
– Так, а чому тебе це дивує? Ми домовлялися, що до 26 травня ти знайдеш собі житло, а поки можеш пожити тут.
– Якось час швидко пролетів…
Справа була в тому, що Павло і Ліка розлучилися місяць тому. Але її колишньому чоловіку було ніде жити. Не знаходив відповідне житло. Або не намагався? Це вже зовсім інше питання.
– Не забивай мені голову. Завтра ти виїжджаєш!
– Але куди?
– Не знаю. Це вже не мої проблеми.
Павло миттєво вскочив з крісла.
– Як же так, Ліка? Ми ж сім’я.
– Ми? Так уже жодних “ми” немає. Ми розлучилися місяць тому. Ти нічого не забув?
– Кажу ж, час летить дуже швидко.
– Ще раз… Не мороч мені голову.
Насправді Павлу справді було нікуди йти. Друзів не залишилося, адже з багатьма звела доля. А хтось виявився не найприємнішою людиною.
Родичі живуть в області, а до знайомих явно ночувати не підеш. І як тепер бути? Єдина надія була переконати Ліку.
І якщо переночувати ще можна на вокзалі, то була ще одна причина, чому її колишній чоловік не хотів покидати квартиру.
– Ти знаєш, а я до останнього сподівався.
– На що?
– Що ми ще будемо разом.
Тут Ліка розсміялася, а Павло образився.
– Невже я сказав щось смішне?
– А тобі самому не смішно?
– Мені ні.
– А мені так. Слухай, досить вже грати комедію і поводитися, як діти. В кінці кінців, ми дорослі люди.
– Ось саме! Тому я і хочу поговорити по-дорослому. Ліка, ти зрозумій, через дурниці ми розлучилися.
Колишня дружина навіть підняла брови від подиву.
– На твою думку, постійно обманювати людину – це дурниці?
– Ні, я не це мав на увазі.
– Я тебе зрозуміла!
– Та ні ж! Ми погарячкували, таке трапляється. Ліка, але ми ж можемо почати все з початку. Будь ласка!
Ліка була просто вражена таким. Тільки вона одного зрозуміти не могла – її колишній чоловік сходить з розуму чи йому справді жити ніде.
– Я сказала, досить мені морочити голову. Збирай свої речі. Завтра ти залишаєш цю квартиру.
Та Павло ніяк не втихомирювався. Він продовжував стояти на своєму і приводив нові і нові аргументи. Один з них став просто нонсенсом!
– Як ти не розумієш, я ж залишився вірний тобі!
– Це ти зараз до чого?
– А до того, що з моменту нашого розлучення я ні з ким і ні з ким.
Тут вже Ліка схопилася за голову. Здається, Павло дійсно почав втрачати розум.
– Мені то яке до цього діло? Якщо чесно, зовсім не цікавить з ким ти там спиш!
– А мене це хвилює. Ну, не можу я Ліка ні з ким, крім тебе. І з тобою зараз не можу… Тому що…
Тут Ліка перервала його.
– Так, все, не продовжуй.
Вона зібралася і пішла прогулятися. Тільки б очі не бачили цього Павла.
Насправді сталося ось як. Розлучитися з ним вона планувала давно. Але весь час відкладала, бо якось було шкода. Все-таки прожили вони разом 5 років і було важко прийняти таке рішення.
Однак постійна брехня чоловіка не давала їй спокою. Тим більше, брехав він щодо роботи. Весь час вигадував, що начальник підвищив і став він тепер на престижній посаді працювати. А насправді залишився таким самим рядовим менеджером з зарплатою 20 тисяч гривень на місяць. Це і стало останньою краплею в їхніх стосунках.
Навіщо було брехати? Незрозуміло!
Ліка розмірковувала протягом всього вечора. Їй не хотілося йти додому. Тому вона вирішила залишитися у подруги. Звичайно ж, Павло обірвав їй весь телефон дзвінками. Але трубку вона брати не збиралася, точно так же, як і звітувати перед ним.
– Я не розумію, Ліка. Ну, що ти за мати Тереза така?
– У якому сенсі?
– Та я про твого Павла. Сама ж винна. От тепер він з’їжджати і не хоче.
– Так, вже. Сама розумію, що погарячкувала. Ну, не виганяти ж на вулицю…
– Так завтра все одно виженеш. Чи ні?
– Вижену. Тому що слово завжди тримаю.
– Шкодуєш?
– Ні, нема чого шкодувати. Я же не дитину виганяю, а дорослого чоловіка, який сам в стані розібратися зі своїм життям.
Наступного дня Ліка повернулася додому, але так і не побачила валізи колишнього чоловіка у свого порогу.
– Ти все ще тут?
– Ліка! Де ти була? – вигукнув Павло.
– Це тебе вже не стосується.
– Ти ночувала у чоловіка?
– Ще раз повторюю: не твоє діло! Збирай речі і забирайся звідси!
Тут Павло почав ледь не ходити довкола колишньої дружини.
– Ліка, послухай, ну, я правда так не можу. Я ж хвилювався за тебе!
– Досить! Забирайся, я сказала.
Але на Павла, здається, не діяли її слова. Або ж він робив вигляд, що не чує її.
– Я ж тобі вірність зберігаю, як ти не розумієш?
Ліка зрозуміла, що ця розмова безсенсова і ні до чого не приведе.
– У тебе 5 хвилин. Інакше телефоную в поліцію.
Але Павло не повірив і Ліці довелося зробити те, що вона обіцяла. Колишнього чоловіка швидко вивели з речами на вихід. Тому що в цій квартирі він не мав жодної частки і прописаний тут не був.
Добре, що Ліці ця житловплощава дісталася у спадок. Страшно навіть уявити, що могло бути, якби квартира належала їм обом.
При такому розкладі Павло б точно звідси ніколи не виїхав. А чому, дуже зручно. У нього ж завжди був на всі залізний аргумент. Він вірний колишній чоловік…
I’ve Had Enough of Impromptu Weekend Visits: How My Brother-in-Law’s Family Took Over Our Home (and My Life) Until I Finally Stood My Ground – Was I Wrong to Set Boundaries When Uninvited Guests Showed Up With Kids, Expected Meals, and Never Asked About Our Plans?
I’ve simply had enough of you lot turning up every weekend! Perhaps youve met the sort of person who genuinely...
How Can a Mother Do Such a Thing? She Sent Her Four-Year-Old Son to a Children’s Home Rather Than Get Him Treated – A Tale of Heartbreak, True Friendship, and a Second Chance at Family
How on earth do such mothers exist! She sent her own child off to a childrens home because she couldnt...
My Sister-in-Law Spent Her Summer at a Holiday Resort While We Renovated the House, and Now She Expects to Live in Comfort With Us We suggested pitching in together with my sister-in-law to renovate the family home, but she flatly refused, claiming she didn’t need it. Now she wants to move in with us because her half has no modern comforts—her own fault! The house belonged to my husband’s grandmother, and after she passed, it was split between my husband and his sister. It was old and neglected, but we decided to renovate and make it our home. It’s a semi-detached property with two entrances, so two families could live there comfortably without getting in each other’s way. The garden and outbuildings are shared, and both sides have the same number of rooms. The inheritance was sorted after we married, and everything went smoothly. My mother-in-law immediately declined her share—she was a city person through and through. She told her son and daughter to do as they liked. My husband and my brother-in-law scraped together enough to repair the roof and shore up the foundations. We wanted to keep going, but my sister-in-law threw a tantrum. She wanted nothing to do with this “shabby old cottage.” Her husband just kept his head down—he never argues with her. We planned to move in. The village was close to town, we had a car, and were sick of living in a cramped one-bedroom flat. Building from scratch would’ve cost a fortune. For my sister-in-law, the house was just a holiday destination—she’d pop over in summer to barbecue or relax. She told us not to count on her help. Over four years, we completely renovated our half: bathroom, heating, electrics, new windows, even a conservatory. We took out loans, but it was worth chasing our dream. We worked tirelessly, day and night. All this time, my sister-in-law jetted off on holidays, showing no interest in the house or her share. She lived for pleasure—until she had a baby and went on maternity leave. That was the end of her travels and her cash flow. Suddenly, she remembered her share. With a baby in tow, she wanted space and fresh air for him to run around. By then, our half was finished and we’d let out our old flat. We never touched her side, but it had deteriorated badly over the years. I don’t see how they could have stayed—no heating, outdoor loo, it was unliveable. Even so, she turned up with her suitcase and begged to stay “just a week”—I let her in. Her son is loud, and like her, she does whatever she wants with no regard for anyone else. I work from home, so it drove me mad; I moved in with a friend for a bit, who actually appreciated having someone look after her house while she was away. I ended up staying away almost a month. First at my friend’s, then my mum fell ill and needed care. Honestly, I forgot about my sister-in-law, assuming she’d long since gone home. Imagine my shock when I returned and found her still there, making herself at home. I asked when she planned to leave. “Why would I go anywhere? I have a small child and I’m comfortable here,” she replied. “We’ll take you back to town tomorrow,” I said. “I don’t want to go.” “You haven’t even bothered to clean your side, so back you go—this isn’t a hotel.” “You’ve no right to throw me out! This is my house!” “Your house is on the other side of the wall. Go stay there.” She tried to turn my husband against me, but he also told her she’d outstayed her welcome. She sulked and left. A few hours later, my mother-in-law started ringing: “You had no right to kick her out—it’s her property!” “She could have stayed in her own half, she’s the lady of that house,” my husband said. “With a child? There isn’t even heating or a proper loo! You should have looked after your sister.” My husband finally lost his patience and told his mum everything: how we’d offered to renovate together, how it would have cost less—and she’d refused. Why was everyone blaming us now? We offered to buy her out—she named a price so high we could have bought a brand new house for it. Not a satisfactory solution for us. Now there’s constant tension. My mother-in-law is perpetually offended. Alina is a nuisance. They visit rarely, but when they do it’s noisy parties, petty sabotage, and damages in the garden. We’ve decided to build a fence and completely separate our section. There’s no more compromise—that’s what my sister-in-law wanted.
My sister-in-law spent her holidays at a cosy seaside resort while we were knee-deep in renovating our house, and now...
She Thought Her Husband Had a Big Appetite—Turns Out His Sister Was Stealing Food from Their Fridge
So, picture thisIm standing in front of my fridge, door wide open, absolutely baffled where all the foods vanished to....
My Childhood Friend Came to Visit—She Chose Not to Have Children, Preferring to Live for Herself and Now at 60 Has No Regrets About Her Life Choices
An old childhood friend of mine came for a visit. She never had childrenshed decided long ago not to. She...
I Came to Visit Because I Missed You, But My Own Grown Children Feel Like Strangers – A Mother’s Story of Disappointment and Longing for Closer Family Ties
I arrived to visit, missing you, but children feel like strangers now Diary Entry Parents are meant to always care...
Move Over, We’re Planning to Live Here for the Next Ten Years: When Family Turns Up Expecting a London Flat, Entitlement, and Old Promises Come Crashing Down
Move Over, Well Just Live Here For Ten Years My mother-in-law paused for a moment, then declared, Oh, Jenny, Vals...
I’ve Had Enough of Uninvited Weekend Visits! How My Brother-in-Law’s Family Turned Our Home into Their Holiday Retreat—And How I Finally Took Back My Weekends Without Offending Anyone
Im absolutely fed up with you lot showing up every weekend! Perhaps youve come across that sort of person who...