Connect with us

Storie di vita

Ми з дружиною обійшли всіх лікарів, навіть побували у віщунів та зцілителів.

Published

on

Вже з дружиною ми обійшли усіх лікарів, навіть відвідували ворожок та цілителів. Ходили до церкви, молилися. Нарешті наші руки почали опускатися…

Дружина мене залишила. Зараз моє життя майже нестерпне, я лишився сам зі своїми думками. Рятує мене лише моя робота. Буває, що я втоплюю свій біль у алкоголі. Мені 28 років, я не курю і рідко п’ю, але останнім часом саме це допомагає заглушити мій біль.

Я вчився на юридичному факультеті. Завдяки батькам, ми з дружиною оселилися в двокімнатній квартирі. Обоє займали престижні посади і добре заробляли. Наше життя складалося добре. Ми з дружиною чудово ладнали і ні в чому собі не відмовляли.

Моя дружина — надзвичайна жінка. Гарна, скромна, приємна. Вдома завжди панувала чистота і порядок. Я із задоволенням повертався додому з роботи, де на мене чекала смачна вечеря.

Багато хто з вас сказав би: “Чого тобі ще треба? Багато хто мріє про таке життя! Живи і не скаржся.”

Я більше не хочу радіти життю. Я страждаю від безпліддя. У ранньому дитинстві хворів на свинку. Пам’ятаю лише, що довго лежав у лікарні і не ходив до школи. Тепер, через 20 років, хвороба показала свої наслідки.

З дружиною ми обійшли всіх лікарів, навіть відвідали ворожок та цілителів. Ходили до церкви і молилися. Нарешті ми зрозуміли, що безсилі. Виявилося, що в моєму випадку ця хвороба була невиліковна.

Дружина почала мене уникати, ми більше не проводили вечори разом. Кожен сидів у своїй кімнаті: вона занурювалась у книжки, а я дивився телевізор. Якось вона повідомила, що її подруга знайшла для неї гарну роботу у Києві. Сказала, що ще молода і хоче почати життя спочатку.

Наступного дня вона зібралася і поїхала. Про свою хворобу я дізнався лише через два роки після весілля. Не знав, що це може мати такі наслідки.

Тепер пригадую сумні материнські очі під час нашого весілля і її слова: “Ой, діти, що ж я роблю!”

Тоді я не звертав на них уваги, а тепер усвідомлюю жахливе значення цих слів. Знаю, що життя не закінчується. Десь у нашому прекрасному місті є самотня жінка з дитиною на руках, для якої я міг би стати хорошим батьком.

Але я не хочу шукати жінку силоміць. Хочу спершу залікувати серце і закопати смуток після п’яти щасливих років шлюбу. Розумію свою дружину, яка прагнула мати дітей, а я не міг їй це дати. Дозволити їй зрадити? Усиновити дитину? Вона мріє бути біологічною матір’ю.

Що, якби я знав про свої проблеми ще до весілля? Як склалося б тоді наше життя? Чи залишилася б вона зі мною, чи одразу б пішла?

Чому мама так довго приховувала від мене мою хворобу? Якби я знав, все могло б бути інакше. З одного боку, розумію маму — вона хотіла, аби я був щасливим. З іншого боку — чи можна бути щасливим за таку ціну? Кожен з нас має свою правду. Можливо, це просто свого роду випробування для мене. Борюся зі своїми думками. Вдома досі тихо і сумно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 − 15 =

Також цікаво:

EN3 години ago

The $14,200 Lien My Mother Hid Behind the Toaster on Woodmont Avenue

My mother called me eleven times the week before she collapsed in the Kroger parking lot on Woodman Drive, and...

EN4 години ago

The Window I Broke for Biscuit Cost Me $612

Two days after I pulled a Pomeranian out of a locked Durango, I got a certified letter from the car's...

EN6 години ago

The Last Porch Light on Willow Creek Road

Ruth Ann Calloway hadn't planned on going to the shelter that Tuesday. She'd only stopped by the Bradenton Feed &...

Storie di vita7 години ago

Qualche tempo fa, un mercoledì mattina, mi svegliai con mille pensieri per la testa

☕ Buongiorno e buon mercoledì! A volte basta un piccolo gesto per trasformare una giornata qualunque in un ricordo prezioso....

IT9 години ago

Il campanello che Teresa si è regalata da sola

Ho settantaquattro anni e vivo da sola in un appartamento di tre stanze a Bologna, secondo piano, balcone su via...

Storie di vita12 години ago

Mio figlio mi ha comunicato la sua decisione durante il pranzo della domenica, senza nemmeno chiedermi se fossi d’accordo.

«Mamma, io e Federica abbiamo deciso di trasferirci da voi. Così sarà più comodo per tutti!» Mio figlio mi ha...

Storie di vita12 години ago

Sono vedova da sei anni e lavoro come commessa in un supermercato vicino a Parma

«Mamma, perché non hai preparato niente per Serena? Lo sai che a quest’ora ha fame!» Mi ha rimproverata mio figlio...

IT13 години ago

Il mutuo di mia sorella e il prelievo che non ho più fatto

Mia moglie mi ha tolto la fiducia con un gesto che non ho visto arrivare, e io ancora adesso, alle...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.