З життя
Ми з дружиною звернулися до всіх лікарів, навіть до віщунів та цілителів.
Я зі своєю дружиною обійшов усіх лікарів, навіть були у віщунів та цілителів. Ходили до церкви, молилися. Зрештою, руки почали опускатися…
Дружина покинула мене. Тепер життя майже неможливе для мене, залишився наодинці зі своїми думками. Порятунок я знаходжу лише в роботі. Іноді втішаюсь алкоголем. Я не погана людина, мені 28 років, не палю, рідко вживаю алкоголь, але в останній час лише це приносить полегшення.
Я навчався на юридичному факультеті. Завдяки батькам ми з дружиною оселилися в двокімнатній квартирі. У нас були престижні посади і гарна зарплата. Життя йшло добре, ми розумілися з дружиною і нам нічого не бракувало.
Моя дружина – неймовірна жінка. Красива, скромна, приємна. У будинку завжди чисто і порядок. Після роботи я з радістю повертався додому, де на мене чекала дружина зі смачним обідом.
Багато хто з вас сказав би: “Чого тобі не вистачає? Багато хто мріє про таке життя! Живи і не жалійся.”
Але я більше не хочу радіти життю. Я страждаю від безпліддя. У ранньому дитинстві я хворів на свинку. Пам’ятаю лише, що довго лежав у лікарні і не ходив до школи. А тепер, через 20 років, хвороба нагадала про себе.
Ми з дружиною обійшли всіх лікарів, навіть були у віщунів та цілителів. Ходили до церкви і молилися. Зрештою, ми зрозуміли, що нічого більше не можемо зробити, бо в моєму випадку ця хвороба була невиліковною.
Дружина почала мене уникати, не проводили разом вечори. Ми сиділи в різних кімнатах, вона читала книги, я дивився телевізор. Коли вона сказала, що подруга запропонувала їй роботу в Києві, і вона хоче почати нове життя, оскільки ще молода.
Наступного дня вона зібралася і поїхала. Про свою хворобу я дізнався лише через два роки після одруження. Я не знав, що це може так ускладнити наше життя.
Тепер я згадую сумні очі моєї мами, коли ми брали шлюб, і її слова: “Ох, діти, що я роблю!”
Тоді я не звертав на це уваги, а тепер розумію жахливе значення цих слів. Я чудово розумію, що життя не закінчується. Десь у нашому прекрасному місті є самотня жінка з дитиною на руках, для якої я міг би стати чудовим батьком.
Але я не хочу шукати жінку насильно. Спочатку я хочу вилікувати своє серце і подолати втрату від шлюбу, в якому ми прожили 5 щасливих років. Я розумію мою дружину, яка хоче мати дітей, а я цього дати не можу. Дозволити їй зраду? Усиновити дитину? Вона хоче бути матір’ю своєї дитини.
А якби я знав про свої проблеми ще до одруження? Як би тоді розвивалося наше життя? Чи залишилася б вона зі мною або пішла б одразу?
Чому мама так довго приховувала від мене про мою хворобу? Якби я знав, усе могло б бути інакше. З одного боку, я розумію маму – вона хотіла, щоб я був щасливим. Але чи можна бути щасливим за таку ціну? У кожного з нас є своя правда. Можливо, це просто певний тест для мене. Я борюся з своїми думками. А вдома все ще тихо і сумно.
Morning Found Me on the Same Edge of the Bed Where I Collapsed the Night Before
I woke at the edge of the same bed where Id collapsed the night before. My eyes burned, my mouth...
When Anna Pulled the Cord…
When Emily tugged the string tied around the sack, the fabric loosened slowly, rustling softly. For a moment, it seemed...
**”I See You, Don’t Hide. What Are You Doing in Our Stairwell?” – The Cat Gave a Guilty Look While Silently Shaking Its Frost-Clumped Paws by the Puddle of Melted Ice from Its Fur.**
“I see you, don’t hide. What are you doing in our stairwell?” The cat looked up guiltily, silently shuffling its...
Morning Found Me on the Same Edge of the Bed Where I Collapsed the Night Before
I woke slumped at the edge of the same bed where Id collapsed the night before. My eyes burned, my...
Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every movement was precise, coldly calculated. She knew: this was no simple return. This was her revenge.
**Diary Entry 12th October** I stepped slowly onto the perfectly trimmed lawn, as if walking onto a stage. Every movement...
The Little Gray Cat Sat by the Vet Clinic Door, Crying… With a Tiny Kitten Lying at Her Feet
A small grey cat sat by the door of the veterinary clinic, mewing softly. At its feet lay a tiny...
Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every move was precise, coldly calculated. She knew: this wasn’t just a simple return. This was her revenge.
Charlotte stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if walking onto a stage. Every movement was precise, coldly measured....
That Night I Stepped Onto the Street, Not Knowing Where the Road Would Lead. My Suitcase Felt Heavy as Stone, Yet I Clutched It Like It Held My Very Freedom.
When I stepped onto the street that night, I had no idea where my path would lead. My suitcase felt...