Connect with us

З життя

«Мы жертвовали всем ради детей, а теперь я одна и позабыта: почему меня избегают родные?»

Published

on

**Дневник.**

Мы с Васей отказывали себе во всём ради наших дочерей, а теперь я одна, и никому не нужна.

Когда Лена и Таня выросли, мы с мужем выдохнули — казалось, самое тяжёлое позади. Оба ковали железо на заводе в Нижнем Новгороде, жили скромно, зарплаты — гроши. Но мы не давали девочкам почувствовать себя хуже других. У них всегда были новые платья, тетрамы в школьный рюкзак, деньги на кино — пусть редко, но было.

Себе же мы ничего не позволяли. Я и не вспомню, когда последний раз купила пальто — всё уходило на детей. Потом институты: Лена — в Питер, Таня — в Москву. Опять траты. Стипендии — смех, хватало только на метро. Мы высылали деньги на жильё, еду, тёплые вещи. Снова училась считать каждую копейку, но ни разу не пожалела — лишь бы у них всё было.

Вышли замуж, обе. Радовались — жизнь у девочек наладилась. Потом внуки: у Лены — Максимка, у Тани — Алёшка. И всё закрутилось снова. После декрета дочки сказали: «В сад рано, мам, помоги». Я к тому времени уже на пенсии, но подрабатывала уборкой, чтобы как-то сводить концы. Поговорили с Васей — решили: он пашет, я с внуками.

Так и жили: две пенсии да его зарплата. Зятья бизнес открыли, дела пошли в гору. Мы помогали, если просили — ну как отказать?

А потом… Васю не стало. Сердце. Сорок два года рядом — и вдруг пустота. Дочери первые месяцы навещали, внуков забирали, потом… будто и не было меня.

Пенсия — копейки. Раньше с Васиной зарплатой худо-бедно, а теперь? Коммуналка, хлеб, таблетки — выбирала, на что хватит. Однажды дочки заглянули, и я робко попросила: «Девочки, если б помогали хоть немного…» Лена отрезала: «У нас своих расходов хватает». Таня промолчала. И всё. Больше нет звонков, нет вопросов.

Сижу у окна, смотрю — бабушки с внуками гуляют, смеются. А у меня — тишина. Где тот момент, когда я стала лишней? Неужели всё, что я для них сделала, ничего не стоит?

Я не прошу многого. Не нужны мне их деньги. Пусть хоть раз спросят: «Мам, как ты?» Пусть внуки зайдут, чаю попьют. Но, видно, даже это — слишком.

С каждым днём надежда тает. Но жду. Потому что сердце матери не научится не ждать. Даже когда больно. Даже когда предали.

**Урок.** Любить детей, не требуя ничего взамен, — святое. Но учить их помнить — тоже обязанность.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 − п'ять =

Також цікаво:

З життя54 хвилини ago

Твій пес напав на мою доньку!”, – кричала жінка. Але коли ми переглянули запис з камери спостереження, побачили щось жахливе.

«Твій пес напав на мою доньку!» скрикнула жінка. Коли ми переглянули запис із камери спостереження, побачили щось жахливе.Невідома жінка увірвалася...

З життя58 хвилин ago

О сьомій ранку я прокинулася від шаленого гавкотіння мого собаки, який намагався мене розбудити, і побачила щось жахливе

О сьомій ранку мене розбудив шалений гавкіт моєї собаки, яка всіляко намагалася мене збудити, і я побачила щось жахливе.Цього ранку...

З життя2 години ago

Я сама поховала нашу доньку, поки мій чоловік відпочивав з коханкою – він навіть не уявляв, яка помста його чекає

Я поховала нашу доньку сама, поки мій чоловік відпочивав з коханкою він навіть не уявляв, яка помста його чекає.Я стояла...

З життя2 години ago

Вибач, якщо зможеш, дорога подруго!

Прости, якщо зможеш, подруго Втиснувшись у переповнену маршрутку, Настя одразу сіла на вільне місце, поки хтось не зайняв. День у...

З життя3 години ago

Зустріч із близькими

Зустріч із рідними Степан на час хвороби матері переїхав до неї в квартиру. Живуть вони з дружиною на околиці міста...

З життя3 години ago

Службовий пес раптово почав гавкати на маленьку дівчинку з батьками – і поліція помітила щось дивне

Це був звичайний день у міжнародному аеропорту “Бориспіль”. Пасажири поспішали між терміналами, валізи гуркотіли по підлозі, хтось біг на рейс,...

З життя4 години ago

На рейсі дівчина вимагала, щоб мене викинули через мою вагу – але я їй відплатила по-справжньому і показала, як не можна поводитись з людьми

Щоденник.Я завжди намагаюся нікому не заважати. Так, я жінка з надлишковою вагою у мене проблеми зі здоровям, які супроводжують мене...

З життя5 години ago

Під час похорону сина мати схопила соки і кілька разів вдарила по кришці труни: коли вона розкололася, всі пізнали страшну правду

**Мій щоденник.**Сьогодні поховали сина. Але це не він. Я знаю. Мамо, ти ж не можеш не піти. Це ж похорон...