З життя
Минуло сім років: зустріч на випускному з біологічною матір’ю сина.
Минуло вже майже сім років, і ось я стою на випускному вечорі свого найстаршого синочка. На захід прийшла також його рідна мати, яка поводилась так пихато, ніби це вона ростила та допомагала йому закінчити школу.
Двадцять шість років я жила сама. Звісно, в мене були якісь відносини, але вони були несуттєві і швидко завершувались. Робота займала багато часу, і на кохання не залишалося місця. Одного разу на мене звалилась купа проблем.
Раз на півроку я проходила огляд у гінеколога. Під час останнього візиту лікарка повідомила мене невтішною новиною: я не можу мати дітей, бо безплідна. Ледь вийшла з кабінету, коли дзвонить незнайомий номер – кажуть, мама в лікарні, їй стало зле, її забрала швидка.
Тут же кинулася до мами. Питала в лікаря, що сталось і чи це серйозно. Лікар заспокоїв, сказав, що через кілька днів маму можна забирати. Згодом виявилося, що цей лікар став моїм майбутнім чоловіком.
Спочатку спілкувались лише про маму. Потім він запросив мене на побачення, ми стали проводити разом більше часу, а через пів року одружилися. Все сталося так швидко, що ми й оком не встигли змигнути, як стали подружжям. У мого коханого вже були двоє дітей: старший син і молодша донька. Вони не хотіли жити з матір’ю, тому переїхали до нас. Я знала, що не можу сама народити, і тому вирішила стати їм другою мамою. Адже мама – це та, хто виховала.
Коли діти переїхали до нас, я навіть не здогадувалась, що вже чекаю нашого спільного малюка. Дізнавшись, що стане в мене троє дітей, я була на сьомому небі від щастя.
Згодом я народила синочка, і займалась трьома дітлахами. Впоратися було дійсно нелегко. Нічого не встигала, а хвилинка на себе була лише у мріях. Все оберталося навколо прибирання, готування їжі, уроків і догляду за наймолодшим. Чоловік постійно був на роботі, підтримки чекати не було звідки. Але я розуміла його, адже прогодувати мене та трьох діток – важка справа.
В душі я малювала картини, як колись наші діти виростуть, і ми зможемо жити для себе. І сподівалась, що почую від них слова вдячності за час, підтримку і любов.
Минуло сім років, і я стояла на випускному нашого старшого синочка. Його рідна мати теж була там і вела себе так, ніби це вона була поряд усі ці роки. Але мені було байдуже, я зосередила увагу на синові та його святі.
Коли вечір наближався до завершення, випускникам вручали сертифікати і квіти. Ведучий попросив подякувати тому, хто був для них найціннішим. Мій син підійшов до мене зі словами: “Мамо, дякую за все! Цей букет тобі!” В той момент я відчула, як серце б’ється з шаленою швидкістю, а сльози щастя не стримати. Це були докази того, що зробила все правильно, що нехай я йому не рідна мати, але найдорожча у світі.
Abandoned in the Woods by His Own Children, the Old Man’s Fate Takes a Shocking Turn When the Wolf Arrives
The forest was swallowed by a deep, unyielding darkness. Beneath the gnarled branches of an ancient oak, an old man...
The Children Abandoned Their Elderly Father in the Forest, but the Wolf’s Shocking Act Left Everyone Speechless
The forest sank into an inky blackness. Beneath the gnarled branches of an ancient oak, an old man sat hunched...
I Just Went Through My Second Divorce and Decided Relationships Aren’t for Me Anymore
I had just gone through my second divorce and decided relationships were no longer for me. I didnt want anyone...
I Just Went Through My Second Divorce and Decided Relationships Aren’t for Me Anymore
Not long ago, I endured my second divorce and decided that love was no longer for me. I closed myself...
– Here comes the soul collector again, here to rattle my nerves, eh? Look at this fine English lord! Oh, he fancies his fifty grams, does he? – Roared the shopkeeper
“Here again to torment me, are you? Look at this little lordling, acting all high and mighty! Thinks he can...
*”Oh, so the fancy English lord’s back to torment me, is he? Look at him, putting on airs—fifty grams at a time, if you please!”*—The Shopkeeper’s Roar*
**Diary Entry** Honestly, I never thought Id write about this, but today was too strange to forget. It started as...
Rita’s Packing Her Bags and Walking Out – ‘Where To?’ – ‘Why Do You Care? Clear Out the Flat Too, It’s Mine and Dad’s. I’m Renting It Out. I Don’t Need Deadbeats Here. Find Your Own Place.’
Emma was packing her things to leave. “Where are you going?” he asked. “What difference does it make to you?...
Rita’s packing her things and leaving you. – Where to? – What’s it to you? You clear out too, the flat’s mine and Dad’s. I’m renting it out. I don’t need freeloaders here. Find yourself a place to live.
Lizzie packs her things and walks out on you. *”Where are you going?”* *”What difference does it make to you?...