Connect with us

З життя

Мир без звуков

Published

on

Вдруг пришло письмо — под конец ноября. Конверт выцвевший, без обратного адреса, точно его принесло ветром из далеко́го прошлого. Бумага шершавая, будто пролежала сто лет в бабушкином сундуке на антресолях. Внутри — всего одна строка, выведенная аккуратным, старомодным почерком:

*«Мама ждёт. Дом у дуба. Тишина — не конец.»*

Михаил сидел, сжав листок в ладонях, будто держал осколок забытой жизни. Читал снова и снова, словно между строк могло скрываться что-то ещё. Руки дрожали — но не от холода, а от чего-то глубже, от тех времён, когда он ещё не был чужим. Мать он не видел семь лет. Шесть — не звонил. После смерти отца связь оборвалась, как гнилая нитка. Ни звонков, ни писем. Только молчание. Глухое, упрямое, тяжёлое, как камень.

Дом у дуба — это не просто место. Это их дача под Псковом. Там прошло его детство: он учился плавать в речке, первый раз поцеловал Лену из соседнего двора, таскал доски для отца, который вечно латал старый сарай. Мать стояла на крыльце, смеялась, махала веником, собирала малину, а по выходным пекла блины — от них пахло солнцем и детством. Этот запах жил в каждом углу: в трещинах пола, в буфете с треснувшим стеклом, в старых обоях. Михаил не был там с двадцати трёх. Будто стёр.

Он поехал. Не раздумывая. Просто сел в электричку, смотрел в запотевшее стекло и вспоминал, как отец писал напоминания на клочках газет: *«Купить гвоздей», «Срубить сухое дерево»*. В груди что-то сжалось. Не вина, не страх — что-то другое, плотное, как узел из прожитых лет.

Дом стоял, будто и не уходил. Поблёкший, с осыпавшейся краской, но с той же скрипучей калиткой, что всегда не любила чужаков. Дуб вымахал, закрыл пол-крыльца. Дверь была незаперта. И запах внутри — дым, старые брёвна, сушёная мята — накрыл сразу, как волна.

Мать сидела у окна. Тёплая шаль, чашка в руках. Волосы совсем белые, лицо мягче, но взгляд… тот же. Узнающий. Ни удивления, ни упрёка. Только спокойная тишина в глазах.

— Холодно же, — сказала она. — В печке топлю. Знала, что приедешь.

Он молча снял куртку, повесил на гвоздь, как в детстве. Зашёл на кухню, налил чай. Мать поставила перед ним тарелку с пирожками. Тот самый запах — корица, мёд. Дом.

— Ещё горячие, — сказала она. — Ты их любил.

Ели молча. Не потому что злились — просто слова вдруг стали лишними. Тишина была их языком. В ней не было ни обиды, ни боли. Только понимание. Он слушал, как она дышит. И с каждым её вдохом в сердце становилось тише.

Он вымел пыль, нарубил дров, починил скрипучую полку. Делал это не из-за долга — просто не мог иначе. Мать сидела, вязала, иногда взглядывала на него так спокойно, будто всё уже случилось. Всё — прощено.

На третий день он спросил:

— Ты писала?

Она покачала головой.

— Нет. Но знала, что приедешь.

— Кто тогда?

Она чуть улыбнулась. Пожала плечами. Её взгляд говорил: неважно. Главное — ты здесь.

Вечером он вышел на крыльцо. Воздух звонкий, звёзды — яркие, как в детстве, небо — глубокое. И тишина. Та самая. Не пустота, а что-то живое. Он вспомнил слова отца: *«В городе всё грохочет. А здесь — слушаешь.»* Раньше не понимал. Теперь — слышал.

Стоял долго, потом вернулся. Мать спала в кресле, плед сполз на колени, клубок шерсти качался на полу. Он тихо прикрыл дверь.

И впервые — уезжать не хотелось.

Он остался на зиму.

В доме у дуба. Где всё молчит. Но всё ещё ждёт.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − п'ять =

Також цікаво:

З життя7 хвилин ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя3 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя3 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя6 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...

З життя7 години ago

Кохання, що виникло з обману

Поглянувши у вікно, де мої діти грали у дворі з нашим псом Шептачем, зрозуміла: цей шлях від брехні до правди...

З життя9 години ago

Право на помилку.

Соломія дізналася про батькову коханку випадково. Того дня вона пропустила школу, аби супроводжувати подругу до тату-майстра. Необачно було йти до...

З життя10 години ago

Розрив, що врятував моє життя

— Олесю, ти що робиш?! — голос Богдана гримів по всій квартирі. — Куди це ти зібралася в такому вигляді?!...

З життя13 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Мам, годі тобі! — Ігор різко відвернувся від вікна, де спостерігав за машинами. — Досить вже чіплятися одного! Я...