На базарі в суботу зустріла колишню свекруху – вона помітно змінилася.

У суботу на базарі я зустріла свою колишню свекруху. Вона дуже змінилася, постаріла. Я одразу підійшла до неї, привіталася і почала розпитувати про життя. Вона не скаржилася на свого сина, але я відразу зрозуміла, що їй важко. Вона пішла, але дуже просила, щоб я зателефонувала наступного дня. Мені шкода моєї колишньої свекрухи, в її квартирі я прожила всі 10 років, і мені з нею було добре. Потім її син привів нову невістку, сказав, що вона буде кращою за мене.

З чоловіком я жила в квартирі свекрухи цілих 10 років. Петро одразу сказав, що нам не потрібно купувати власне житло, бо у його матері, окрім нього, нікого нема, тож ця квартира точно перейде у спадок. Його слова прозвучали для мене якось неправильно, не потрібно так говорити. Коли я почала жити зі свекрухою, помітила, що вона дуже спокійна і добра жінка. Від неї йде тепло.

Після весілля чоловік повністю змінив до мене своє ставлення, навіть поява маленького сина нічого не змінила в нашому житті. Я не почувалася у відносинах. Лише зі свекрухою я могла щиро поговорити. Ніколи не говорила нічого поганого про її сина з поваги до неї, але вона сама все розуміла. Дуже допомагала мені з дитиною всі ці роки.

Вона забирала сина в садок, а потім у школу, завжди готувала нам їжу. Пройшло 10 років, і раптово мій чоловік оголосив, що подає на розлучення. Одразу сказав, що нікуди не збирається йти, буде жити тут, бо це його дім. А я маю виїхати. Тоді вперше свекруха втрутилася у нашу розмову, попросила сина подумати, зберегти сім’ю, подумати про дитину. Але всі ці розмови були марними, бо чоловік вже зробив свій вибір, він не збирався нікого слухати. Я зібрала речі і пішла. З ним стала жити його нова дружина. Я орендувала кімнату у однієї жінки.

Зараз важко, бо заробляю копійки, ми з дитиною живемо у чужому домі. Жінка, з якою ми живемо, не здається злою, але має важкий характер, їй постійно щось не подобається, все, що я роблю, не так. Навіть мій син і я почали обідати у своїй кімнаті, аби її не бачити.

Одного разу, на місцевому базарі я зустріла свою свекруху, її очі були сумні. Вона не скаржилася на сина, але я усвідомила, що вона теж не живе сама у власному домі. Ми розмовляли дуже щиро, вона попросила мене зателефонувати їй. Я співчуваю своїй свекрусі і забрала б її до себе, ми жили б разом, вона допомогла б мені, вона хороша людина, але у мене самої немає, де жити. Що мені робити?