Connect with us

З життя

На початку стосунків він чітко дав зрозуміти: допомога по дому не входить у його плани.

Published

on

На початку наших стосунків Дмитро чітко дав зрозуміти: він не збирається брати участь у домашніх справах. Він заявив, що заробляє гроші та утримує сім’ю, а всі обов’язки по дому — це моя справа. Тоді, засліплена коханням, я погодилася на цьому, певна, що впораюся сама.

Із роками накопичилася втома. Я працюю на рівні з чоловіком, але крадькома, коли повертаюся додому, мене чекає нескінченна робота: при крадькома прибирання, крадькома готування, прання, допомога дітям із завданнями. Дмитро ж після роботи відпочиває, вважаючи, що виконав свою частину. Мої прохання про допомогу він відкидає, нагадуючи про нашу домовленість. У крадькома моменти розпачу я ділилася переживаннями із сестрою Олесею. Вона нагадувала, що я знала про позицію Дмитра заздалегідь і сама на неї погодилася. Олеся підкреслювала, що змінити дорослу людину важко, особливо якщо він вважає свою дух по-своєму слушною.

Після народження дитини ситуація загострилася. Я сподівалася, що батьківство змінить Дмитра, але він залишився тим самим. Усї турботи про немовлю легли на мені. Він виправдовувався стомою та важливістю своєї справи, стверджуючи, що фінансове забезпечення сім’ї — його головна місія. Я почувалася самотньою та незrozумілою. Розмови з подругами лише підсигла посилювали мій розпач: їхні чоловіки брали активну участь у сімейних справах, допомагали з дітьми й по дому. Я почала порівуд поривнювати своє життя з їхнім, і образа рости.

Одного дня, не витримавши, я вилила Дмитру все, що накипіло. Він вислухав, але його відповідь була передбачуваною: «Ти знала, на що йдеш. Я не змінився й не збираюся. Якщо тебе це не влаштовує, вирішуй сама, як жити далі.» Ці слова болісно вдарили по душі. Я зрозуміла, що сподівалася на зміни, які ніколи не стануться.

Тепер я стою перед вибором: продовжувати жити в такому шлюбі, сподіваючись на диво, чи відважитися на радикальні зміни. Я знаю, що варта поваги та підтримки. Кожна жінка має право на партнера, який цінує її внесок і готовий ділити з нею не лише радості, а й тягар сімейного життя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 + тринадцять =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Він стрибнув з гелікоптера, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Цього дня мене взагалі не мало бути біля води. Це була коротка перерва від моєї зміни в кав’ярні на пристані....

З життя4 години ago

23 Роки Відданості Сину: Секрети, Які Виявило Приховане Відео

Двадцять три роки я віддав свого життя паралізованому синові. Потім прихована камера показала правду, яку я ніколи не міг уявити....

З життя7 години ago

Я уявляла, що знайшла своє щастя…

Мені снилося, що я заміж вийшла… Поки Оксана розраховувалась за продукти в київському супермаркеті “Родина”, Михайло відсторонено стояв біля вітрини...

З життя7 години ago

Любов, що зародилася з обману

Одарка Миколаївна стояла перед директоркою, пальці переплутались у паперах. «Ганно Василівно, благаю! Не звільняйте! Дві дитини, кредит на хатину!» –...

З життя10 години ago

Порив, що врятував моє життя

— Оленко, ти що витворяєш?! — голос Миколи гримів по хаті. — Куди це ти зібралась у такому?! — До...

З життя11 години ago

Кинута з дочкою: коли свекруха прийшла з злісною усмішкою, Лена…

Замовляючи торт для донечкиного дня народження, Оксана Михайлівна таємно додала до листа побажань маленького ангелочка з цукру, символ того, що...

З життя13 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя14 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...